18 грудня, 2025
Смартгодинник як інструмент раннього втручання для батьків за дитячих істерик
Порушення поведінки в дітей раннього віку є серйозною клінічною проблемою, що виходить за межі вікових норм розвитку емоційної регуляції. Такі діти демонструють часті інтенсивні та тривалі емоційні зриви, агресію й опозиційну поведінку, які спостерігаються за розладу дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ), розладах аутистичного спектра (РАС), опозиційно-зухвалому та афективних розладах. На відміну від здорових однолітків, відновлення після істерик у таких дітей потребує значно більше часу, а тривалі напади в дошкільному віці можуть бути маркером тяжчої психопатології.
Сучасні доказові методи, зокрема терапія взаємодії батьків і дитини (Parent-Child Interaction Therapy – PCIT), ефективно знижують частоту та вираженість істерик. Водночас у реальній практиці ці підходи часто мають реактивний характер: втручання відбувається вже під час емоційного вибуху, коли здатність батьків швидко і правильно застосувати навички обмежена. Такі рамки знижують клінічну ефективність навіть добре навчених сімей.
Нові можливості пропонують цифрові терапевтичні рішення з використанням носимих пристроїв. У рандомізованому клінічному дослідженні, опублікованому у JAMA Network Open, команда клініцистів Клініки Мейо (Міннесота, США) оцінила доцільність поєднання PCIT зі смартгодинником та алгоритмами штучного інтелекту. Система аналізувала фізіологічні сигнали дитини, зокрема частоту серцевих скорочень, рухову активність і дані про сон, і надсилала батькам попередження про високий ризик істерики ще до її клінічної маніфестації.
У дослідженні взяли участь діти віком 3–7 років із порушеннями поведінки, які проходили стандартний курс PCIT. Половина сімей додатково отримувала цифрові сповіщення в режимі реального часу. Ключовим практичним результатом стало скорочення тривалості тяжких істерик у середньому на 11 хвилин та надзвичайно швидка реакція батьків – протягом кількох секунд після сигналу. Важливо, що прихильність до носіння пристрою була високою: діти використовували годинник майже 75 % часу терапії, що підтверджує реальну здійсненність підходу.
Клінічна цінність цієї технології полягає не лише у зменшенні тривалості істерик, а й у зміні самої траєкторії епізоду емоційної дисрегуляції. Своєчасне реагування дозволяє батькам застосувати підтримувальні дії – фізичну близькість, вербалізацію емоцій, переключення уваги – ще до ескалації поведінки. Як зазначає Магдалена Романович, докторка медицини та дитяча лікарка-психіатр, «навіть невеликі, але оперативні втручання можуть суттєво змінити перебіг емоційного зриву».
Здобуті дані розширюють уявлення про роль цифрових інструментів у дитячій психіатрії та демонструють, як поєднання доказової психотерапії і персоналізованої аналітики може підвищити ефективність лікування поза межами клініки. Подальші дослідження мають визначити довгострокові результати та місце таких систем у рутинній амбулаторній практиці.
Джерело: https://jamanetwork.com/journals/jamanetworkopen/fullarticle/2842819