28 серпня, 2025
Непомітна загроза: як знеболювальні ліки прискорюють розвиток антибіотикорезистентності
Антибіотикорезистентність давно визнана однією з найбільших глобальних загроз охорони здоров’я. За даними ВООЗ, у 2019 році вона безпосередньо спричинила понад 1,27 мільйона смертей у світі. Традиційно основну увагу приділяли неправильному або надмірному використанню антибіотиків, проте нове дослідження австралійських науковців доводить: проблему ускладнюють і ті препарати, які до антибіотиків формально не належать.
Об’єднана команда лікарів і науковців з Університету Південної Австралії (Аделаїда) уперше довела, що поширені ліки для знеболення і зниження температури – ібупрофен та ацетамінофен (парацетамол) – здатні стимулювати розвиток антибіотикорезистентності. Окрім цього, їхнє одночасне застосування значно посилює цей ефект.
У дослідженні вивчали взаємодію цих препаратів із ципрофлоксацином, фторхінолоновим антибіотиком широкого спектра, який застосовується при інфекціях шкіри, сечовивідних шляхів та туберкульозу. В експериментах на кишковій паличці (Escherichia coli) з’ясувалося, що додавання ібупрофену та ацетамінофену призводить до збільшення кількості генетичних мутацій у бактерій. Це не тільки робить E. coli стійкою до ципрофлоксацину, але й формує перехресну резистентність до антибіотиків інших класів.
Молекулярний аналіз показав, що ібупрофен та ацетамінофен активують бактеріальні механізми захисту – насамперед системи виведення антибіотиків із клітини, що різко знижує їхню ефективність. Таким чином, навіть препарати, які спочатку не мають прямого антимікробного ефекту, можуть сприяти селекції небезпечних мультирезистентних штамів.
Найбільш уразливою групою в цьому контексті є пацієнти геріатричних закладів та будинків для літніх людей. У таких умовах поширена поліфармація – одночасне застосування багатьох медикаментів, серед яких і антибіотики, і засоби для знеболення, і препарати для контролю артеріального тиску, глікемії та нормалізації сну. Це створює ідеальне середовище для того, щоб кишкова мікрофлора поступово набувала стійкості.
Дослідження включало оцінку дев’яти найпоширеніших засобів у геріатричній практиці, серед яких диклофенак, метформін, аторвастатин, фуросемід, трамадол, темазепам і псевдоефедрин. Найбільш виражений ефект на формування антибіотикорезистентності мали саме ібупрофен та ацетамінофен, що вказує на потребу перегляду підходів до призначення навіть звичних і «безпечних» ліків.
Науковці наголошують: результати не означають необхідності відмови від застосування цих препаратів у клінічній практиці. Вони залишаються важливими компонентами терапії болю та гарячки. Проте лікарям варто враховувати потенційний внесок таких засобів у стійкість бактерій, особливо в пацієнтів, які довго отримують антибіотики або перебувають у закладах тривалого догляду. Подальші дослідження мають на меті з’ясувати, як інші поширені ліки впливають на антибіотикорезистентність, і чи можна розробити оптимальні стратегії поліфармації, які мінімізують ризики.
Джерело: https://www.nature.com/articles/s44259-025-00144-w