4 листопада, 2026
Від клінічної підозри до морфологічної верифікації: експертні рішення в онкогінекології
У Львові 13 жовтня відбулася науково-практична конференція «Експертні рішення в онкогінекології», яку провела експертна патоморфологічна лабораторія (ЕПЛ) спільно з мережею медичних центрів «Родина». Підготувала захід освітня платформа безперервного професійного розвитку для патоморфологів і клініцистів –«Академія ЕПЛ». Програму вибудували за клінічним маршрутом пацієнтки: перша підозра, діагностика, патоморфологічна верифікація, вибір лікування. Аудиторію представляли акушери-гінекологи й лікарі інших спеціальностей, від яких залежить скерування і діагноз у пацієнтки з підозрою на злоякісний процес.
«Червоні прапорці» у практиці гінеколога
Ольга Володимирівна Владика, акушер-гінеколог, лікар ультразвукової діагностики ММЦ «Родина», представила доповідь «Червоні прапорці» у практиці гінеколога: коли скринінгу вже недостатньо?», у якій розглянула ситуації, коли симптом пацієнтки потребує діагностичного пошуку.
Перший блок доповіді стосувався кровотеч. Насторожувати мають кров’янисті вагінальні виділення після менопаузи, навіть одноразові; повторні чи стійкі міжменструальні епізоди; кровотеча після статевого контакту; кровотеча на фоні менопаузальної гормональної терапії (МГТ). Виділення через 12 міс. і більше після останньої менструації потребують обстеження, і починати його слід із визначення джерела кровотечі. Кров може походити з вульви і піхви, шийки і порожнини матки, сечових шляхів, прямої кишки або анального каналу. «Вагінальна кровотеча» зі слів пацієнтки ще не є встановленим джерелом.
Під час трансвагінального ультразвукового дослідження (ТВУЗД) товщина ендометрія є лише одним із параметрів: оцінюють також повноту візуалізації, однорідність, контури, фокальні зміни, вміст порожнини матки і наявність міом. УЗД є недостатнім, коли ендометрій за кровотечі має товщину > 4 мм, візуалізація ненадійна, є підозріла фокальна зміна або кровотеча повторюється за будь-якої товщини.
Згідно з настановами Американського коледжу акушерів і гінекологів (ACOG, 2026), у більшості пацієнток показані ТВУЗД і біопсія ендометрія. Золотим стандартом оцінювання порожнини матки вважають гістероскопію з прицільною біопсією, що відповідає позиції Американської асоціації гінекологів-лапароскопістів, Європейського товариства гінекологічної ендоскопії та Глобального конгресу з гістероскопії (AAGL/ESGE/GCH) 2026 р. Сліпий забір для пайпель-біопсії залишається амбулаторною альтернативою з обмеженнями: він може пропустити фокальне ураження. Неінформативний зразок не означає нормального стану ендометрія.
Кровотечу на фоні МГТ слід розглядати за рекомендаціями Британського товариства менопаузи (BMS). Низький ризик і раннє кровомазання (перші 6 міс. від початку терапії або 3 міс. після зміни схеми) дають змогу обмежитися корекцією і контролем. Пізня поява, рясна чи тривала кровотеча, підвищений ризик або збереження симптомів після корекції є підставою для прискореного обстеження. Оцінювання ендометрія показане, якщо його товщина перевищує 4 мм у пацієнтки на безперервній комбінованій МГТ або 7 мм – на послідовній; за нижчих значень ендометрій має бути однорідним і повністю видимим, а пацієнтка повинна мати план контролю. У пременопаузі гістологічне оцінювання ендометрія показане при аномальній матковій кровотечі у жінок від 45 років. У молодших пацієнток його проводять за показаннями: стійка або повторна кровотеча, неефективність медикаментозного лікування, естрогенна стимуляція без достатньої прогестеронової протидії (ановуляція, синдром полікістозних яєчників, ожиріння). Пояснення «це перименопауза» показаного обстеження не скасовує.
Симптоми з боку яєчників є неспецифічними: стійке здуття чи збільшення живота, раннє насичення, тазовий або абдомінальний біль, частіші чи імперативні позиви до сечовипускання. Увагу мають привертати нові, стійкі або часті (понад 12 разів на місяць) симптоми, особливо у жінок віком понад 50 років. Популяційний скринінг раку яєчника не рекомендований, тому саме симптоми є підставою для діагностичного дослідження. Маршрут включає огляд і УЗД з оцінюванням морфології утворення за O-RADS/IOTA, онкомаркер CA‑125 і скерування. Нормальний CA‑125 не виключає раку; його підвищення саме по собі діагнозу не встановлює. Асцит або підозріле утворення є підставою для прискореного скерування пацієнтки, O-RADS 4 – для консультації онкогінеколога, O-RADS 5 – для скерування до онкогінеколога. Підозріла морфологія важить більше, ніж заспокійливий результат маркера.
Біопсія вульви показана при виразці, ущільненні, кровоточивості, атипових судинах, швидкій зміні кольору, меж або розміру ураження, а також коли його природа клінічно неясна або воно не відповідає на належну терапію. З боку шийки матки «червоними прапорцями» є повторна посткоїтальна або незрозуміла міжменструальна кровотеча, стійкі водянисті чи кров’янисті виділення, новоутворення, виразка, нерівна поверхня і виражена контактна кровоточивість. Негативний скринінг не замінює обстеження симптомної пацієнтки.
Частину доповіді було присвячено вірусу папіломи людини (ВПЛ). Із понад двохсот його типів клінічне значення визначають тип вірусу і тканинна специфічність. Типи 6 і 11 є характерними причинами аногенітальних кондилом, а 16, 18, 31, 33, 45 та інші мукозальні типи високого ризику мають онкогенний потенціал, і саме їх виявляють тести цервікального скринінгу. Позитивний ВПЛ-тест не дорівнює дисплазії, а плоскоклітинне інтраепітеліальне ураження високого ступеня (HSIL) у цитології не дорівнює підтвердженій тяжкій цервікальній інтраепітеліальній неоплазії 3-го ступеня (CIN 3). Генотипи різняться за ризиком: ВПЛ 16 пов’язаний зі значущим ризиком тяжкого передраку, ВПЛ 18 потребує настороженості щодо аденокарциноми in situ (AIS) та інвазивної аденокарциноми, ВПЛ 45 асоційований із залозистим раком, але тактика лікування при ньому не тотожна типам 16/18. При ВПЛ 16/18 показана кольпоскопія. Для тріажу ВПЛ-позитивних пацієнток застосовують подвійне забарвлення p16/Ki‑67 цитологічного матеріалу: позитивний результат є показанням до кольпоскопії, негативний – до ВПЛ-орієнтованого контролю через рік. Негативне подвійне забарвлення не відтерміновує діагностику при ВПЛ 16/18 і при цитологічній картині атипових клітин плоского епітелію, що не дає змоги виключити HSI (ASC-H), HSIL та атипових клітин залозистого епітелію (AGC). У пацієнток цих категорій і негативний ВПЛ-тест не скасовує обстеження: при ASC-H показана кольпоскопія, при HSIL – кольпоскопія з біопсією або ексцизійна тактика залежно від ризику, при AGC – кольпоскопія з ендоцервікальним забором, у жінок віком > 35 років – також оцінювання ендометрія.
Гістологічно підтверджену CIN 3 лікують; тактика спостереження поза вагітністю неприпустима. При цервікальній інтраепітеліальній неоплазії 2-го ступеня (CIN 2) лікування рекомендоване, але у відібраних пацієнток допустиме активне спостереження за умови повної видимості зони стику й верхньої межі ураження і можливості регулярного контролю; у жінок до 25 років спостереження є переважним. Після лікування CIN 2-3 пацієнтка не повертається одразу до звичайного скринінгу: ВПЛ-тест або ко-тест виконують через 6, 18 і 30 міс., а після трьох негативних результатів – кожні три роки щонайменше впродовж 25 років.
Останній блок доповіді стосувався вакцинації. Вакцина містить вірусоподібні частинки (VLP), утворені білком L1, не містить вірусної ДНК і не може спричиняти інфекцію. Вона запобігає новому інфікуванню вакцинними типами, але не лікує наявну інфекцію чи дисплазію. У метааналізі 11 досліджень вакцинація під час лікування CIN 2+ знижувала відносний ризик нової або персистувальної CIN 2+ приблизно на 65%. ACOG (2023) рекомендує розглядати вакцинацію імунокомпетентних, раніше не вакцинованих пацієнток 27-45 років під час лікування CIN 2+, а Американське товариство кольпоскопії та патології шийки матки (ASCCP, 2025) – пропонувати ад’ювантну вакцинацію раніше не вакцинованим пацієнткам під час лікування CIN 2/3, AIS та інших видів ВПЛ-асоційованого передраку.
Точна величина користі через обмеження доказів залишається невизначеною. Показане лікування заради завершення курсу вакцинації не відкладають. У датській когорті з 996 300 дівчат і жінок підвищення ризику передчасної недостатності яєчників після вакцинації не виявили (скореговане відношення шансів (ВШ): 0,96; 95% довірчий інтервал: 0,55-1,68).
Патологія грудної залози на прийомі гінеколога
Володимир Вікторович Жирко, онкохірург-мамолог, лікар ультразвукової діагностики, пластичний хірург ММЦ «Родина», присвятив доповідь змінам грудної залози у жінок, які першим може виявити гінеколог. Завдання гінеколога, за його словами, полягає не у встановленні остаточного діагнозу, а в тому, щоб не втратити час. Для цього потрібно системно оглянути й пропальпувати обидві грудні залози, виявити нову або підозрілу зміну, оцінити тривожні ознаки, обрати наступний діагностичний крок і звірити клініку з результатом візуалізації. Симптомна пацієнтка скринінгу не підлягає.
Огляд передує пальпації, його проводять із опущеними і піднятими руками. Шукають не ідеальної симетрії, а нову зміну: асиметрію контуру, ретракцію шкіри або соска, набряк, потовщення, стійке почервоніння, «апельсинову шкірку», патологічні виділення. Нова, однобічна, стійка або прогресуюча зміна потребує пояснення. Пальпують подушечками двох-трьох пальців невеликими контрольованими рухами, поступово посилюючи тиск і проходячи всю залозу, ретроареолярну й аксилярну ділянки, регіонарні лімфовузли. Сильніше натиснути не означає краще пропальпувати. Техніку доповідач продемонстрував на моделі. Знахідку описують за стороною, «годиною» і відстанню від соска, розміром, щільністю, контурами, рухомістю, зв’язком зі шкірою і прилеглими тканинами, щоб інший лікар міг знайти ту саму ділянку.
Дифузний, двобічний, циклічний біль без інших знахідок зазвичай настороженості не викликає. Новий, фокальний, нециклічний або персистувальний біль, тим більше разом з іншою зміною, потребує діагностичного оцінювання. Нове пальповане утворення повинно мати пояснення. У жінок віком до 30 років обстеження часто починають із таргетного УЗД; 30-39 років – виконують УЗД і за потреби діагностичну мамографію або цифровий томосинтез грудної залози (DBT); від 40 років – діагностичну мамографію/DBT і за потреби таргетне УЗД. Висновок «мамографія нормальна» не означає відсутності пальпованої проблеми. Онкомаркер CA 15-3 для первинної діагностики непридатний: нормальний рівень не виключає раку, а підвищення трапляється й при доброякісних станах. Двобічні виділення із соска з кількох проток, що з’являються лише після натискання, мають насторожувати менше. Спонтанні однобічні виділення з одної протоки, серозні або кров’янисті належать до «червоних прапорців». Доповідач застеріг від спроб «вичавити» симптом. Анамнез дає більше: чи виділення спонтанні, з однієї залози чи з обох, якого кольору, постійні чи епізодичні, чи лишають плями на білизні.
Центральним моментом доповіді стала відповідність клініки, візуалізації та морфології (concordance). Якщо ці складники не збігаються, діагностику не можна вважати завершеною. В одному з наведених клінічних випадків утворення в обох грудних залозах збільшувалися, і трепан-біопсія встановила склерозуючий аденоз. Отже, не кожне новоутворення є раком, проте зміна клінічної картини потребує перегляду тактики. В іншому клінічному випадку пацієнтка з уже діагностованим раком лівої залози звернулася по іншу думку. Повний двобічний огляд виявив утворення справа, а трепан-біопсія підтвердила синхронний двобічний рак. Третій випадок стосувався гормонозалежного раку, виявленого своєчасно. Лампектомію доповнили онкопластикою Round Block, краї резекції були чистими, сторожові лімфовузли, ідентифіковані з індоціаніновим зеленим, – без метастатичного ураження. Якщо хвора потребує мастектомії, спершу визначають онкологічно безпечний обсяг процедури, а реконструкцію планують у його межах.
Підставою для скерування до мамолога-онкохірурга є підозрілі зміни, описані вище, а також підозрілі регіонарні лімфовузли, підозрілий результат візуалізації або знахідка, яку візуалізація не пояснює. Час можна втратити у трьох ситуаціях: лікаря заспокоює попереднє «нормальне» обстеження; утворення роками вважають доброякісним, хоча воно змінюється; скерування відкладають, щоб самостійно зібрати «ідеальний пакет» обстежень.
Доповідач запропонував перед завершенням прийому поставити собі три запитання: чи є клінічний «червоний прапорець»? чи відповідає метод діагностики симптому та віку? чи узгоджується клінічна картина з результатом обстеження?.
Метастаз чи первинний рак:хто господар пухлини?
Сергій Михайлович Глухов, лікар-патолог, медичний директор Експертної патоморфологічної лабораторії, розглянув віддиференціювання метастазу раку грудної залози (РГЗ) від первинної пухлини в органах малого таза. У пацієнток із РГЗ в анамнезі та об’ємним новоутворенням придатків або малого таза незалежна карцинома яєчника, найімовірніше, серозна карцинома високого ступеня злоякісності (HGSC), трапляється у 3-7 разів частіше, ніж метастаз. Ризик раку яєчника протягом життя після РГЗ зростає вдесятеро, особливо в носійок мутацій гена BRCA. Від того, чи правильно встановлено походження пухлини, залежить лікування і прогноз.
Первинна карцинома яєчника потребує циторедуктивної операції та повного хірургічного стадіювання, далі – залежно від стадії та типу пухлини – ад’ювантної хімієтерапії. При метастазі РГЗ циторедукцію не виконують, застосовують інші схеми хімієтерапії, а п’ятирічна виживаність є нижчою за 10%, тоді як при первинній карциномі вона коливається від 5 до 90% залежно від стадії та залишкової пухлини. За даними Li et al. (2026), п’ять із шести пацієнток із метастазами інвазивної лобулярної карциноми (ILC) в яєчники спершу отримали діагноз первинного раку яєчника і перенесли непотрібну гістеректомію із двобічною сальпінгоофоректомією.
Метастатичні пухлини становлять 6-7% усіх новоутворень яєчника. Грудна залоза є джерелом 8,5% негінекологічних метастазів у яєчник і посідає друге місце після товстої кишки й апендикса. Лобулярна карцинома метастазує в яєчник частіше за протокову, але протоковий рак поширеніший, тому його метастазів загалом у 3-6 разів більше. ILC поширюється інакше: у серії досліджень Harris et al. ураження яєчника виявляли у 36% випадків проти 2,6% при протоковому раку. Метастаз може з’являтися через багато років. У наведеному випадку двобічні солідні утворення придатків, тотальне ураження великого чепця (omental cake), міліарні вузлики очеревини й асцит виявили через 13 років після операції. Рівень CA‑125 був у нормі у трьох із шести пацієнток когорти.
На користь метастазу свідчать РГЗ в анамнезі, ураження обох яєчників, імплантати на поверхні, вузловий ріст і судинна інвазія; метастази в середньому менші (4,7 см проти 10,9 см). Однак первинна HGSC теж часто є двобічною, і двобічність діагнозу не встановлює. Лобулярний рак у яєчнику інфільтрує тканину дискогезивними ланцюжками клітин і може імітувати гранульозоклітинну пухлину, лімфому або первинний рак яєчника. Протоковий рак утворює залозисті, гніздоподібні або солідні структури й може нагадувати HGSC. Термін «пухлина Крукенберга» доповідач запропонував уживати точно: це карцинома зі значним компонентом муцинозних перснеподібних клітин у клітинній стромі; 76% таких пухлин походять зі шлунка і лише 4% – із грудної залози.
Найскладнішим сценарієм є тричі негативний рак (TNBC). Метастази TNBC морфологічно не відрізняються від HGSC, а HGSC і базальноподібний (basal-like) РГЗ мають численні зміни копійності ДНК, мутації TP53 і зв’язок із BRCA. Жоден імуногістохімічний (ІГХ) маркер не є повністю специфічним, тому рішення ухвалюють за панеллю разом із клініко-морфологічними даними. Естроген-рецепторно-(ER)-позитивний РГЗ метастазу не доводить: близько 80% HGSC також є ER-позитивними. PAX8-позитивний РГЗ у 88-100% серозних, ендометріоїдних і світлоклітинних карцином яєчника і негативний у первинних РГЗ. Мутації гена WT1 виявляють у 80-94% серозних карцином і практично ніколи в метастазах РГЗ. Пара PAX8+/WT1+ є сильним аргументом на користь первинної HGSC, тоді як ізольований PAX8+ у пацієнтки з TNBC або раком HER2+ в анамнезі доповідач радив обговорювати з патологом. При люмінальному раку GATA3 позитивний приблизно в 95% випадків, TRPS1 – у 98%. При TNBC у близько 50% випадків GATA3 негативний, тому до панелі додають TRPS1 та SOX10, які виявляють відповідно у 86-89% і 67% випадків TNBC. При ILC оцінюють ще й втрату E-кадгерину.
Метастази РГЗ у матку розглянуто за оглядом 105 випадків (Georgescu T.A., 2026). У 58% це була лобулярна карцинома, що в 4-6 разів перевищує її частку серед РГЗ. Найчастіше уражався ендометрій (69%). Аномальну маткову кровотечу зафіксовано у 68% пацієнток, 20% жінок не мали симптомів. Лікування в цих ситуаціях різниться: при первинному раку матки виконують операцію з радикальною метою, при метастазі призначають системну терапію, а хірургічне втручання має лише паліативний характер. Медіана латентного періоду становила 36 міс., максимальний інтервал сягав 30 років, і найдовші інтервали спостерігали при ILC. Тамоксифен спричиняє залозисто-фіброзні поліпи ендометрія, у стромі яких ILC утворює «масковані» вогнища: метастаз у поліпі на фоні терапії тамоксифеном ідентифікували у 29,3% випадків проти 4,7% без нього (ВШ 8,4). Тому навіть за доброякісного вигляду поліпа потрібен цитокератиновий профіль (pan-CK, CK7) або GATA3, а в направленні слід вказувати: «Анамнез: ILC грудної залози, прийом тамоксифену». У біоптаті ендометрія метастаз ILC імітує стромальну саркому, низькодиференційовану аденокарциному або лімфому. ER у цьому разі неінформативний, оскільки його експресують і стромальні, і пухлинні клітини; диференціювати їх допомагають цитокератини (CAM5.2, AE1/AE3), GATA3 і мамаглобін.
Секвенування нового покоління (NGS) потрібне лише при сумнівному ІГХ-профілі, адже в 90% пацієнток походження пухлини встановлюють гістологія та ІГХ. Для NGS порівнюють матеріал з парафінового блока первинної пухлини грудної залози і біоптат утворення малого таза: однакові соматичні мутації (TP53, CDH1, PIK3CA) вказують на метастаз, різні – на дві незалежні первинні пухлини. У носійок BRCA 1/2 обидві пухлини можуть бути первинними, оскільки HGSC і basal-like РГЗ мають спільний TP53-профіль.
Алгоритм, запропонований клініцистам, починається з направлення: тип РГЗ, біомаркери, дата діагнозу, прийом тамоксифену і запит препаратів первинної пухлини. Матеріал отримують шляхом core-біопсії або лапароскопічної біопсії до радикальної операції. При люмінальному РГЗ чи ILC в анамнезі застосовують базову панель (GATA3, TRPS1, PAX8, WT1, а при ILC додатково оцінюють E-кадгерин), при TNBC – розширену з додаванням SOX10. Профіль GATA3+/TRPS1+/SOX10+ при PAX8-/WT1- вказує на метастаз РГЗ і потребу в системній терапії, профіль PAX8+/WT1+/GATA3 свідчить про первинну пухлину та необхідність хірургічного лікування. Утворення в малому тазі в пацієнтки із РГЗ, за висновком доповідача, є приводом для діалогу онкогінеколога з патологом.
Шоста редакція класифікації ВООЗ: що змінилося в гінекологічній патології
Роман Володимирович Ласкорунський, лікар-гінекопатолог «Академії ЕПЛ», розглянув оновлення 6-ї редакції класифікації Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) щодо патології вульви, шийки матки та ендометрія.
Прекурсорні ураження вульви тепер поділяють на ВПЛ-асоційовані плоскоклітинні інтраепітеліальні ураження (SIL) і ВПЛ-неасоційовану вульварну інтраепітеліальну неоплазію (HPV-I VIN). Остання має два варіанти: з диким типом p53 і аберантним p53 (раніше – dVIN). Розмежування спирається на p16: блокова позитивна експресія характерна для ВПЛ-асоційованого SIL, неблокова або негативна – для HPV-I VIN. Прогноз у цих груп різний: найкращий – серед плоскоклітинних прекурсорів вульви при ВПЛ-асоційованих ураженнях, найгірший – при p53-аберантній HPV-I VIN, проміжний – при варіанті з диким типом p53.
У групі зі 123 пацієнток із плоскоклітинним раком вульви (TP53wt/p16+, n=35; TP53mut/p16-, n=55; TP53wt/p16-, n=33) підтипи статистично значуще різнилися за виживаністю без прогресування (p<0,001) і хворобо-специфічною виживаністю (p=0,021) (Dongre H.N., 2024).
Плоскоклітинні карциноми шийки матки класифікують як ВПЛ-асоційовані, ВПЛ-неасоційовані (з аберантним або диким типом p53) і карциноми з невизначеним статусом ВПЛ. Морфології для цього недостатньо. Аденокарциноми шийки матки так само поділено на дві групи. До ВПЛ-асоційованих належать аденокарциноми звичайного типу і муцинозні: NOS, інтестинального типу, перстнеклітинна, стратифікована муцинопродукуюча (SMILE). До ВПЛ-неасоційованих зараховано аденокарциноми шлункового типу, світлоклітинну і мезонефральну. Ризик оцінюють за патернами SILVA: патерн A відповідає низькому ризику, патерн C – високому, а за патерну B ризик визначає лімфоваскулярна інвазія.
Карциноми ендометрія поділено на чотири молекулярні підтипи. POLE-ультрамутовані пухлини (~4% ендометріоїдних) мають найкращий прогноз і можуть не потребувати додаткового лікування або допускати деескалацію. Підтипи MSI-H (~39%) і з низькою копійністю та диким типом p53 (~48%) мають проміжний прогноз; при MSI-H можлива імунотерапія інгібіторами PD-L1. Підтип із високою копійністю та мутацією p53 (~9%) має найгірший прогноз; показане лікування – хімієтерапія. До нього належать ендометріоїдні карциноми 3-го ступеня, карциносаркома і серозна карцинома. POLE визначають секвенуванням, решту підтипів – ІГХ-дослідженням. Алгоритм Європейського товариства гінекологічної онкології, Європейського товариства променевої терапії та онкології та Європейського товариства патологів (ESGO/ESTRO/ESP) передбачає послідовний аналіз патогенних мутацій POLE, ІГХ на білки системи MMR та ІГХ на p53, а при сумнівному чи гетерогенному патерні p53 – секвенування TP53. Пухлини без специфічного молекулярного профілю (NSMP) додатково стратифікують за експресією ER (поріг 10%) і ступенем G: виділяють NSMP низького ступеня з ER+ та NSMP високого ступеня або ER-.
Доповідь завершилася трьома висновками. Усі прекурсорні плоскоклітинні ураження вульви рекомендовано тестувати на p16 і p53. Біологічний потенціал уражень вульви і шийки матки оцінюють за ВПЛ-асоціацією, а для ВПЛ-неасоційованих уражень – ще й за статусом p53. Молекулярне тестування рекомендовано для всіх карцином ендометрія: воно уточнює стратифікацію ризику, можливості лікування, прогноз і онкологічні ризики для родичів.
Отже, експерти простежили маршрут пацієнтки від першого клінічного сигналу до верифікованого діагнозу. Кровотеча після менопаузи, нові симптоми з боку яєчників, підозрілі ураження вульви, шийки матки або грудної залози потребують діагностичного кроку навіть після негативного скринінгу. Онкомаркери самі по собі діагнозу не встановлюють і не виключають. Діагностику вважають завершеною лише тоді, коли узгоджуються клінічна картина, візуалізація та морфологія. Остаточну відповідь дедалі частіше дають ІГХ та молекулярні маркери: саме вони дають змогу віддиференціювати метастаз РГЗ від первинної пухлини малого таза. Відповідно до 6-ї редакції класифікації ВООЗ, на них ґрунтується стратифікація пухлин вульви, шийки матки та ендометрія. Лікувальну тактику визначає своєчасне скерування, біопсія до радикального втручання, повний анамнез у направленні та спільна робота клініциста з патоморфологом.
Підготовлено у співпраці з «Академією ЕПЛ»
Тематичний номер «Онкологія. Гематологія. Хімієтерапія» № 5 (105) 2026 р.
