10 жовтня, 2025
Асиметрія мозкових півкуль та її клінічне значення: від сприйняття світу до психічних розладів
У вересні цього року світова медична спільнота відзначила важливу віху – 10-річчя з моменту, коли FDA вперше схвалила карипразин для лікування шизофренії, а також маніакальних і змішаних епізодів біполярного розладу I типу. Створений фахівцями компанії «Гедеон Ріхтер» у співпраці з американськими партнерами, цей препарат став справжнім проривом у сучасній психіатрії. Нині карипразин схвалений для застосування за низкою показань і доступний майже в 70 країнах світу, допомагаючи близько 2 млн пацієнтів.
На честь цієї події компанія «Гедеон Ріхтер» організувала науково-практичний захід, який об’єднав провідних медичних хіміків, клініцистів і науковців. У межах події відбулася медіадискусія за участю відомого британського психіатра та нейробіолога, професора Ієна Макгілкріста. Він є асоційованим членом коледжу Green Templeton в Оксфорді, членом Королівського коледжу психіатрів і Королівського товариства мистецтв, а також почесним консультантом лікарні Bethlem and Maudsley (м. Лондон, Велика Британія). Відомий своїми науковими досягненнями та вагомим внеском у розвиток нейропсихіатрії, професор І. Макгілкріст у розмові з генеральним директором компанії «Гедеон Ріхтер» паном Габором Орбаном поділився власним баченням із ключових питань, що наразі перебувають у фокусі уваги медичної спільноти. Так, професор І. Макгілкріст детально зупинився на ролі двох півкуль головного мозку у формуванні когнітивних процесів, механізмах сприйняття інформації та особливостях взаємодії людини зі світом у нормі й за патологічних умов.
? Поясніть, будь ласка, як зазвичай описують роботу двох півкуль мозку? Чим відрізняється ваше бачення від традиційних уявлень?
– Понад 30 років я присвятив дослідженню відмінностей між лівою та правою півкулями головного мозку. У межах стереотипних уявлень ліву півкулю вважали раціональною та практичною, а праву – творчою й емоційною. Проте таке розуміння виявилося надто спрощеним і неточним.
Мозок розділений на дві півкулі, і цей поділ має глибокі еволюційні причини: обидві півкулі асиметричні й виконують різні функціональні завдання. Мозолисте тіло з’єднує обидві півкулі, забезпечуючи координацію та обмін інформацією, хоча значною мірою цей зв’язок виконує інгібувальну функцію, обмежуючи втручання однієї півкулі в діяльність іншої. Тому для формування правильного уявлення про мозок людини замість пошуку відповіді на традиційне питання «Що робить кожна півкуля?» важливіше досліджувати, як півкулі взаємодіють у сприйнятті світу та прояві особистості.
Ключова відмінність півкуль полягає в різних видах уваги до навколишнього світу: ліва півкуля зосереджена на деталях, що є необхідним для отримання або захоплення об’єктів, права – на спостереженні за загальною обстановкою, що забезпечує виживання індивіда. Саме ця різниця формує два види «світу», через які півкулі взаємодіють із навколишнім середовищем. Перший – повністю механістичний, складається з неживих частинок і цілком передбачуваний: знайомі речі не взаємопов’язані, доки ми їх не з’єднаємо, і не рухаються, поки ми не штовхнемо їх і не змусимо діяти. Другий світ, який відкриває права півкуля, не є жорстко визначеним. У ньому все залежить від зв’язків і обставин: речі можуть змінюватися, набувати різних значень і вигляду залежно від контексту. Так, якщо в людини пошкоджена права півкуля, вона бачить об’єкти, які зазвичай вважала б живими (наприклад, людей), як роботів, зомбі, і навіть саму себе може описувати як предмет: «Я почуваюся комодом». При пригніченні лівої півкулі й активації правої неживі об’єкти можуть сприйматися як живі: приміром, сонце здається життєдайною силою, що рухається небом.
? Ваші дослідження та клінічний досвід становлять великий інтерес як для лікарів, так і для науковців, особливо тих, хто шукає нові фармакологічні підходи в лікуванні шизофренії, біполярного та великого депресивного розладу. До речі, цими днями виповнюється 10 років від затвердження FDA карипразину. Відтоді цей препарат, відкритий «Гедеон Ріхтер», – у переліку найбільш продаваних ліків, що будь-коли вироблялися. Як ви описуєте феномен шизофренії та що робить ваш підхід унікальним?
– Існує відомий вислів, що божевільний – це той, хто «втратив розум». Але свого часу Г.К. Честертон зауважив: насправді божевільний – той, хто втратив усе, крім розуму, і тому змушений пояснювати події виключно через логічні міркування. Так, люди з шизофренією, почувши голос у кімнаті, часто будують складні й малоймовірні пояснення: наприклад, що сусіди транслюють його через стіну чи звук потрапляє крізь електропроводку. Позбавлені здорового глузду, вони не здатні відрізнити імовірне від фантастичного, що й формує характерну картину мислення при цьому розладі.
У книзі «The Matter with Things», яку вважаю головною працею свого життя, я досліджую, як ліва та права півкулі впливають на наше сприйняття світу, увагу, судження, а також на емоційний і когнітивний інтелект, підкреслюючи ключову роль правої півкулі. Окремі розділи присвячено викривленому сприйняттю, галюцинаціям і маренням – основним ознакам психічних захворювань, як-от класична шизофренія, різні види психозів. У більшості випадків ключовою проблемою є порушення роботи правої півкулі: ліва півкуля продовжує функціонувати, але забезпечує лише раціоналістичне, механістичне сприйняття, і саме через це виникають спотворені відчуття, натомість власне розум залишається «справним».
? Який механізм дозволяє правій півкулі зберігати контроль над лівою?
– Лівій півкулі легше пригнічувати праву, тоді як права передає лівій більше інформації. Ліва півкуля схожа на людину, яка думає, що знає все і не потребує допомоги, натомість права усвідомлює свої обмеження і призначає «посланця» для виконання частини справ. Можна провести аналогію з ефектом Даннінга-Крюґера: що менше людина знає, то більше вона думає, що знає. Ліва півкуля подібна до посланця, який приймає власні обмеження за знання, а права півкуля постійно перевіряє реальність і отримує інформацію від навколишнього світу. Права півкуля «дивиться у вікно» і порівнює отримані дані з досвідом, натомість ліва «перебуває в ізольованій камері та проєктує власні уявлення на стіни». Отже, ліва може сперечатися про все, але права коригує її, вказуючи, що це не відповідає дійсності. Свого часу А. Ейнштейн зазначив, що судження, до яких дійшли лише за допомогою ланцюжків тверджень, є марними, тому що їх потрібно перевіряти на відповідність реальності.
Психоз є феноменом, за якого мозок ізольований від реальності та втратив зв’язок із нею внаслідок дисфункції правої півкулі, тож кружляє по колу, намагаючись зрозуміти вхідну інформацію за допомогою наявних інструментів абстракції та категоризації. За даними клінічних досліджень минулого століття, до появи карипразину (препарату Реагіла) застосування антипсихотиків зменшувало симптоми психозу, але водночас призводило до того, що пацієнти ставали замкненими, втрачали ініціативу та бажання жити. І це свідчило про появу симптомів депресії. (Карипразин має унікальний механізм дії, відмінний від інших антипсихотичних засобів (Stahl, 2016). Імовірно, що саме це надає йому інших властивостей, особливо щодо негативних симптомів шизофренії (Németh et al. 2017). – Прим. ред.).
? Що відбувається при депресії? Як активність півкуль корелює з депресивними симптомами?
– Можна вважати, що шизофренія – це гіперфункція лівої півкулі, яка намагається компенсувати те, що має надходити від правої півкулі, але не надходить. Одна з цікавих речей, яку я дослідив, полягає в тому, що мозок є асиметричним, а при шизофренії він дуже часто втрачає асиметричність або змінює її на протилежну, й особливе значення мають ділянки, задіяні в процесах розуміння світу. Отже, дорсолатеральна префронтальна кора, нижня тім’яна частка, скроневі мовні зони – всі вони уражені з втратою асиметрії. Тому основою дії психотропних препаратів є пригнічення активності лівої півкулі, що досягається шляхом селективного блокування дофаміну. Як наслідок на тлі їх приймання можливий розвиток симптомів паркінсонізму. Що стосується депресії, то, вважаю, вона розвивається в довгостроковій перспективі при хронічній шизофренії, адже для гострої фази характерними є позитивні симптоми: марення, галюцинації. Але із часом виникають негативні симптоми, коли пацієнти стають байдужими, замкненими, демотивованими тощо. І це, здається, більше пов’язано із загальним дефіцитом лівої та правої півкуль на зазначеному етапі захворювання.
Насправді зв’язок між півкулями і депресією є досить складним. Але якщо спростити ситуацію, то ключовими факторами, на мій погляд, є дефіцит у лівій лобовій ділянці й, можливо, гіперактивність у правій лобовій ділянці, через що остання стає домінувальною. Це може статися через те, що ліва лобова частка не функціонує чи функціонує недостатньо, або внаслідок гіпофункції задньої кори правої півкулі. Як відомо, лобова кора і задня кора мають рівноважну взаємодію, в якій лобові частки можуть пригнічувати активність задньої частини мозку, особливо на своїй стороні. Отже, депресія може бути зумовлена будь-яким із цих факторів.
Пошкодження лівої лобової кори дуже часто може спричинити депресію, а коли люди страждають на біполярний розлад і в них епізод манії, ліва лобова частка гіперактивна. І тут необхідно усвідомити, що ліва півкуля абсурдно оптимістична, тоді як права набагато реалістичніша. Наведу такий приклад. Інсульт у правій півкулі призводить до паралічу лівої руки, і коли лікар приходить до пацієнта, який потрапив до лікарні вночі, і питає, як він почувається, той відповідає: «Добре». Лікар уточнює: «І з лівою рукою немає проблем?». «Ні, взагалі немає». «А ви можете нею помахати?», на що пацієнт відповідає: «Так, звичайно», але це йому не вдається. Пацієнт каже: «Це не моя рука, вона мені не належить». Тобто пацієнт не вважає, що це «щось не так» може бути пов’язане з ним.
Водночас, як відомо, при депресії люди можуть відчувати провину за речі, за які не повинні нести відповідальність. Так, у мене була пацієнтка, адвокатка, дуже розумна жінка, яка вважала, що саме вона спричинила війну в Боснії. Є випадки, коли люди із серйозною депресією йдуть до поліцейської дільниці та просять заарештувати їх, бо вони скоїли жахливі речі. Своєю чергою, хтось, у кого надмірно активна ліва півкуля, заперечує відповідальність за все, що робить, – мовляв, це трапилося тому, що на мене хтось впливає, це його проблема, аж ніяк не моя.
Ліва та права півкулі мозку формують два взаємодоповнюючі способи сприйняття світу – аналітичний і цілісний. Порушення цього тонкого балансу здатне призводити до виникнення психотичних симптомів, галюцинацій чи депресивних проявів. Сучасні фармакологічні стратегії, зокрема застосування карипразину, мають велике значення, адже допомагають відновити рівновагу між півкулями, зменшують патологічні симптоми й водночас підтримують активність, мотивацію та здатність пацієнтів взаємодіяти зі світом.
Підготувала Марія Ареф’єва
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 17 (603), 2025 р