17 грудня, 2025
Кому потрібен целекоксиб: роль ctDNA у профілактиці рецидиву колоректального раку
Ризик рецидиву колоректального раку після радикального хірургічного лікування та ад’ювантної хіміотерапії залишається суттєвою клінічною проблемою, особливо в пацієнтів із III стадією захворювання. Навіть за стандартного лікування близько 40 % таких хворих стикаються з поверненням хвороби. Нові дані, опубліковані у JAMA Oncology, пропонують інструмент, який може допомогти персоналізувати післяопераційну терапію та визначити пацієнтів, які отримають користь від додавання протизапальної терапії.
Дослідження, виконане в межах програми Alliance for Clinical Trials in Oncology, зосереджувалося на аналізі циркулюючої пухлинної ДНК (circulating tumor DNA, ctDNA) – фрагментів ДНК злоякісних клітин, які можуть зберігатися у крові після видалення первинної пухлини. Наявність ctDNA після операції виявилася потужним прогностичним маркером рецидиву та виживаності. Водночас саме цей показник дозволив ідентифікувати групу пацієнтів, яким допоможе додавання целекоксибу до стандартної хіміотерапії.
Целекоксиб, який належить до нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), селективно інгібує циклооксигеназу-2, фермент, залучений до запальних процесів і канцерогенезу. Роль запалення у прогресуванні колоректального раку давно відома, однак попередні клінічні дослідження не давали однозначної відповіді, яким саме пацієнтам доцільно призначати НПЗП у післяопераційному періоді.
Аналіз біоматеріалів 940 пацієнтів із III стадією колоректального раку показав, що лише хворі з позитивним тестом на ctDNA мали клінічно значущу користь від додавання целекоксибу. У цій групі майже вдвічі зросла безрецидивна виживаність протягом трьох років, а п’ятирічна загальна виживаність була істотно вищою, порівнюючи із плацебо. Натомість пацієнти без виявленої ctDNA не демонстрували переваг від додаткової протизапальної терапії, що дозволяє уникнути зайвого медикаментозного навантаження.
Із клінічного погляду важливо, що визначення ctDNA здійснюється за допомогою звичайного забору крові з подальшим генетичним аналізом, без інвазивних процедур. Як зазначив провідний автор дослідження Джордж Чжан, «вимірювання рівня циркулюючої пухлинної ДНК після операції має потенціал докорінно змінити підхід до післяопераційного лікування колоректального раку».
Останні результати підкреслюють роль ctDNA не лише як прогностичного маркера, а й як інструменту вибору ад’ювантної терапії. Хоча автори наголошують на необхідності подальших проспективних досліджень, уже сьогодні ці дані наближають онкологів до більш точної та обґрунтованої персоналізації лікування пацієнтів.
Джерело: https://jamanetwork.com/journals/jamaoncology/article-abstract/2842596