12 листопада, 2026
Комбінація двох препаратів знижує ризик смерті за м’язово-інвазивного раку сечового міхура
Для пацієнтів із м’язово-інвазивним раком сечового міхура, яким не можна призначати цисплатин, з’являється перспективна альтернатива передопераційній хіміотерапії. У міжнародному дослідженні VOLGA комбінація імунотерапевтичного препарату дурвалумабу та енфортумабу ведотину — кон’югату моноклонального антитіла з цитотоксичною речовиною — до цистектомії з подальшим застосуванням дурвалумабу після операції знизила ризик смерті на 42% порівняно з хірургічним лікуванням без досліджуваної медикаментозної терапії.М’язово-інвазивна форма захворювання характеризується проникненням пухлини у м’язовий шар стінки сечового міхура. Стандартна тактика зазвичай передбачає видалення органа, якому часто передує хіміотерапія на основі цисплатину. Однак майже половина пацієнтів не можуть отримувати цей препарат через порушення функції нирок, нейропатію, втрату слуху або супутні захворювання. У таких випадках хворі нерідко переходять безпосередньо до операції, втрачаючи можливість отримати системне лікування до втручання.
Досліджувана комбінація поєднує два механізми протипухлинної дії. Енфортумаб ведотин розпізнає білок нектин-4, який експресується на поверхні багатьох клітин раку сечового міхура, і доставляє до них цитотоксичний компонент. Дурвалумаб блокує PD-L1 - білок, за допомогою якого пухлина уникає імунного нагляду, допомагаючи імунній системі розпізнавати та атакувати злоякісні клітини.
У дослідженні останньої фази взяли участь 695 пацієнтів із 229 медичних центрів у 25 країнах. Усі вони не могли або не бажали отримувати цисплатин. Учасників розподілили на три групи: перша отримувала дурвалумаб та енфортумаб ведотин до операції, а після неї - лише дурвалумаб; друга - таку саму схему з додаванням іншого імунотерапевтичного препарату, тремелімумабу; третя проходила тільки хірургічне лікування.
Через два роки після початку спостереження живими залишалися 78,4 % пацієнтів у групі двох препаратів проти 69,4 % у групі операції без медикаментозного лікування. Ризик рецидиву, прогресування або інших пов’язаних із раком подій, включно зі смертю, був нижчим на 49 %. Важливою була й частота повної патоморфологічної відповіді: після операції ознак залишкової пухлини не виявили у 45,1 % пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, порівнюючи із 9,6 % у контрольній групі.
Професорка медицини та урології Медичної школи Девіда Геффена Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі (США), старша авторка дослідження Александра Дракакі наголосила: «Майже половина пацієнтів із м’язово-інвазивним раком сечового міхура не можуть отримувати стандартну хіміотерапію на основі цисплатину. Ці результати дають змогу запропонувати їм ефективне лікування до операції». Вона також звернула увагу на те, що після цистектомії пацієнтам не потрібно продовжувати прийом енфортумабу ведотину: це може зменшити медикаментозне навантаження під час відновлення.
Тяжкі побічні реакції у групах комбінованого лікування виникали частіше, однак нових сигналів безпеки для двокомпонентної схеми не виявили, як і збільшення кількості хірургічних ускладнень. Трикомпонентна схема також зменшувала ризик онкологічних подій, але на цьому етапі не продемонструвала статистично значущого поліпшення загальної виживаності. Отже, найбільш переконливі результати на сьогодні отримано для дурвалумабу з енфортумабом ведотином.
