26 серпня, 2025
Подвійний агент: невідомий інструмент для більш точного хірургічного лікування раку простати
Рак простати залишається однією із небезпечних онкологічних патологій у чоловіків, і його хірургічне лікування часто вимагає компромісу між радикальністю втручання та збереженням важливих структур. Зменшити ці ризики прагнуть розробники нових діагностичних та навігаційних методів. Одним із таких рішень став експериментальний «подвійний» агент, який поєднує можливості ПЕТ-візуалізації та флуоресцентного наведення, забезпечуючи більш точне видалення пухлинних тканин.
У центрі розробки – молекула, мічена ізотопом Фтору-18 (18F), що вже широко застосовується у позитронно-емісійній томографії. Дослідники з Університету Британської Колумбії (Канада) додатково інтегрували до молекули флуоресцентну складову, створивши інструмент для комбінованої візуалізації. Завдяки цьому хірург зможе одночасно бачити пухлинні структури до операції та відслідковувати їхнє радіоактивне випромінювання за допомогою портативного зонда під час втручання.
Ключовою мішенню молекули є простатоспецифічний мембранний антиген (PSMA), який активно експресується на поверхні ракових клітин. Висока селективність зв’язування забезпечує накопичення препарату у злоякісних тканинах, що робить його надійним індикатором як для ПЕТ-зображень, так і для флуоресцентного наведення. Дослідження на мишах із трансплантованими людськими пухлинами показали чіткий контраст, стабільний сигнал і відсутність потреби у складному обладнанні.
Сучасна клінічна практика часто використовує подібні комбінації, але у вигляді двох різних агентів – наприклад, у хірургії молочної залози застосовують радіоактивний ізотоп разом із метиленовим синім. Новий агент може спростити процес до одного введення, зменшити токсичність і зробити методику доступнішою навіть у невеликих лікарнях, де обладнання обмежене стандартними наборами.
Особливе клінічне значення розробки полягає в тому, що вона може знизити потребу в широкому видаленні лімфовузлів і суміжних структур. Це мінімізує ризик ускладнень, зокрема інконтиненції, еректильної дисфункції та пошкодження сусідніх органів. Потенційно така технологія здатна покращити онкологічні результати, не жертвуючи якістю життя пацієнтів.
Нині дослідження перебуває на ранній стадії, проте вже заплановані подальші кроки: тестування безпечності, перевірка токсичності та виробництво сполуки відповідно до міжнародних стандартів. Водночас автори наголошують, що технологію можна застосовувати не лише в урології: подібний підхід може бути адаптований для візуалізації раку гортані та яєчників, де точність хірургічного втручання критично впливає на прогноз.
Джерело: https://pubs.acs.org/doi/10.1021/acs.jmedchem.5c01480