7 вересня, 2025
Львівські хірурги провели реконструктивну операцію і подарували пацієнтці здатність усміхатися після 12 років паралічу
У реконструктивній хірургії кожна успішна операція означає для пацієнта нову якість життя. Яскравим прикладом цього стала історія 39-річної Галини Ковтун із Кременчука, яка після понад десяти років боротьби отримала шанс знову усміхатися завдяки фахівцям Лікарні Святого Пантелеймона Першого медоб’єднання Львова.
Ще у 2013 році жінка перенесла операцію з видалення доброякісної пухлини мозку. Хоча життя жінки було врятоване, втручання призвело до паралічу правої половини тіла та лицевого нерва. Завдяки реабілітації відновилися функції руки та ноги, але обличчя залишалося нерухомим. «Я не могла самостійно нічого – ні ковтати, ні розмовляти… А до 2019 року, аби заснути, я заклеювала праву повіку скотчем», – пригадує пацієнтка.
Понад десять років Галина шукала команду лікарів, готових узятися за її випадок. У багатьох медичних закладах жінці говорили, що відновлення міміки неможливе. Проте у Львові хірурги, які мають досвід реконструкції лицевого нерва, вирішили спробувати.
«У пацієнтки був параліч лицевого нерва. Вся права сторона обличчя не функціонувала. Ми виконали складну операцію, яка полягала у пересадці одного із м’язів ноги на обличчя та підключенні цього м’яза через мікросудинне живлення до гілки трійчастого нерва», – розповідає завідувач відділення Центру хірургії та онкології лікарні Гнат Герич.
Втручання тривало понад шість годин і вимагало злагодженої роботи кількох команд. Онкореконструктивний хірург Руслан Салинко додає: «Моя участь полягала в тому, аби під час операції забезпечити доступ до точок фіксації м’яза та належним чином зафіксувати його мобільні точки до верхньої губи, кутика рота і нижньої губи так, щоб це було максимально симетрично».
Попри технічну успішність, лікарі наголошують: остаточний результат відновлення проявляється не відразу. М’яз повинен «навчитися» виконувати нові функції, а нервові шляхи потребують часу для адаптації. Оцінити повний ефект можна буде лише через рік після операції.
Минуло лише чотири місяці, однак перші зміни вже відчутні. «Я приїхала до Львова, і тут у мене знову з’явилась надія. Мене дуже підтримували львівські лікарі весь цей час. Вони разом зі мною вірили, що все вдасться. І сьогодні я вже можу усміхатись!», – ділиться Галина.
Успішне відновлення – результат не лише професійної роботи хірургів, а й величезної внутрішньої сили пацієнтки. Жінка зізнається, що найбільше її підтримує родина – чоловік та маленька донька.
Цей випадок підтверджує, що сучасні методики реконструктивної хірургії в Україні здатні давати пацієнтам другий шанс. Для лікарів це означає не тільки технічну майстерність, а й готовність братися за найскладніші клінічні виклики, повертаючи людям, окрім функцій, можливість знову жити повноцінним життям.
Джерело: https://1tmo.lviv.ua/novyny/12-rokiv-ne-mogla-usmihatys-a-shhoby-spaty-zakleyuvala-poviku-skotchem/