12 березня, 2026
До трьох метастазів в одному органі: нове визначення та рекомендації щодо лікування олігометастатичного раку підшлункової залози
Рак підшлункової залози, зокрема протокова аденокарцинома, залишається одним із найбільш агресивних онкологічних захворювань із високими показниками смертності. У більшості випадків наявність віддалених метастазів традиційно розглядають як протипоказання до локальних методів лікування, включно з хірургічним втручанням. Однак останні клінічні спостереження свідчать, що в окремої групи пацієнтів з обмеженим метастатичним ураженням – так званим олігометастатичним процесом – комбінована стратегія системної та локальної терапії може покращити результати лікування. Досі єдиного визначення цього клінічного стану не існувало.
Міжнародна група експертів у межах проєкту OligoPanc, результати якого опубліковано в The Lancet Oncology, запропонувала перше узгоджене визначення олігометастатичної протокової аденокарциноми підшлункової залози. У дослідженні взяли участь 55 спеціалістів із 20 країн із різних галузей, зокрема хірургії, онкології, радіології та променевої терапії. Консенсус було досягнуто за допомогою модифікованого методу Дельфі – багатоступеневого анонімного голосування із використанням клінічних сценаріїв.
Згідно з розробленими критеріями, олігометастатичним вважають процес із максимум трьома метастатичними вогнищами, локалізованими в одному органі. Найчастіше такими є печінка або легені. Важливе також розмежування синхронних і метахронних метастазів. Синхронні метастази виявляють уже під час первинної діагностики пухлини, тоді як метахронні з’являються пізніше в перебігу захворювання. За метахронного варіанта триваліший інтервал між встановленням первинного діагнозу та виникненням метастазів розглядають як потенційно сприятливий прогностичний фактор.
Для підтвердження олігометастатичного процесу експерти рекомендують стандартизований діагностичний алгоритм. Обов’язковими методами візуалізації є мультифазна комп’ютерна томографія органів грудної клітки та черевної порожнини з контрастуванням, а також магнітно-резонансна томографія печінки з використанням гепатоцит-специфічного контрастного препарату. У складних або сумнівних випадках додатково може застосовуватися позитронно-емісійна томографія із 18F-фтордезоксиглюкозою.
Щодо лікувальної тактики експерти дійшли згоди, що системна терапія повинна передувати будь-якому локальному втручанню. Хіміотерапію розглядають як обов’язковий етап перед застосуванням локальних консолідувальних методів, до яких можуть належати хірургічне видалення пухлини та метастазів, стереотаксична аблятивна променева терапія або інші локально-аблятивні технології. У випадках синхронних метастазів частіше рекомендують одночасне видалення первинної пухлини та метастатичних вогнищ. За метахронного варіанта перевагу можуть надавати резекції або променевому лікуванню самих метастазів.
Важливо, що індивідуальні характеристики пацієнта, зокрема вік, не включені до формального визначення олігометастатичної хвороби, однак мають враховуватися під час прийняття терапевтичних рішень. Такі фактори можуть істотно впливати на можливість проведення агресивного комбінованого лікування.
Джерело: https://www.thelancet.com/journals/lanonc/article/PIIS1470-2045(25)00714-4/abstract