20 квітня, 2026
Трансдіагностична ефективність карипразину: систематичний огляд і метааналіз
Упровадження трансдіагностичного підходу в психіатрії зміщує фокус з окремих діагнозів на спільні симптоми різних розладів. Шкала трансдіагностичного глобального ураження – психопатології (TGI-P) – це нещодавно розроблений інструмент, призначений для оцінки психіатричних симптомів поза межами діагнозів. Він оцінює 10 основних симптоматичних доменів – позитивний, негативний, когнітивний, маніакальний, депресивний, залежність, тривожність, сон, ворожість та самоушкодження – незалежно від конкретних діагнозів. У повсякденній клінічній практиці було б ідеально мати препарати, здатні впливати на численні симптоми незалежно від діагнозу.
Карипразин схвалений у різних країнах світу для лікування шизофренії та біполярного розладу I типу, включаючи маніакальні/змішані та депресивні епізоди, а також як додатковий засіб для лікування великого депресивного розладу. З огляду на його широкий рецепторний профіль та вплив на різні домени симптомів карипразин може мати трансдіагностичні терапевтичні переваги. Для перевірки цієї гіпотези було проведено дослідження, щоб оцінити ефективність карипразину за 10 трансдіагностичними доменами симптомів.
Методи
Систематичний огляд літератури та метааналіз були проведені відповідно до рекомендацій PRISMA (переважні параметри звітності для систематичних оглядів і метааналізів). Пошук відповідних досліджень виконано на сайтах EMBASE та clinicaltrials.gov. Для оцінки впливу карипразину на 10 трансдіагностичних симптомів використовувалися такі показники ефективності, як шкала позитивних і негативних синдромів (PANSS), шкала оцінки депресії Монтгомері-Асберг (MADRS), шкала оцінки манії Янга (YMRS), шкала оцінки тривожності Гамільтона (HAM-A) та шкала оцінки суїцидальності Колумбійського університету (C-SSRS). Для оцінки ефективності карипразину (порівняно із плацебо) щодо полегшення депресивних і тривожних симптомів, за даними клінічних випробувань, було проведено багаторівневі метааналізи з випадковими ефектами.
Результати
До огляду було включено загалом 30 рандомізованих контрольованих досліджень (РКД) карипразину порівняно із плацебо або іншими засобами при лікуванні різних психічних розладів. Карипразин продемонстрував терапевтичні переваги щодо позитивних, негативних, маніакальних і депресивних симптомів (рис.) у спеціально розроблених дослідженнях. Позитивні ефекти спостерігалися щодо тривожності, ворожості та когнітивних симптомів при шизофренії, депресії, біполярному розладі І типу. Специфічні дослідження для вивчення впливу карипразину на тривожні розлади або когнітивні порушення не проводилися. Але метааналізи показали, що карипразин значно зменшує як депресивні, так і тривожні симптоми порівняно із плацебо в пацієнтів із шизофренією та великим депресивним розладом.
Рис. Схематичний огляд симптоматичних доменів, на які потенційно впливає карипразин
Примітка: переконливі докази визначалися як наявність РКД, спеціально розроблених для оцінки відповідного симптоматичного домену та проведених у відповідній популяції пацієнтів. Достатні докази вважалися такими, якщо результати були узгодженими для всіх розладів, але отримані з досліджень, не спрямованих спеціально на симптоматичний домен або симптомоспецифічні популяції, або якщо вимірювання симптомів ґрунтувалося на неспецифічних шкалах. Слабкі докази отримані не з РКД або коли РКД мали обмеження в дизайні та вимірюванні результатів.
Порушення сну не оцінювалися за допомогою спеціальних шкал, але на основі окремих пунктів, отриманих з YMRS і MADRS, карипразин продемонстрував корисні ефекти. Карипразин значно покращив симптоми, пов’язані зі сном, у дослідженнях лікування як манії, так і депресії. Крім того, карипразин забезпечив легкий седативний ефект, що може мати потенційні переваги для повсякденного функціонування, когнітивних функцій та загального дотримання режиму лікування.
Суїцидальність оцінювалася за цільовою шкалою оцінки (C-SRSS), проте учасники проаналізованих РКД не мали суїцидальних намірів згідно із критеріями включення/виключення. В цій популяції карипразин не зумовив суїцидальності як побічного ефекту та підтримував стабільний стан пацієнтів. Незважаючи на їхні розлади, які часто підвищують ризик суїцидальності, стан пацієнтів не погіршився під час лікування карипразином.
Симптоми залежності входили до критеріїв виключення в РКД, тому їх не можна було оцінити. Попередні повідомлення про ефекти карипразину проти потягу до психоактивних речовин і щодо зменшення зловживання ними ґрунтуються переважно на даних постмаркетингового спостереження, а не на даних РКД.
Карипразин: психофармакологія трансдіагностичних переваг
Позитивні симптоми психозу (галюцинації, марення), а також манія і ворожість зазвичай пов’язані з надмірною дофаміновою стимуляцією в мезолімбічній системі мозку. Негативні когнітивні симптоми та залежність пов’язані з порушенням регуляції дофаміну в префронтальній корі – ділянці, яка має вирішальне значення для планування, ухвалення рішень та соціальної поведінки. Крім того, порушення регуляції у лімбічній системі, яка включає такі структури, як гіпокамп і мигдалина, також зумовлюють розлади емоційної обробки, пам’яті та мотивації. Усі ці важливі аспекти людської поведінки опосередковуються дофаміновими рецепторами підтипу D3.
Молекулярна основа депресії, тривоги та суїцидальності включає складні взаємодії між різними нейромедіаторами та рецепторами. Існують деякі перехресні механізми, задіяні в усіх трьох станах. Серотонінові рецептори, зокрема 5-HT1A та 5-HT2A, відіграють важливу роль разом із дофаміновими рецепторами підтипів D2 і D3, які беруть участь у системі винагороди й мотивації; ці нейромедіаторні системи часто порушуються при депресії, а також можуть відігравати певну роль у суїцидальності.
Карипразин (Реагіла, компанія «Гедеон Ріхтер», Угорщина) належить до фармакотерапевтичної групи «Психолептичні засоби, інші антипсихотичні засоби» (код АТХ N05A X15). Терапевтичний ефект карипразину в різних симптоматичних доменах можна пояснити його специфічним рецепторним профілем: він діє як частковий агоніст дофамінових D3-, D2- та серотонінових 5-HT1A-рецепторів, а також як антагоніст серотонінових 5-HT2A-, 5-HT2B- і гістамінових H1-рецепторів. Серед антипсихотиків карипразин має найвищу спорідненість до D3-рецепторів. Натомість карипразин має мінімальну спорідненість до серотонінових 5-HT2C- й адренергічних α1-рецепторів. Профіль зв’язування з рецепторами й активності карипразину на цих рецепторах пояснює його відмінну ефективність щодо позитивних та маніакальних симптомів (D2-ефект), вплив на негативні, когнітивні симптоми і залежність (D3-ефект, 5-HT1A-ефект), покращення настрою (завдяки впливу на D3, 5-HT2C) та анксіолітичну дію на основі 5-HT1A.
Висновки
Комплексний аналіз ефективності карипразину виявив статистично значущі покращення порівняно із плацебо або іншими антипсихотиками за 7 з 10 трансдіагностичних симптомів: позитивними, негативними, когнітивними, маніакальними, депресивними, тривожними та проявами ворожості. Отже, карипразин є перспективним у лікуванні широкого спектра симптомів при різних психічних розладах.
Barabassy A., Csehi R., Dombi Z. B. et al. Transdiagnostic Efficacy of Cariprazine: A Systematic Review and Meta-Analysis of Efficacy Across Ten Symptom Domains.
Pharmaceuticals 2025, 18, 995. https://doi.org/10.3390/ph18070995.
Адаптований переклад підготував Ігор Петренко
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 5 (616), 2026 р