24 квітня, 2026
Генна терапія OTOF відновлює слух за вродженої глухоти – результати клінічних випробувань
Генетично зумовлена втрата слуху залишається однією із найскладніших проблем отоларингології, зокрема у випадках вродженої глухоти, де близько 60 % випадків мають спадкову природу. Однією із таких форм є аутосомно-рецесивна глухота 9 типу (DFNB9), спричинена мутаціями гена OTOF, що кодує білок отоферлін. Цей білок відіграє ключову роль у передачі звукових сигналів від волоскових клітин внутрішнього вуха до слухового нерва, і його дефіцит призводить до глибокої нейросенсорної глухоти з народження.
У багатоцентровому дослідженні, результати якого опубліковані в журналі Nature, оцінено ефективність генної терапії, спрямованої на відновлення функції OTOF. Терапевтична стратегія передбачає одноразове введення аденоасоційованого вірусного вектора (AAV), який доставляє функціональну копію гена безпосередньо у клітини внутрішнього вуха. Такий підхід є патогенетично обґрунтованим, оскільки DFNB9 зумовлена дефектом одного гена, що робить її придатною для генної корекції.
У дослідження було включено 42 пацієнти різного віку, від немовлят до дорослих, яким проводили одноразову ін’єкцію препарату – переважно в одне вухо, а в окремих випадках двобічно. Спостереження тривало близько 2,5 років, що дозволило оцінити як короткострокову, так і віддалену ефективність втручання. У 90 % учасників зафіксовано покращення слуху, водночас перші зміни з’являлися вже впродовж кількох тижнів після терапії з подальшим поступовим прогресом.
Клінічно значущим є не лише відновлення сприйняття звуку, а й покращення мовленнєвих навичок, особливо в дітей раннього віку. Найкращі результати спостерігали в пацієнтів із менш вираженим ураженням внутрішнього вуха та за двобічного введення препарату. Хоча дорослі пацієнти традиційно вважалися менш перспективною групою для подібних втручань, у цьому дослідженні також продемонстровано відновлення слуху в частини з них, хоча й менш виражене.
Профіль безпеки терапії є сприятливим: серйозних побічних ефектів, пов’язаних із лікуванням, не зафіксовано. Водночас майже 10 % пацієнтів не відповіли на терапію, що підкреслює необхідність подальшого вивчення факторів, які впливають на ефективність, включно зі станом кохлеарних структур та віком на момент лікування.
Отримані результати підтверджують потенціал генної терапії як радикального методу лікування окремих форм спадкової глухоти. Імовірно, у найближчі роки такі підходи стануть частиною клінічної практики, особливо за умови ранньої діагностики. Подальший розвиток технологій, включно з редагуванням геному, може розширити спектр показань і змінити підходи до лікування сенсоневральної втрати слуху.
Джерело: https://www.nature.com/articles/s41586-026-10393-y