11 листопада, 2025
Оновлені рекомендації з ведення пацієнтів із черепно-мозковою травмою: фокус на довготривалій реабілітації
Щороку черепно-мозкову травму (ЧМТ) отримують понад 50 мільйонів людей у всьому світі. Навіть легкі ушкодження, що не потребують госпіталізації, можуть спричиняти тривалі когнітивні, емоційні та функціональні порушення. Попри це, системна амбулаторна допомога таким пацієнтам часто залишається непослідовною: менше половини з них отримують часткове спостереження після виписки.
У вересні 2025 року опубліковано оновлені клінічні настанови з ведення пацієнтів із ЧМТ, розроблені Національною академією наук, інженерії та медицини США. Ці рекомендації – перше комплексне оновлення за понад десятиліття. Настанова охоплює весь спектр допомоги – від діагностики та ранньої оцінки ризиків до реабілітації, соціальної підтримки і моніторингу психічного здоров’я.
Як зазначає професорка Моніка Вердуско-Ґутьєррес, фізіатриня з Університету Техасу в Сан-Антоніо (США), головна авторка рекомендацій, головною метою було усунення розриву між гострим лікуванням і довготривалим відновленням. «Навіть легкі травми, які не потребують госпіталізації, можуть призводити до стійких порушень. Тому традиційний поділ на «легку», «помірну» або «тяжку» травму не відображає реальної клінічної складності ЧМТ», – зауважує вона.
Оновлений протокол акцентує на тому, що ведення пацієнта не завершується після стабілізації стану. У перші тижні після травми лікар має провести структурований контрольний візит, оцінити когнітивні та емоційні симптоми, а за потреби скерувати до реабілітаційного спеціаліста. У випадку погіршення стану, появи асиметрії зіниць, судом, повторного блювання або змін поведінки пацієнта необхідно негайно направити до відділення невідкладної допомоги.
Рутинне нейровізуалізаційне обстеження (МРТ або КТ) рекомендовано лише у випадках нетипового перебігу – наприклад, за наявності прогресуючого головного болю, вогнищевої неврологічної симптоматики або тривалих когнітивних розладів. Водночас автори рекомендацій радять роз’яснювати пацієнтам, коли обстеження не змінить тактики лікування, аби уникати зайвих діагностичних втручань.
Однією із ключових новацій стало включення до алгоритму обов’язкового скринінгу соціальних детермінант здоров’я – продовольчої і житлової безпеки, доступу до транспорту, фінансової стабільності та міжособистісної безпеки. Ці чинники часто визначають, чи зможе пацієнт відвідувати консультації, отримувати ліки або проходити реабілітацію. За словами Вердуско-Ґутьєррес, «навіть найкращий медичний план не спрацює, якщо людина не має змоги дістатися до лікаря або купити препарати».
Окрему увагу приділено групам підвищеного ризику – літнім людям, спортсменам, військовим, а також постраждалим від домашнього насильства, для яких ЧМТ може бути наслідком травматичних подій, що залишаються невиявленими. Окрім цього, виділено пацієнтів із ризиком затяжного відновлення, серед яких переважають жінки, особи із попередніми психічними розладами та багаторазовими ЧМТ.
Останні дані спростовують стару практику «повного спокою» після травми. Замість тривалої ізоляції рекомендовано не більше двох днів відносного відпочинку, після чого – поступове повернення до звичних занять. Надмірний спокій, навпаки, може уповільнити відновлення та сприяти розвитку депресії або тривожних розладів.
ЧМТ суттєво підвищує ризик розвитку депресії, посттравматичного стресового розладу та суїцидальних думок. Рекомендовано проводити обов’язковий скринінг психічного стану, використовуючи стандартизовані інструменти (PHQ-9, GAD-7, PCL-5). У разі виявлення порушень лікар первинної ланки може розпочати базову терапію – психотерапію, фармакотерапію або їхню комбінацію – та скерувати до фахівців, якщо ефект недостатній.
Нові настанови мають на меті уніфікувати підходи до амбулаторного ведення ЧМТ, усунути регіональні відмінності та забезпечити рівний доступ до реабілітаційних послуг. Документ містить практичні алгоритми для лікарів первинної ланки, що допоможуть своєчасно розпізнати пацієнтів із ризиком ускладнень і забезпечити комплексний підхід до лікування.
Джерело: https://www.liebertpub.com/doi/10.1177/08977151251378894