16 жовтня, 2025
Коли маска не потрібна: успіхи фармакології проти обструктивного апное сну
Синдром обструктивного апное сну (СОАС) залишається однією з найпоширеніших і водночас недооцінених патологій у сомнології. За оцінками ВООЗ, близько 10 % дорослого населення світу мають середній або тяжкий ступінь СОАС, водночас поширеність патології зростає зі збільшенням маси тіла та віком. У Європі майже 175 мільйонів людей мають симптоми синдрому, а в Україні – понад 800 тисяч потенційно недіагностованих пацієнтів.
СОАС характеризується повторними епізодами обструкції верхніх дихальних шляхів під час сну, що призводить до зниження насичення крові киснем, пробуджень і фрагментації сну. Клінічно це проявляється гучним хропінням, періодами зупинки дихання, денною сонливістю та постійною втомою, когнітивним сповільненням і підвищеним ризиком серцево-судинних ускладнень, інсульту та метаболічного синдрому.
Сьогодні «золотим стандартом» лікування СОАС залишається СPAP-терапія (continuous positive airway pressure) – апарат, що підтримує позитивний тиск у дихальних шляхах, запобігаючи їхньому колапсу під час сну. Метод є високоефективним, проте близько 50 % пацієнтів відмовляються від нього протягом першого року через дискомфорт за використання, шум або безсоння.
Інші доступні методи включають оральні апарати, які висувають нижню щелепу вперед, позиційне лікування, зниження надмірної маси тіла, а в тяжких випадках – хірургічні втручання. Однак досі не було жодного ефективного фармакологічного засобу, що безпосередньо впливає на механізм апное.
Нове європейське дослідження, опубліковане в The Lancet, продемонструвало потенціал препарату під назвою сультіам як медикаментозного засобу при СОАС. У рандомізованому подвійному сліпому дослідженні, що охопило 298 пацієнтів із помірним та тяжким апное, препарат зменшив кількість зупинок дихання до 47 % і покращив насичення крові киснем, порівнюючи із плацебо.
Сультіам – це інгібітор карбоангідрази, ферменту, що бере участь у регуляції кислотно-лужного балансу та чутливості до вуглекислого газу. Препарат підвищує стимуляцію дихального центру, стабілізуючи контроль за диханням під час сну. Завдяки цьому зменшується ризик колапсу верхніх дихальних шляхів і відновлюється регулярність дихання.
Раніше сультіам застосовувався для лікування епілепсії в дітей, тому його профіль безпеки вже добре вивчений. У випробуванні більшість побічних ефектів були м’якими та короткочасними – запаморочення, парестезії, легка сонливість. Професор Ян Геднер із Гетеборзького університету (Швеція), один із керівників проєкту, зазначає: «Результати свідчать, що апное сну можна коригувати фармакологічно. Це може стати справжнім проривом для пацієнтів, які не переносять СPAP-терапію».
Перевага препарату полягає в можливості індивідуалізованого підбору дозування, що відкриває шлях до персоналізованої терапії. Якщо наступні масштабні дослідження підтвердять ефективність і довгострокову безпечність, сультіам може стати першим медикаментозним засобом, який впливає на патофізіологічні механізми СОАС.
Європейські фахівці вже готують тривалі клінічні дослідження для перевірки стабільності ефекту та його впливу на серцево-судинні ризики. Водночас обговорюється можливість комбінування сультіаму з іншими терапевтичними підходами – наприклад, низькодозовим CPAP чи оральними апаратами, – для досягнення максимального клінічного ефекту.
Джерело: https://www.thelancet.com/journals/lancet/article/PIIS0140-6736(25)01196-1/abstract