2 листопада, 2026
МОЗ України затвердило клінічну настанову для оцінювання повсякденного функціонування
Наказом від 30 вересня 2026 року № 1448 Міністерство охорони здоров’я України затвердило настанову та методичні рекомендації із застосування критеріїв встановлення інвалідності. Документи покликані уніфікувати підходи лікарів і експертних команд до оцінювання повсякденного функціонування людини. Вони деталізують використання критеріїв, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 1338, але не змінюють їх і не створюють автоматичних підстав для встановлення інвалідності.
Настанова систематизує клінічні орієнтири для широкого спектра станів - від онкологічних, серцево-судинних, неврологічних і психічних захворювань до ендокринної патології, порушень опорно-рухової системи та наслідків травм. Для окремих нозологій наведено характеристики стійких порушень функцій організму, відповідні категорії Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ), а також рекомендовані шкали, функціональні тести й обстеження. У документі розмежовано чотири ступені обмеження життєдіяльності: легкий, помірний, виражений і значний.
Клінічні критерії слугують допоміжним інструментом, а не заміною індивідуального оцінювання. Визначальним є те, наскільки стійкі порушення впливають на здатність людини до самообслуговування, пересування, орієнтації, спілкування, навчання, контролю поведінки та трудової діяльності. Важливо враховувати сукупний вплив кількох захворювань, вираженість болю та втоми, потребу у сторонній допомозі, а також бар’єри середовища, які можуть обмежувати повсякденну активність.
Методичні рекомендації описують послідовність оцінювання: аналіз медичної документації, опитування, огляд, перевірку функціональних можливостей і документування підстав для висновку. Залежно від порушення можуть застосовуватися стандартизовані інструменти, зокрема шкала рівноваги Берга або тест «Встань і йди» для оцінювання мобільності. Додаткові дослідження призначають за клінічної потреби. Якщо наявних медичних даних достатньо для об’єктивної оцінки, відсутність окремого рекомендованого обстеження сама по собі не має бути підставою для повернення направлення чи відмови в оцінюванні.
Настанова також не обмежує оцінювання лише переліченими в ній захворюваннями: відсутність певного стану в документі не означає, що його наслідки не можна враховувати. Підсумкове рішення має спиратися на фактичні функціональні обмеження конкретної людини, а результати оцінювання - допомагати визначати потребу в реабілітації, допоміжних засобах та індивідуальних рекомендаціях.
