17 липня, 2024
Онкологічні наслідки ожиріння у жіночій популяції: від механізмів до профілактики
Онкологічні захворювання залишаються однією з найгостріших проблем охорони здоров’я у світі, особливо серед жіночого населення. Рак грудної залози, яєчника, ендометрію та колоректальний рак становлять значну частку в структурі онкологічної захворюваності та смертності жінок. Незважаючи на досягнення в діагностиці та лікуванні, захворюваність на деякі види раку продовжує зростати, що вимагає посиленої уваги до факторів ризику та стратегій профілактики.
В останні десятиліття особливу увагу дослідників привертає роль ожиріння у розвитку онкологічних захворювань. У рамках науково-практичного майстер-класу «Метаболічний синдром в ендокринно-гінекологічному аспекті: інсулінорезистентність, ожиріння, СПКЯ» завідувач відділу торакоабдомінальної онкології клініки онкохірургії ДНП «Національний інститут раку» (м. Київ), кандидат медичних наук Андрій Петрович Безносенко представив доповідь «Онкологічні ризики у жінок з ожирінням – на що звертаємо особливу увагу». Він, зокрема, розповів про фактори підвищеного ризику розвитку 13 типів злоякісних пухлин, які складають понад 40% усіх онкологічних захворювань. Особливу увагу було приділено механізмам впливу надлишкової ваги на канцерогенез, включаючи підвищену продукцію естрогенів жировою тканиною, інсулінорезистентність і хронічне запалення.
– Онкологічні захворювання є гетерогенною групою видів патології, що характеризується неконтрольованим поділом і поширенням аномальних клітин. Ця група включає понад 200 різних нозологічних одиниць, кожна з яких має унікальні особливості перебігу, етіології, прогнозу й потребує різних терапевтичних підходів. Незважаючи на таку різноманітність, ключовою характеристикою, що об’єднує всі онкологічні захворювання, є їх генетична природа. Трансформація нормальних клітин у злоякісні неодмінно пов’язана зі змінами в генетичній інформації, особливо в генах, що контролюють клітинний цикл і проліферацію.
! Рак – генетичне захворювання, спричинене змінами в генах, які контролюють функціонування наших клітин, особливо те, як вони ростуть і діляться.
Етіологічні фактори онкогенезу можна розділити на три основні категорії. Перша категорія – це спонтанні мутації під час поділу клітин, ризик яких зростає з віком, що пояснює підвищену частоту онкологічних захворювань у старших вікових групах. Друга категорія включає зовнішні фактори, що пошкоджують ДНК, такі як ультрафіолетове випромінювання, куріння, алкогольні напої, особливості харчування, вірусні інфекції (наприклад, віруси гепатиту В, папіломи людини). Третя категорія – це спадкові генетичні мутації, які хоч і неможливо змінити, але їх вчасне виявлення дозволяє застосувати превентивні заходи.
Класифікація злоякісних новоутворень досить розгалужена. Карциноми складають близько 90% всіх злоякісних пухлин і є найпоширенішим типом. До інших типів належать саркоми (пухлини сполучної тканини), лейкемії та лімфоми (новоутворення кровотворної та лімфатичної систем), гліоми (пухлини нервової тканини), герміногенні та нейроендокринні пухлини, множинна мієлома та меланома. Важливо відзначити, що термін «рак» часто використовується як узагальнююче поняття, проте в строгому сенсі він стосується лише карцином – злоякісних пухлин епітеліального походження.
Ожиріння як фактор ризику розвитку онкологічних захворювань. Результати сучасних досліджень демонструють значний зв’язок між ожирінням і підвищеним ризиком розвитку злоякісних новоутворень. За даними когортних досліджень, ожиріння є фактором підвищеного ризику розвитку 13 типів злоякісних пухлин, які складають понад 40% усіх онкологічних захворювань.
- Механізми впливу ожиріння на канцерогенез є комплексними та не повністю вивченими. Проте виділяють кілька ключових факторів.
- Надлишок жирової тканини продукує підвищену кількість естрогенів, що пов’язано з ризиком розвитку раку грудної залози (РГЗ), ендометрію та яєчника.
- Підвищений рівень інсуліну й інсуліноподібного фактора росту може сприяти розвитку раку кишечника, нирок та ендометрію.
- Збільшення продукції гормону росту в жировій тканині стимулює частіший поділ клітин, що підвищує ймовірність виникнення мутацій.
- Хронічне запалення, характерне для ожиріння, призводить до активації імунних клітин, які прискорюють клітинний поділ.
- Коморбідні стани, асоційовані з ожирінням, такі як жовчнокам’яна хвороба та неалкогольна жирова хвороба печінки, сприяють оксидативному стресу та пошкодженню ДНК, підвищуючи ризик виникнення раку жовчних шляхів і печінки.
Окрім біологічних факторів, ожиріння створює анатомічні та психологічні бар’єри для своєчасної діагностики. Наприклад, жінки з надлишковою масою тіла рідше проходять планові гінекологічні огляди через емоційний стрес і фізичні обмеження медичного обладнання.
РГЗ та ожиріння мають особливо сильний зв’язок. Метааналіз T. Dehesh та співавт. (2023), що включав 102 дослідження, ідентифікованих в базах даних PubMed, Scopus, EMBASE та Web of Science з січня 1990 по січень 2023 року, продемонстрував достовірний ризик захворювання на РГЗ у жінок з надлишковою масою тіла порівняно з жінками з нормальною вагою. Цей зв’язок особливо виражений у жінок у постменопаузі, що пояснюється підвищеною продукцією естрогенів жировою тканиною.
Найбільш вражаючі дані отримані щодо зв’язку ожиріння з раком ендометрію. Згідно з метааналізом K.I. Avgerinos та співавт. (2018), опублікованим у журналі Metabolism, рак ендометрію в 7 разів частіше зустрічається у пацієнток з тяжким ожирінням та в 2-4 рази частіше – з ожирінням або надлишковою масою тіла. Дані іншого метааналізу свідчать про збільшення у 2,5 разу ризику розвитку раку ендометрію при ожирінні, а в осіб з тяжким ожирінням (індекс маси тіла ≥35) ризик зростає майже в 5 разів порівняно з жінками з нормальною масою тіла (E. Shaw, 2016). Важливо зазначити, що ожиріння в ранньому віці пов’язане з помірним підвищенням ризику розвитку раку ендометрію в подальшому, навіть після нормалізації маси тіла.
Зв’язок між ожирінням та раком яєчника є більш складним. Дані сучасних досліджень демонструють, що ця асоціація різниться залежно від менопаузального статусу жінки та гістологічного типу пухлини. Зокрема, S.A. Farghaly (2015) визначив, що з понад 495 тис. здорових жінок, яких проспективно спостерігали, смертність внаслідок раку яєчника була підвищена саме у пацієнток з ожирінням порівняно з жінками з оптимальною масою тіла. Ці дані пояснюються різноманітністю тканин, які можуть бути джерелом пухлин яєчників, що призводить до різних етіологічних факторів і прогнозів для різних типів новоутворень.
! Важливо відзначити, що ожиріння не лише підвищує ризик розвитку онкологічних захворювань, а й може негативно впливати на результати їх лікування. Пацієнти з ожирінням часто мають супутню патологію, таку як артеріальна гіпертензія та цукровий діабет, це може призводити до необхідності зниження доз хіміопрепаратів, що у свою чергу знижує ефективність лікування.
Колоректальний рак (КРР) є одним із найбільш асоційованих з ожирінням онкологічних захворювань. У Європейському Союзі близько 11% пацієнтів з КРР мають надлишкову масу тіла. Ожиріння пов’язане з підвищенням ризику КРР на 30-70% у чоловіків, тоді як у жінок цей зв’язок менш виражений, але все ж наявний. Особливу увагу привертає вісцеральний жир, який асоціюється з абдомінальною онкологічною патологією. Дослідники показують, що кожен додатковий пункт індексу маси тіла створює додатковий ризик 1,03 для розвитку КРР (M. Bardou, 2013).
Рак нирки також демонструє сильний зв’язок з ожирінням. Метааналіз когортних досліджень і досліджень типу випадок-контроль підтвердив позитивний зв’язок між ожирінням і раком нирки, незалежно від інших факторів ризику, включаючи артеріальну гіпертензію. Цей зв’язок виявився сильнішим у жінок, хоча також спостерігається й у чоловіків (K.M. Wilson, 2016). Механізми впливу ожиріння на канцерогенез пухлин нирок недостатньо вивчені, проте такі фактори, як резистентність до інсуліну, інсуліноподібний фактор росту, статеві стероїдні гормони та біохімічні маркери, зокрема адипонектин, можуть бути визначальними в цьому аспекті.
Інші види раку, асоційовані з ожирінням, – рак стравоходу (ризик підвищується майже в 5 разів у людей з надлишковою масою тіла), рак кардіального відділу шлунка, печінки, підшлункової, щитоподібної залози, жовчного міхура, множинна мієлома. Для всіх цих нозологій ризик розвитку захворювання принаймні вдвічі вищий у людей з ожирінням порівняно з пацієнтами з нормальною масою тіла (K.I. Avgerinos, 2018).
Враховуючи ці дані, нормалізація маси тіла розглядається як важливий фактор зниження ризику захворювання на рак разом з відмовою від куріння, обмеженням вживання алкоголю, захистом від надмірного впливу ультрафіолетового випромінювання й вакцинацією проти вірусів папіломи людини та гепатиту В.
З огляду на підвищений ризик онкологічних захворювань у людей з надлишковою масою тіла, рекомендується більш інтенсивне проведення скринінгових обстежень для цієї групи пацієнтів. Зокрема, Європейська ендоскопічна асоціація рекомендує починати проведення колоноскопії з 40-річного віку для осіб з індексом маси тіла вище 25, навіть за відсутності інших симптомів.
Таким чином, ожиріння є важливим модифікованим фактором ризику для багатьох видів раку. Розуміння цього зв’язку має критичне значення для розроблення ефективних стратегій профілактики та раннього виявлення онкологічних захворювань.
ДОВІДКОВО
Рис. Ожиріння пов’язане з більше ніж 13 типами раку в організмі (адаптовано за Xu Y.X.Z., Mishra S. Obesity-Linked Cancers: Current Knowledge, Challenges and Limitations in Mechanistic Studies and Rodent Models. Cancers (Basel). 2018 Dec 18; 10(12): 523. doi: 10.3390/cancers10120523)
GCA – аденокарцинома кардіального відділу шлунка; IGF – інсуліноподібний фактор росту; VEGF – фактор росту ендотелію судин; IL – інтерлейкін; TNF – фактор некрозу пухлини; MCP – моноцитарний хемоатрактантний білок.
Біла жирова тканина містить різноманітні типи клітин, включаючи адипоцити, жирові стовбурові клітини, ендотеліальні клітини, а також численні резидентні та інфільтруючі імунні клітини. В умовах ожиріння біла жирова тканина секретує широкий спектр молекул з аутокринними, паракринними й ендокринними функціями. Ці молекули включають фактори росту, адипокіни, прозапальні медіатори, жирні кислоти, ліпідні метаболіти та інші сполуки, які формують сприятливе мікросередовище для канцерогенезу.
Тематичний номер «Онкологія. Гематологія. Хіміотерапія» № 3 (89) 2024 р.