16 листопада, 2026
АНЦА-асоційований васкуліт: МОЗ пропонує новий стандарт діагностики та лікування
Міністерство охорони здоров’я України оприлюднило проєкт наказу про затвердження стандарту медичної допомоги за асоційованого з антинейтрофільними цитоплазматичними антитілами васкуліту (ААВ). Документ охоплює три клінічні форми захворювання: гранульоматоз із поліангіїтом (ГПА), мікроскопічний поліангіїт (МПА) та еозинофільний гранульоматоз із поліангіїтом (ЕГПА). Основний акцент зроблено на своєчасному розпізнаванні системного ураження, підтвердженні діагнозу та узгодженій роботі фахівців.
ААВ може уражати нирки, легені, верхні дихальні шляхи, шкіру, нервову та інші системи, тому його прояви нерідко стають приводом для звернення до лікарів різних спеціальностей. Насторожити мають, зокрема, атиповий або стійкий синусит, кров’янисті виділення та кірочки в носі, перфорація носової перегородки, оніміння кінцівок, задишка, гарячка, біль у суглобах і м’язах, незрозуміле схуднення. За підозри на системний васкуліт проєкт передбачає направлення пацієнта до ревматолога протягом семи днів. Саме цей фахівець координує подальше ведення, залучаючи нефролога, пульмонолога, отоларинголога, імунолога та інших спеціалістів відповідно до уражених органів.
Діагностика має спиратися на сукупність клінічних, лабораторних та інструментальних даних. Важливе місце посідає визначення антитіл до протеїнази-3 (PR3) і мієлопероксидази (МПО): їхня специфічність допомагає не лише підтвердити діагноз, а й оцінити ризик рецидиву. Водночас негативний результат дослідження АНЦА не виключає активного васкуліту. Для морфологічної верифікації рекомендована біопсія ураженого органа, насамперед нирки. За швидкопрогресуючого гломерулонефриту її слід провести якомога раніше, а результат отримати не пізніше ніж через три доби після забору матеріалу. Активність хвороби та накопичене органне пошкодження пропонують оцінювати за валідованими шкалами BVAS і VDI.
Лікування активного ААВ розглядається як невідкладне завдання через ризик незворотного ураження органів і загрози життю. Для індукції ремісії за вперше діагностованих ГПА та МПА рекомендовано циклофосфамід або ритуксимаб; у разі рецидиву перевагу надають ритуксимабу. Після досягнення ремісії його також визначено препаратом вибору для підтримувальної терапії, тоді як азатіоприн і метотрексат можуть бути альтернативами. Підтримувальне лікування зазвичай триває 24–48 місяців. Окремо наголошено на поступовому зниженні дози глюкокортикостероїдів, оскільки їх тривале застосування у високих дозах підвищує ризик інфекційних ускладнень.
