9 вересня, 2026
Фарма під обстрілами: чому українські виробники продовжують інвестувати у виробництво під час війни
Інвестиційне рішення у фармацевтиці майже ніколи не розраховане на один-два роки. Від ідеї створення нової виробничої лінії до її запуску проходять важливі етапи проєктування, закупівлі обладнання, валідації, сертифікації, підготовки персоналу, регуляторних процедур. Коли йдеться про повноцінний виробничий майданчик або складні лікарські форми, горизонт планування стає ще довшим. Тому відкривати або розширювати фармацевтичне виробництво в Україні під час повномасштабної війни означає вкладати капітал у країні, де неможливо спрогнозувати навіть фізичну безпеку активу на весь період його окупності.
Проте українська фарма продовжує це робити.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), до повномасштабного вторгнення українські виробники забезпечували близько 75% внутрішнього ринку лікарських засобів у натуральному вираженні. Уже в перші місяці війни частина виробничих об’єктів і складів була пошкоджена або знищена, порушилися постачання сировини та пакувальних матеріалів, виникли проблеми з енергопостачанням і доступністю кваліфікованих працівників [1].
Чотири роки потому локальне виробництво залишається основою доступності ліків в Україні. За даними Proxima Research, у червні 2025 року українські препарати становили 60,9% роздрібного ринку в упаковках. У грошах співвідношення інше через вищу середню вартість імпортних препаратів, проте саме фізична кількість упаковок добре показує роль локального виробництва для системи охорони здоров’я [2].
Питання інвестицій у фармацевтичні потужності сьогодні значно ширше за корпоративну стратегію окремого виробника.
Війна змінила економіку фармвиробництва
До 2022 року рішення про розширення виробництва можна було оцінювати через класичні показники: прогноз попиту, завантаження потужностей, капітальні витрати (CAPEX, capital expenditures), собівартість, доступ до капіталу, очікувану маржинальність та строк окупності. Тепер до фінансової моделі фактично додається ще один рівень – стійкість.
Виробничий майданчик має працювати під час відключень електроенергії. Компанія повинна мати резервні сценарії постачання сировини й пакування, запас критичних компонентів, альтернативну логістику, захист даних та інфраструктури інформаційних технологій (ІТ). Треба враховувати повітряні тривоги, безпеку персоналу, мобілізацію, міграцію кваліфікованих фахівців і ризик фізичного пошкодження активів.
Для фармацевтики наслідки простою особливо складні. Це суворо регульоване виробництво, де перенесення процесу на інший майданчик не може відбутися у короткі терміни. Вимоги належної виробничої практики (Good Manufacturing Practice, GMP), закупівля обладнання, валідація технологічних процесів і контроль якості суттєво зменшують можливість швидкого маневру.
Водночас саме війна зробила аргумент на користь локального виробництва сильнішим. Залежність від довгих міжнародних ланцюгів постачання під час масштабної кризи створює окремий ризик для доступності ліків. ВООЗ ще після початку вторгнення фіксувала перебої із сировиною, пакувальними матеріалами та енергопостачанням українських підприємств, задіяних у ланцюзі насичення ринку фармацевтичними товарами [1].
Проблема доступності нікуди повністю не зникла. У дослідженні ВООЗ за вересень 2024 року серед людей, які повідомили про серйозні труднощі з доступом до медикаментів, 47% називали причиною відсутність потрібного препарату в аптеці, 36% – його ціну. Серед препаратів, які було складніше отримати, найчастіше згадували знеболювальні, антибіотики, засоби від артеріальної гіпертензії та серцево-судинних захворювань [3].
Тому виробнича спроможність усередині країни має прямий зв’язок зі стійкістю системи охорони здоров’я.
Українська фарма продовжує вкладати мільярди
Показовий приклад – інвестиційна активність Farmak. За даними компанії, лише у 2024 році вона інвестувала в розвиток в Україні 1,7 млрд грн. Понад 957 млн грн становили капітальні інвестиції: модернізація лабораторій і виробничих цехів, складська інфраструктура, впровадження системи планування ресурсів підприємства (Enterprise Resource Planning, ERP) SAP S/4HANA та будівництво інноваційного центру в Києві з виробничими приміщеннями, лабораторіями й офісами [4].
Інший приклад – «Дарниця». За даними самої компанії, з лютого 2022-го до лютого 2026 року вона інвестувала 2,9 млрд грн у цифровізацію, енергонезалежність, обладнання та розробку нових продуктів [5].
Інвестиції підтримують і міжнародні фінансові інституції. У 2025 році Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) оголосив про кредит €15 млн для групи Yuria-Pharm. Він є частиною інвестиційної програми групи загальною вартістю близько €32 млн, запланованої на 2025–2027 роки [6,7]. Українська частина передбачає, серед іншого, сертифікацію виробництва відповідно до стандартів належної виробничої практики Європейського Союзу (European Union Good Manufacturing Practice, EU GMP), встановлення сонячних панелей та модернізацію ІТ-систем. Фінансування частково захищене гарантійним механізмом Ukraine Investment Framework [6,7].
Ці приклади показують зміну в структурі інвестицій. Вкладення у виробництво під час війни дедалі частіше включають три напрями одночасно: безпосереднє збільшення або модернізацію потужностей, енергетичну автономність та технологічне оновлення.
Генерація електроенергії, резервні джерела живлення, автоматизація, цифровий контроль виробничих процесів або нова складська інфраструктура сьогодні мають такий самий стратегічний статус, як додаткова виробнича лінія.
Найдорожчий ризик – фізична втрата активу
Будівництво виробничого об’єкта принципово відрізняється від багатьох інших інвестицій. Завод неможливо евакуювати після погіршення безпекової ситуації. Частина обладнання коштує мільйони євро, має тривалі строки постачання, потребує монтажу, кваліфікації та інтеграції в конкретний технологічний процес.
Воєнний ризик залишається одним із головних обмежень для залучення приватного капіталу в Україну. Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (Multilateral Investment Guarantee Agency, MIGA), що входить до Групи Світового банку, зазначає, що страхування політичних ризиків (Political Risk Insurance, PRI) є особливо важливим під час війни. Для багатьох інвесторів наявність такого страхування стає передумовою інвестицій навіть за участі міжнародних фінансових інституцій [8].
Поступово ця проблема отримує хоча б часткові рішення. В Україні з 2024 року Експортно-кредитне агентство може страхувати прямі інвестиції та інвестиційні кредити від визначених воєнних і політичних ризиків. Чинний механізм передбачає, зокрема, можливість страхування інвестицій та пов’язаного з ними фінансування відповідно до встановлених урядом умов [9].
На міжнародному рівні працює Трастовий фонд підтримки відновлення та економіки України (Support for Ukraine’s Reconstruction and Economy Trust Fund, SURE TF), створений MIGA. Станом на 30 червня 2025 року через нього було використано $90,3 млн донорських ресурсів, видано $326,6 млн гарантій MIGA та мобілізовано $324,2 млн приватного капіталу [10]. Станом на червень 2026 року загальний обсяг нових гарантій MIGA для України, виданих від початку повномасштабного вторгнення, досяг $573 млн [8].
Для масштабних промислових інвестицій цього все одно недостатньо. Проте воєнний ризик поступово переходить із категорії ризику, який практично неможливо покрити, до ризику, для якого формується фінансова інфраструктура.
Другий великий ризик – енергія
Фармацевтичне виробництво чутливе до стабільності енергопостачання. Системи вентиляції та кондиціонування, підтримання параметрів чистих приміщень, холодильне обладнання, виробничі лінії, лабораторії, системи очищення води, серверна інфраструктура не можуть залежати від того, чи буде електроенергія наступні шість годин.
Тому після масштабних атак на українську енергетику енергонезалежність перетворилася на частину виробничих капітальних витрат.
Характерно, що інвестиційна програма Yuria-Pharm, яку фінансує ЄБРР, окремо передбачає встановлення сонячних панелей та заходи з енергоефективності [6,7]. «Дарниця» також включає підвищення енергонезалежності до ключових напрямів інвестицій воєнного періоду [5].
Для нових підприємств це означає інший підхід уже на етапі проєктування. Резервне живлення, власна генерація, можливість підтримувати критичні системи незалежно від мережі та енергоефективність стають частиною базової архітектури виробничого майданчика.
Третій ризик – кадровий дефіцит
Фармацевтичний завод можна забезпечити генераторами, але набагато складніше швидко замінити технолога, інженера, фахівця з контролю якості або спеціаліста з GMP.
Війна одночасно створила міграцію населення, мобілізаційні ризики та дефіцит окремих технічних спеціальностей. ВООЗ ще на початку повномасштабної війни вказувала на втрату українською фармацевтичною промисловістю частини кваліфікованих кадрів через вимушену міграцію [1].
У 2025 році ЄБРР, описуючи інвестицію в Yuria-Pharm, окремо називав дефіцит кадрів одним із наслідків війни та пов’язував фінансування з розвитком професійних освітніх програм для молоді [6].
Отже, рішення про розширення потужностей має включати прогноз не тільки обладнання, а й кадрового забезпечення. У певних сегментах саме доступність команди може визначати реальну виробничу потужність сильніше, ніж кількість встановлених ліній.
Чому тоді інвестувати зараз?
Перша причина – внутрішній ринок. Україна залишається великим фармацевтичним ринком, а локальні препарати забезпечують більшість споживання в упаковках. Це формує базовий попит для виробника навіть у період високої економічної невизначеності [2].
Друга – імпортозаміщення у тих категоріях, де Україна має технологічну можливість локалізувати виробництво. Чим більша частина критично важливих лікарських засобів може вироблятися всередині країни, тим нижчою є залежність від зовнішніх логістичних складнощів.
Третя – експорт. Для української фарми масштабування вже не може будуватися виключно на внутрішньому ринку. Вихід на міжнародні ринки розподіляє комерційні ризики та створює іншу економіку великих виробничих інвестицій. Yuria-Pharm експортує продукцію більш ніж у 40 країн [6]. Farmak, за даними компанії, експортує продукцію більш ніж у 60 країн [4].
Четверта причина – європейська інтеграція. Вимоги до якості, належної виробничої практики, простежуваності та регуляторних процесів змушують компанії модернізувати виробництво незалежно від війни. Для тих, хто планує працювати на ринках Європейського Союзу (ЄС), інвестиції в стандартизацію сьогодні можуть визначити конкурентну позицію через кілька років.
І нарешті, існує фактор часу. Фармацевтичні потужності неможливо побудувати за кілька місяців після завершення війни. Компанії, які хочуть отримати конкурентну перевагу на етапі відновлення, мають створювати цю спроможність раніше.
Яким має бути нове фармвиробництво в Україні
Досвід останніх років фактично змінює саме визначення сучасного фармацевтичного підприємства.
Воно має бути енергонезалежнішим, мати резервні канали постачання та критичні запаси, максимально цифровізовані процеси, кіберзахист, сценарії безперервності бізнесу та можливість швидко відновлювати роботу після зовнішнього шоку. Паралельно потрібна відповідність міжнародним стандартам, тому що внутрішнього ринку недостатньо для економіки частини великих інвестиційних проєктів.
Особливо важливим стає географічне розподілення ризику. Концентрація виробництва, складів, лабораторій і запасів на одному майданчику, яка могла бути економічно ефективною в мирний час, під час війни створює критичну точку відмови. Тому майбутнє виробничої стійкості може полягати у більш диверсифікованій інфраструктурі та дублюванні найважливіших функцій.
Інвестиційна логіка також дедалі частіше потребує участі кількох сторін. Власний капітал виробника, кредит міжнародної фінансової інституції, гарантії донора, страхування воєнного ризику та державні інструменти підтримки можуть працювати в одній конструкції. ЄБРР уже використовує механізми розподілу ризику для кредитування українських підприємств критичних галузей, серед яких називає й фармацевтику [11].
Для України це важливо ще й тому, що великі виробничі інвестиції мають довгий мультиплікативний ефект. Вони створюють попит на інженерів, технологів, лабораторних спеціалістів, логістику, ІТ, будівництво, енергетичне обладнання, пакування та локальних постачальників.
Інвестиція у здатність країни виробляти
Питання відкриття або розширення фармацевтичних потужностей під час війни неможливо оцінювати лише через обсяг вкладених коштів. Значення має те, яку виробничу компетенцію отримує країна в результаті.
Якщо інвестиція дозволяє локалізувати технологію, яка раніше була доступна лише через імпорт, збільшити випуск критично важливих препаратів, перейти на вищі стандарти виробництва або відкрити доступ до нових експортних ринків, її ефект виходить далеко за межі одного підприємства.
Ризики таких проєктів в Україні у 2026 році залишаються надзвичайно високими. Воєнні загрози, енергетична нестабільність, кадровий дефіцит, дорога логістика, залежність від імпортної сировини та обладнання, обмежені можливості страхування великих активів роблять будь-яку довгострокову фінансову модель складнішою.
Проте є й інша частина рівняння. Україна вже має сильну локальну фармацевтичну промисловість, внутрішній попит, виробничу експертизу та компанії, які навіть під час війни вкладають мільярди гривень у модернізацію. Поступово з’являються міжнародні гарантійні та страхові механізми, а євроінтеграція створює стимул модернізувати виробництво до стандартів, необхідних для роботи на значно більшому ринку.
Тому найбільш показовим фактом, на мій погляд, є навіть не те, скільки нових квадратних метрів виробництва з’явилося в Україні після 2022 року. Важливіше те, що українська фарма не перейшла в режим очікування завершення війни, а продовжує вкладати в обладнання, дослідження та розробки (Research and Development, R&D), енергонезалежність, цифровізацію та міжнародну сертифікацію.
У фармацевтиці рішення, ухвалене сьогодні, перетворюється на реальну виробничу спроможність через роки. Саме інвестиції, які робляться зараз, значною мірою визначатимуть, якою буде українська фарма після війни: ринком, залежним від імпорту складної продукції, чи країною, здатною виробляти більше власних лікарських засобів, експортувати їх і залишатися частиною європейського фармацевтичного виробничого ланцюга.
[2] Proxima Research International. The Ukrainian pharmaceutical market in June 2025: growth amid subdued consumption [Internet]. 2025 Aug 1 [cited 2026 Sep 8]. Available from: Proxima Research International
[3] World Health Organization. Access to Health Services in Ukraine Frontline Oblasts 2023–2024 [Internet]. 2024 [cited 2026 Sep 8]. Available from: World Health Organization
[4] Farmak. Farmak invested 1.7 billion UAH in development in Ukraine in 2024 [Internet]. 2025 Feb 18 [cited 2026 Sep 8]. Available from: Farmak publication
[5] Дарниця. «Дарниця» серед найбільших приватних інвесторів країни за час війни – рейтинг NV [Internet]. 2026 May 7 [cited 2026 Sep 8]. Available from: Матеріал «Дарниці»
[6] European Bank for Reconstruction and Development. EBRD supports leading Ukrainian pharma company Yuria-Pharm [Internet]. 2025 [cited 2026 Sep 8]. Available from: European Bank for Reconstruction and Development
[7] European Bank for Reconstruction and Development. RLF – Yuriya II Ukraine pharma. Project ID 55022 [Internet]. 2025 Mar 10 [cited 2026 Sep 8]. Available from: EBRD Project Summary Document
