4 вересня, 2025
TTC3, H4C5 і EPCAM – невідома тріада біомаркерів сечі для діагностики раку простати
Рак передміхурової залози є однією із провідних причин смертності чоловіків у світі, що поступається лише раку легень. Стандартним інструментом для первинного виявлення хвороби залишається визначення рівня простат-специфічного антигену (PSA), проте цей метод не забезпечує точну специфічність. Підвищений PSA може відображати не лише рак, а й доброякісну гіперплазію або запальні процеси, що призводить до значної кількості непотрібних біопсій. Саме тому пошук нових діагностичних маркерів, здатних відрізнити злоякісний процес від доброякісних станів, залишається актуальним завданням сучасної урології.
Дослідники з онкологічного центру Джонса Гопкінса та кількох партнерських установ США розробили неінвазивний тест на рак простати на основі аналізу сечі. Команда вчених ідентифікувала три ключові біомаркери – TTC3 (tetratricopeptide repeat domain 3), H4C5 (H4 clustered histone 5) та EPCAM (epithelial cell adhesion molecule). Їхня експресія була значно підвищена в пацієнтів із підтвердженим раком простати та зникала після проведення простатектомії, що засвідчує походження маркерів саме з пухлинної тканини.
Під час дослідження було проаналізовано понад 1300 зразків сечі від здорових осіб, пацієнтів до операції та після видалення пухлини. На етапі валідації панель біомаркерів показала високу діагностичну точність: тест правильно виявляв рак у 91 % випадків та виключав його у 84 %. Особливо важливо, що метод залишався інформативним навіть у пацієнтів із нормальним рівнем PSA: точність діагностики становила 78–86 %.
Для клініцистів це означає кілька суттєвих переваг. По-перше, тест дозволяє знизити кількість непотрібних біопсій, які нерідко супроводжуються болем, інфекційними ускладненнями та кровотечами. По-друге, він здатний розрізняти рак простати та доброякісні стани, такі як хронічний простатит або гіперплазія передміхурової залози (ГПЗ), що часто є недоліком PSA-діагностики. По-третє, метод потенційно підвищує виявлення агресивних форм хвороби, які можуть прогресувати без раннього втручання.
Із погляду патобіології, кожен із виявлених маркерів має клінічне обґрунтування. TTC3 бере участь у регуляції асиметричного поділу клітин, що критично для пухлинного росту. H4C5 впливає на структуру хроматину та експресію генів, тоді як EPCAM є класичним епітеліальним маркером, надмірно експресованим у багатьох карциномах. Разом вони формують високочутливу діагностичну тріаду біомаркерів для пухлини простати.
Подальші кроки включають незалежні клінічні випробування та розроблення комерційних діагностичних платформ. Учені вже подали заявку на патент, а університет Джона Гопкінса активно підтримує створення стартапу для комерціалізації технології. Якщо тест підтвердить ефективність у ширших когортах, він може стати важливим доповненням до арсеналу урологів у найближчий час.
Джерело: https://www.thelancet.com/journals/ebiom/article/PIIS2352-3964(25)00339-1/fulltext