Головна Новини Неврологія та нейрохірургія Дисоціативні судоми: останні доказові стратегії діагностики та лікування від Американської академії неврології

11 грудня, 2025

Дисоціативні судоми: останні доказові стратегії діагностики та лікування від Американської академії неврології

Дисоціативні судоми: останні доказові стратегії діагностики та лікування від Американської академії неврології

Дисоціативні судоми, також відомі як функціональні або неепілептичні конвульсії, – одна з найбільш недооцінених і водночас клінічно складних патологій нервової системи. Вони можуть нагадувати епілептичні напади або синкопальні стани, але мають іншу природу, інший прогноз і потребують принципово іншої терапії.

Попри зростання доказової бази, значна частина пацієнтів роками отримують неефективне лікування, переважно протисудомні препарати, що не лише не зменшують частоту нападів, а й підвищують ризик небажаних ефектів. Саме тому нова настанова Американської академії неврології (AAN), опублікована в журналі Neurology, є важливим документом для лікарської спільноти.

У настанові, підготовленій у співпраці з Американським товариством епілепсії, підкреслено: функціональні напади мають власні характерні клінічні особливості та добре піддаються терапії за умови правильно встановленого діагнозу.

Ключовим завданням лікаря залишається диференціація їх від епілепсії або поєднаних станів, оскільки симптоми нерідко об’єднуються. Настанова рекомендує детально опитувати пацієнта, залучати свідків подій, переглядати записи нападів зі смартфонів та, за потреби, проводити відео-ЕЕГ моніторинг – найточніший метод відмежування епілептичних та неепілептичних нападів.

Важливою є оцінка супутніх психіатричних розладів та можливого поєднання з епілепсією, що спостерігається в частини пацієнтів. До вибору терапії доцільно залучати родину або інших людей, які доглядають за хворим.

У документі вперше систематизовано дані про ефективність немедикаментозних методів лікування. Доказово ефективними та потенційно ефективними визнано функціонально орієнтовану когнітивно-поведінкову терапію, нейроповедінкову терапію, парадоксальні техніки, мотиваційне інтерв’ювання в поєднанні із психотерапією. Вони знижують частоту нападів, зменшують тривожність і покращують якість життя. Психологічні втручання добре переносяться та мають високий профіль безпеки.

Окрема увага приділена медикаментозним помилкам. Протиепілептичні засоби, зокрема бензодіазепіни, не повинні призначатися при функціональних нападах за відсутності супутньої епілепсії. Лікарям рекомендовано поступово скасовувати прийом таких препаратів, пояснюючи хворому ризики використання ліків без належних показань. «Багато пацієнтів роками лікують те, чого в них немає», - зазначає співавтор настанови доктор медичних наук Девід Перес із Гарвардської медичної школи (Массачусетс, США).

У настанові також наголошено на потребі розвитку нових діагностичних підходів. Зокрема, перспективними є алгоритми штучного інтелекту, машинного навчання та носимі сенсори, що можуть покращити точність і доступність діагностики найближчим часом.

Джерело: https://www.neurology.org/doi/10.1212/WNL.0000000000214466