9 грудня, 2020
Депресія пов’язана з резистентністю до інсуліну?
Нові дослідження показують, що люди, які переживають поточний епізод великого депресивного розладу (ВДР), мають значно більшу ймовірність розвитку інсулінорезистентності (ІР). Дослідники виявили, що у пацієнтів з ВДР на 51% вищі шанси розвитку ІР у порівнянні з особами без депресивного розладу. Крім того, у хворих, які переживають поточну депресію, ІР також асоціювався з тяжкістю перебігу депресії та хронізацією депресії.
«З цього дослідження ми дізналися дві речі - по-перше, резистентність до інсуліну була пов'язана з перебігом та ступенем тяжкості депресивного епізоду», - розповіла Кетлін Уотсон, доктор філософії, докторант кафедри психіатрії Стенфордського університету, Каліфорнія , у інтерв’ю Medscape Medical News. «По-друге, ми дізналися, що ми можемо оцінити ІР, використовуючи сурогатний показник, який є клінічно доступним - співвідношення тригліцеридів / ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ)».
Багато досліджень пов'язують ВДР та IР. Однак, за словами д-р Уотсон, «у нас не було достатньо даних щодо опису природи цієї залежності». Вона додала, що її команда хотіла глибше зрозуміти, як ІР співвідноситься до характеристик депресії, таких як тривалість ремісії, тяжкість перебігу та хронізація.
Характеристика цих асоціацій «представлятиме критичний крок до кращого фенотипування, прелюдію до подальших досліджень та більш цілеспрямований підхід до лікування ВДР», - зазначають автори.
Дослідження включало 1269 учасників з поточним ВДР (n = 536), перенесеним ВДР (n = 394) та контрольну групу без ВДР в анамнезі (n = 339).
ІР визначали за допомогою двох сурогатних маркерів - кількісного індексу перевірки чутливості до інсуліну (QUICKI) та відношення тригліцеридів до ЛПВЩ. Учасники нижнього квартиля QUICKI були віднесені до категорії ІР, тоді як всі інші учасники були віднесені до категорії «чутливих до інсуліну».
Діагноз депресії встановлювали на основі Складного Міжнародного Діагностичного Інтерв'ю (версія 2.1), тоді як ступінь тяжкості депресії визначали за описом симптоматики депресії. «Хронічність» визначалася як депресія протягом попередніх 4 років і вимірювалась за допомогою огляду життєвої карти.
Інсулінорезистентність асоціювалась із поточним ВДР (не в ремісії).
У моделі, скоригованій на вік, стать, освіту, статус партнера, статус куріння та споживання алкоголю, ІР корелювала з тяжкістю депресії - але лише співвідношення тригліцеридів та ЛПВЩ дало зв'язок між ІР та хронічністю депресії.
ІР не асоціювався з тяжкістю депресії при ВДР у ремісії за жодним із показників.
«Існує багато правдоподібних механізмів співзалежності між ІР та ВДР", - зазначає Кетлін Уотсон. «Деякі гіпотези зв'язку включають запалення, зміни осі гіпоталамус-гіпофіз-наднирники та зміни способу життя. Розуміння цих нюансів допомогло нам закласти основу для подальших досліджень, включаючи запитання, чи може ІР призвести до розвитку ВДР?», - додала вона.
Нарешті, д-р Уотсон зазначила, що її команда співпрацює з неврологами для кращого виявлення мозкових механізмів на генетичному, молекулярному та клітинному рівнях, які пов'язують ІР та ВДР, а також як орієнтувати їх на потенційні методи лікування або втручання.
Джерело: Major Depression Linked to Insulin Resistance (medscape.com)