30 вересня, 2025
Удосконалені критерії Макдональда 2024 року: осучаснені підходи до ранньої діагностики розсіяного склерозу
Розсіяний склероз (РС) є одним із найпоширеніших хронічних нейродегенеративних захворювань центральної нервової системи, що вражає близько 2,8 млн людей у світі. Хвороба найчастіше дебютує в молодому віці – між 20 та 40 роками, має автоімунний характер і призводить до інвалідизації. Клінічні прояви різноманітні: сенсорні та рухові розлади, зорові порушення, когнітивний дефіцит, ураження сфінктерів, постійна втома і депресія. Патогенетично захворювання пов’язане із хронічним запаленням, демієлінізацією та аксональною дегенерацією, що призводить до втрати нейрональних функцій.
Точна та своєчасна діагностика РС є ключем до раннього призначення терапії, яка ефективно вповільнює прогресування хвороби та зменшує частоту загострень. Саме тому міжнародна спільнота неврологів постійно вдосконалює діагностичні алгоритми. Поворотним моментом стали критерії Макдональда, розроблені у 2001 році під егідою Міжнародного консультативного комітету із клінічних випробувань розсіяного склерозу (International Advisory Committee on Clinical Trials of MS). Вони інтегрували клінічні ознаки із даними МРТ та аналізом спинномозкової рідини, що дозволило прискорити постановку діагнозу. З того часу критерії неодноразово переглядалися, що підвищувало їхню чутливість та специфічність.
2024 року відбулася суттєва ревізія критеріїв, результати якої опубліковані в The Lancet Neurology. Міжнародна група експертів із 56 учасників, що зібралася в Барселоні, затвердила кілька важливих змін. Найбільш вагомим нововведенням стало включення зорового нерва як п’ятого анатомічного місця для підтвердження патологічної дисемінації. Це означає, що ураження зорового нерва, підтверджене методами оптичної когерентної томографії (ОКТ), викликаних зорових потенціалів (ВЗП) або МРТ, тепер офіційно враховується при встановленні діагнозу.
Ще одне суттєве оновлення – у визначених клінічних сценаріях для постановки діагнозу більше не є обов’язковим підтвердження дисемінації в часі. Це дозволяє почати лікування раніше, не чекаючи появи нових вогнищ у динаміці. Водночас приєднання ознак одночасних активних і неактивних уражень на МРТ залишається вагомим критерієм для підвищення специфічності діагнозу.
У новій редакції критеріїв також враховано сучасні біомаркери. Зокрема, індекс вільних легких ланцюгів каппа в лікворі офіційно прирівняно до олігоклональних смуг, що значно розширює доступність діагностики в різних лікувальних центрах. Серед МРТ-ознак особливу увагу приділено центральній венозній ознаці (central vein sign) та парамагнітним ураженням країв, які довели свою специфічність для РС.
Уперше розроблено єдину структуру критеріїв для дітей, дорослих, рецидивуючих та прогресуючих форм хвороби. Для пацієнтів старше 50 років або із судинними факторами ризику рекомендовано застосовувати додаткові тести (МРТ спинного мозку, аналіз спинномозкової рідини, центральну венозну ознаку) задля зниження ризику хибної діагностики.
Автори наголошують, що метою оновлення стало не лише підвищення точності, а і створення універсальної та практичної системи, придатної до застосування в різних клінічних умовах. Включення зорового нерва, нових біомаркерів та сучасних МРТ-методів формує більш гнучкий і водночас точний інструмент, що сприятиме своєчасному початку терапії та зменшенню інвалідизації в довгостроковій перспективі.
Джерело: https://www.thelancet.com/journals/laneur/article/PIIS1474-4422(25)00270-4/abstract