5 листопада, 2026
Уперше у світі генна терапія успішно виправляє генетичний дефект за дефіциту альфа-1-антитрипсину
Дефіцит альфа-1-антитрипсину (ААТ) може спричиняти прогресивне ураження печінки та легень, а для пацієнтів із тяжкими печінковими проявами трансплантація органа залишається єдиним остаточним методом лікування. Водночас результати першого опублікованого клінічного випадку застосування геномного редагування безпосередньо в організмі (in vivo) свідчать, що в майбутньому генетичну причину захворювання можна буде усувати на молекулярному рівні.
Пацієнт із гомозиготним генотипом PiZZ отримав експериментальну терапію на основі базового редагування ДНК, спрямовану на корекцію гена SERPINA1, який кодує ААТ. Після лікування у крові зберігалися стабільні клінічно значущі концентрації функціонального білка. Особливу увагу дослідників привернули результати біопсії печінки: навіть за найнижчої запланованої дози терапії виявлено високу ефективність генетичної корекції. У дослідженому зразку також не зафіксували побічного редагування сусідніх ділянок ДНК або змін у непередбачених геномних мішенях.
Аналіз тканини засвідчив, що початковий генотип PiZZ після втручання перетворився на мозаїчну сукупність клітин із генотипами PiMM, PiMZ і PiZZ. Отже, частина клітин отримали повну корекцію, частина - часткову, тоді як в інших патологічний варіант залишився незміненим. Перехід від гомозиготного стану, пов’язаного з тяжкими проявами хвороби, до поєднання скоригованих і нескоригованих клітин може мати важливе терапевтичне значення. Автори дослідження припускають, що корекція понад 50 % алелів здатна істотно знизити ризик ураження печінки та легень, однак клінічне підтвердження цього ефекту потребує подальших спостережень.
«Це переломний момент. Ми наблизилися до створення постійних і малоінвазивних методів лікування багатьох спадкових захворювань печінки», - зазначив професор Міхаель Отт із Медичної школи Ганновера (Німеччина) та лікарні Женьцзі (Китай), один із дослідників. Його колега Саймон Кроос, лікар і доктор філософії, також зафіксував несподівано високу ефективність корекції за низької дози препарату.
Професор Гайнер Ведемаєр, керівник відділення гастроентерології Медичної школи Ганновера та співавтор роботи, наголосив, що цей підхід потенційно можна поширити на інші спадкові захворювання, зокрема порушення згортання крові, а також рідкісні генетичні варіанти, які трапляються в окремих пацієнтів.
Джерело: https://www.journal-of-hepatology.eu/article/S0168-8278(26)02935-1/fulltext
