5 лютого, 2026
Безпрецедентний підхід до імуносупресії після трансплантації нирки: щомісячна терапія замість постійного прийому імуносупресантів
Пошук безпечної та ефективної альтернативи традиційним імуносупресантам після трансплантації нирки залишається одним із ключових викликів нефрології. Рутинні схеми з інгібіторами кальциневрину і кортикостероїдами потребують щоденного прийому кількох препаратів протягом життя та асоціюються з нефротоксичністю, метаболічними порушеннями й ушкодженням трансплантата. Нове дослідження, опубліковане в American Journal of Transplantation, пропонує потенційно нову парадигму завдяки застосуванню комбінації двох біологічних препаратів – белатасепту та дазодалібепу.
Дазодалібеп – це модифікований білковий інгібітор CD154, позбавлений Fc-фрагмента й тому не асоційований із тромбоемболічними ускладненнями, які перешкоджали клінічному використанню попередніх анти-CD154 антитіл. Белатасепт блокує шлях CD28–CD80/86, що відповідає за взаємодію між різними ланками імунної системи. Разом препарати модулюють імунну відповідь без інгібування широких метаболічних каскадів, що характерно для стандартної терапії.
У дослідження другої фази було включено 23 реципієнти першої трансплантації нирки. Протягом перших 28 днів усі учасники отримували стандартні імуносупресанти, після чого їх замінили на інфузії белатасепту та дазодалібепу, які стали єдиною підтримувальною терапією до 48-го тижня. Первинною кінцевою точкою була відсутність невдачі на 24-му тижні – гострого клітинного відторгнення ≥1A за біопсією, втрати трансплантата або смерті.
Перші випадки гострого відторгнення серед трьох пацієнтів вимагали корекції дозування, після чого 20 учасників продовжили лікування за оновленою схемою. У цій групі гостре клітинне відторгнення відзначено у 25 % пацієнтів, тоді як жодного випадку антитіл-опосередкованого відторгнення не зафіксовано – важливий показник з огляду на частоту таких епізодів у клінічній практиці. Функція трансплантата залишалася зіставною в пацієнтів із відторгненням та без нього, що свідчить про ефективність лікування гострих епізодів.
Попри те, що первинна кінцева точка не була досягнута в повному обсязі, автори досліджень підкреслюють сприятливий профіль безпеки, мінімальну нефротоксичність та потенційну змогу відмови від щоденних схем. Пацієнти рідше пропускали інфузії, що може мати істотне значення для довгострокового прогнозу.
Під час наступної фази випробування планується включення більшої когорти з метою підтвердження безпеки та ефективності, а також визначення груп пацієнтів, які отримають найбільше користі від відмови від традиційної імуносупресії. За словами дослідників, майбутня стратегія може передбачати резервування стандартних препаратів лише для пацієнтів із високим ризиком імунологічних ускладнень.
Попередні дані демонструють, що подвійна блокада CD28–CD80/86 може стати перспективною стратегією до менш токсичних і більш персоналізованих режимів підтримувальної терапії після трансплантації. Якщо результати будуть підтверджені на ширшій популяції, це може сприяти перегляду сучасних стандартів імуносупресії та суттєвому продовженню виживання трансплантатів.
Джерело: https://www.amjtransplant.org/article/S1600-6135(26)00003-1/fulltext