5 травня, 2026
Не лише літій: ефективні комбінації за біполярного розладу
Літій упродовж десятиліть залишається основним препаратом підтримувальної терапії біполярного афективного розладу, однак значна частина пацієнтів або не досягають достатньої стабілізації настрою, або змушені припиняти лікування через побічні ефекти. Велике когортне дослідження, проведене у Швеції та Фінляндії за участю понад 160 тисяч пацієнтів, продемонструвало, що окремі комбінації антипсихотиків і нормотиміків можуть забезпечувати кращий довгостроковий контроль захворювання, ніж монотерапія літієм.
Дослідники аналізували частоту психіатричних госпіталізацій як маркер тяжких рецидивів. Особливістю роботи став внутрішньоіндивідуальний дизайн: ефективність різних схем порівнювали не тільки між різними пацієнтами, а і в «межах» однієї людини в різні періоди лікування. Такий підхід допоміг мінімізувати вплив генетичних факторів, тяжкості перебігу захворювання та особливостей способу життя.
Найнижчий ризик повторної госпіталізації продемонструвала комбінація клозапіну з арипіпразолом. За словами науковців, саме ця схема виявилася найбільш ефективною в пацієнтів із резистентним перебігом, особливо за психотичної манії та змішаних епізодів. Клозапін також показав високу ефективність у режимі монотерапії, перевершуючи багато інших нормотиміків. Дослідники припускають, що клозапін може мати недооцінений потенціал у підтримувальному лікуванні біполярного розладу, хоча нині більшість рекомендацій залишає його лише як третю або четверту лінію терапії через ризик агранулоцитозу та необхідність регулярного гематологічного моніторингу.
Практично важливими стали результати щодо пролонгованих ін’єкційних антипсихотиків (long-acting injectable antipsychotics – LAI). Додавання LAI-препаратів до літію асоціювалося із майже на 30 % нижчим ризиком психіатричної госпіталізації, порівнюючи з періодами прийому лише літію. Водночас аналогічного ефекту не спостерігали за використання пероральних антипсихотиків у комбінації з літієм. Автори пояснюють це насамперед кращою прихильністю до терапії, що є критичним фактором за біполярного розладу.
Окремий аналіз стосувався пацієнтів, які припинили прийом літію. У цій групі найкращі результати продемонстрували комбінації кветіапіну з ламотриджином та оланзапіну з вальпроатом. Обидві схеми пов’язували зі значно нижчим ризиком повторних госпіталізацій, тоді як застосування цих препаратів окремо не давало подібного ефекту. Дослідники розглядають це як можливий синергічний вплив: кветіапін забезпечує антиманічний і антипсихотичний контроль, а ламотриджин ефективніше запобігає депресивним епізодам; поєднання оланзапіну з вальпроатом дозволяє краще стабілізувати пацієнтів зі швидкою циклічністю та вираженою манією.
Ще однією перспективною схемою після відміни літію стало поєднання LAI-антипсихотиків із вальпроатом, хоча через обмежену кількість випадків ці результати потребують підтвердження в більших рандомізованих дослідженнях. Водночас лікарі наголошують: пацієнти після відміни літію формують окрему клінічно складну групу із більш резистентним перебігом і потребою в комбінованій терапії.
Здобуті дані суттєво доповнюють сучасне розуміння підтримувальної терапії біполярного розладу. Результати свідчать, що ефективність лікування залежить не лише від вибору окремого препарату, а й від правильної комбінації, контролю прихильності та індивідуалізації терапії. Очікується, що протягом наступних років висновки вчених допоможуть актуалізувати сучасні медичні рекомендації.
Джерело: https://www.nature.com/articles/s44220-026-00645-1#Sec7