25 травня, 2026
Залізодефіцитна анемія: новий клінічний протокол ЗДА уніфікує підходи до менеджменту захворювання
Міністерство охорони здоров’я України оприлюднило проєкт уніфікованого клінічного протоколу «Залізодефіцитна анемія у дітей та дорослих», який систематизує сучасні підходи до профілактики, діагностики, лікування та подальшого спостереження пацієнтів із дефіцитом заліза. Документ побудований на принципах доказової медицини та враховує особливості ведення різних груп ризику – від немовлят і вагітних до пацієнтів із хронічними захворюваннями.
У протоколі наголошується, що дефіцит заліза залишається найпоширенішим мікронутрієнтним порушенням у світі та часто тривалий час залишається недіагностованим на рівні первинної медичної допомоги. Особливу увагу приділено активному скринінгу дітей раннього віку, вагітних, жінок репродуктивного віку, пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, хронічною хворобою нирок, запальними захворюваннями кишечника та хронічними крововтратами. У документі підкреслено, що дефіцит заліза може бути наявний навіть за нормального рівня гемоглобіну, а зниження сироваткового феритину розглядається як ранній маркер виснаження запасів заліза.
Новий протокол детально регламентує лабораторну діагностику. Базовими дослідженнями визначені загальний аналіз крові з оцінкою еритроцитарних індексів, феритину та С-реактивного білка. За наявності супутнього запалення, онкологічних захворювань або хронічної хвороби нирок рекомендовано використовувати скориговані порогові значення феритину, оскільки він належить до білків гострої фази. Документ також акцентує на необхідності пошуку етіології анемії, оскільки приховані кровотечі або патологія шлунково-кишкового тракту можуть становити більшу загрозу, ніж сама анемія. Чоловікам і жінкам у постменопаузі рекомендовані ендоскопічні обстеження верхніх і нижніх відділів ШКТ для виключення кровотеч та онкопатології.
Окремий розділ присвячений лікуванню. Пероральні препарати заліза залишаються терапією першої лінії: дорослим рекомендовано 60–200 мг елементарного заліза на добу, дітям – 3–6 мг/кг. Після нормалізації гемоглобіну терапію слід продовжувати щонайменше три місяці для повноцінного відновлення запасів заліза та досягнення рівня феритину понад 100 мкг/л.
Водночас протокол суттєво розширює показання до внутрішньовенного введення заліза. Така терапія рекомендована пацієнтам із мальабсорбцією, запальними захворюваннями кишечнику, хронічною серцевою недостатністю, хронічною хворобою нирок, значними крововтратами або недостатньою відповіддю на пероральні препарати. У вагітних внутрішньовенне введення заліза дозволене лише у II–III триместрі із моніторингом стану плода. Протокол також визначає чіткі критерії оцінки відповіді на терапію: підвищення гемоглобіну на 20 г/л упродовж перших чотирьох тижнів вважається оптимальним результатом.
Документ приділяє значну увагу подальшому спостереженню, оскільки ризик рецидиву залишається високим навіть після успішного лікування. Пацієнтам рекомендований регулярний контроль загального аналізу крові, феритину та насичення трансферину залізом протягом кількох років після завершення терапії.