21 січня, 2026
Мовлення без імплантів: як технологія Revoice змінює реабілітацію після інсульту
Порушення мовлення після інсульту є одним із найпоширеніших і найбільш обтяжливих для пацієнта наслідків цереброваскулярних катастроф. Близько 50 % хворих стикаються із дизартрією – станом, що зумовлений слабкістю або порушенням координації м’язів обличчя, язика, гортані та голосових зв’язок. За збереженого розуміння мови пацієнти часто не можуть чітко і плавно висловлювати думки, що істотно ускладнює соціальну взаємодію та сповільнює реабілітацію.
Стандартна реабілітація дизартрії базується на заняттях із логопедом, повторюваних мовленнєвих вправах і тривалому тренуванні артикуляції. Попри ефективність у частини пацієнтів, ці методи мають обмеження: складність перенесення навичок у спонтанне мовлення, повільний темп відновлення та залежність від постійної участі фахівця. Інвазивні нейроінтерфейси, зокрема мозкові імпланти, розглядаються лише в окремих випадках через ризики та високу вартість.
Зважаючи на сучасні обмеження в допомозі пацієнтам після інсульту, особливий інтерес викликає пристрій Revoice – м’який носимий комір, розроблений дослідниками Кембриджського університету (Велика Британія). Пристрій реєструє мікровібрації м’язів горла та частоту серцевих скорочень, використовуючи ці сигнали як основу для реконструкції мовлення за допомогою алгоритмів штучного інтелекту (ШІ). На відміну від традиційних допоміжних засобів, Revoice не потребує набору тексту, відстеження погляду або інвазивного втручання.
Ключовою інновацією є поєднання двох ШІ-модулів. Перший відновлює слова із фрагментів беззвучно промовленого, другий аналізує емоційний стан і контекст, наприклад, час доби або рівень напруження, і розширює короткі фрази до повноцінних природних речень. Такий просунутий механізм дозволяє пацієнту спілкуватися в реальному часі, зберігаючи інтонаційну та емоційну складові.
Показовим є клінічний кейс, наведений дослідниками. Пацієнт із постінсультною дизартрією, використовуючи лише беззвучну артикуляцію фрази «Ми йти лікарню» («We go hospital»), за допомогою Revoice зміг передати значно складніше повідомлення: «Хоч уже пізно, мені все ще некомфортно. Чи можемо ми поїхати до лікарні зараз?» («Even though it's getting a bit late, I'm still feeling uncomfortable. Can we go to the hospital now?»). Підвищена частота серцевих скорочень була інтерпретована як розчарування, а контекст вечірнього часу – як фактор терміновості. Випадок продемонстрував здатність системи відтворювати не лише зміст, а й намір висловлювання.
У пілотному дослідженні за участю п’яти пацієнтів із дизартрією пристрій показав низький рівень помилок і суттєве зростання задоволеності спілкуванням. Хоча попереду масштабні клінічні випробування, Revoice вже зараз демонструє потенціал як неінвазивний, портативний інструмент, що може доповнити стандартну мовленнєву реабілітацію.
У перспективі подібні технології здатні змінити підхід до відновлення мовлення після інсульту, змістивши акцент із тривалих вправ на підтримку природної комунікації. За словами вчених, людство на порозі персоналізованої реабілітації – такої, що орієнтована не лише на відновлення функції, а й на повернення пацієнтові автономії та гідності.
Джерело: https://www.nature.com/articles/s41467-025-68228-9