Результати дослідження MONALEESA-3: рибоцикліб збільшує загальну виживаність пацієнток з поширеним HR+ раком молочної залози

30.03.2021

Стаття у форматі PDF

Рибоцикліб є одним із трьох селективних інгібіторів циклінзалежних кіназ 4 та 6 (CDK4/6), який перешкоджає фосфорилюванню білка ретинобластоми (pRb) й таким чином обмежує подальший розвиток клітинного циклу через його зупинку в фазі G1. Відомо, що при раку молочної залози (РМЗ) часто пошкоджується сигнальний шлях CDK4/6-p16-Rb (C.E. Caldon et al., 2006), який у зв’язку з цим вивчається як потенційна терапевтична мішень. Рибоцикліб нині затверджений для лікування поширеного гормон-рецепторпозитивного (HR+) РМЗ без експресії рецепторів 2 типу людського епідермального фактора росту (HER2-) завдяки істотному покращенню виживаності без прогресування (ВБП) порівняно зі стандартною терапією.

MONALEESA (Mammary Oncology Assessment of LEE011’s Efficacy and Safety) – ​серія клінічних досліджень, присвячених вивченню ефективності та безпеки рибоциклібу у хворих на РМЗ. MONALEESA‑3 – ​міжнародне рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження III фази, у якому порівнювали застосування рибоциклібу з плацебо у комбінації з фулвестрантом у жінок у постменопаузі з HR+/HER2- поширеним РМЗ.

Опубліковані D.J. Salmon та співавт. (2018) результати первинного аналізу дослідження MONALEESA‑3 показали істотне збільшення тривалості ВБП у групі пацієнток, які отримували рибоцикліб. Відповідні показники становили 20,5 проти 12,8 міс (відношення ризиків – ​ВР – ​0,59; 95% довірчий інтервал – ​ДІ – ​0,48-0,73; p<0,001). У 2020 р. D.J. Salmon та співавт. оприлюднили результати аналізу загальної виживаності (ЗВ) з дослідження MONALEESA‑3, з якими пропонуємо ознайомитися.

Варто зазначити, що у дослідженні MONALEESA‑3 пацієнток розподілили на дві підгрупи: тих, для яких призначене лікування було першої лінією, та учасниць, яким було призначено другу лінію терапії або у яких відзначено ранній рецидив (протягом 12 місяців після ад’ювантної чи неоад’ювантної ендокринної терапії). Додатково дослідників цікавив взаємозв’язок попередньої відповіді на ендокринну терапію з потенційним впливом на виживаність.

Загалом у дослідження MONALEESA‑3 було залучено 726 хворих, медіана спостереження за якими становила 39,4 міс (щонайменше 35,8 міс), а медіана тривалості лікування у групі рибоциклібу – ​15,8 міс, відповідний показник для контрольної групи – ​12,0 міс.

На момент аналізу даних було задокументовано 275 випадків смерті: померли 167 (34,5%) з 484 пацієнток групи рибоциклібу та 108 (44,6%) із 242 пацієнток контрольної групи. ЗВ (рис. 1) через 42 міс становила 57,8% (95% ДІ 52,0-63,2) у пацієнток, які отримували рибоцикліб, та 45,9% (95% ДІ 36,9‑54,5) – ​плацебо. Істотне покращення ЗВ було відмічене у хворих групи рибоциклібу з 28% зниженням відносного ризику смерті (ВР 0,72; 95% ДІ 0,57-0,92; p=0,00455). На момент повторного аналізу результатів дослідження MONALEESA‑3 медіана ЗВ у групі рибоциклібу не була досягнута, в той час як у групі плацебо відповідний показник становив 40 міс.

Таким чином, отримані результати проміжного аналізу були визнані групою дослідників як остаточні, оскільки вони перевершили граничний ліміт, продемонструвавши значно вищу ефективність рибоциклібу порівняно з плацебо.

Підгруповий аналіз (рис. 1) показав, що 26,6% пацієнток основної групи та 36,7% пацієнток контрольної, які отримували першу лінію терапії, померли. ЗВ через 42 міс становила 66,9 (95% ДІ 58,7-73,9) та 56,3% (95% ДІ 44,2-66,8) відповідно (ВР=0,70; 95% ДІ 0,48-1,02). Медіана ЗВ у досліджуваній групі не була досягнута, у контрольній становила 45,1 міс. На момент аналізу із підгрупи жінок, які мали ранній рецидив або яким призначено другу лінію терапії, померло 43% хворих, що приймали рибоцикліб, і 55% – ​плацебо. Медіана ЗВ становила відповідно 40,2 проти 32,5 міс (ВР 0,73; 95% ДІ 0,53-1,00).

Загалом ВБП (рис. 2) була аналогічною такій, як при первинному аналізі даних. Автори відмічають, що медіана ВБП у пацієнток, включених у дослідження на першій лінії лікування, яка не була досягнута при первинному аналізі результатів, становила 33, 6 міс (95% ДІ 37,1-41,3) у групі рибоциклібу та 19,2 міс (95% ДІ 14,9-23,6) у групі плацебо (ВР 0,55; 95% ДІ 0,42-0,72).

Відмічено, що 74,8% пацієнток із групи рибоциклібу та 86,4% із групи плацебо припинили терапію в рамках протоколу лікування дослідження MONALEESA‑3. Подальше протипухлинне лікування отримали 81,5 та 84,7% пацієнток відповідно. Хіміотерапію згодом провели 35,9% хворих в обох групах. При цьому частка пацієнток, які протягом 42 міс не отримували хіміотерапію, становила 56,4% (95% ДІ 51,3‑61,1) у групі рибоциклібу та 43,7% (95% ДІ 36,3-50,8) у групі плацебо (рис. 3).

Побічні явища були такими самими, про які раніше вже повідомлялось при первинному аналізі даних, та частіше спостерігались у групі рибоциклібу порівняно з плацебо. Серед побічних явищ 3-4 ступеня тяжкості найчастіше реєстрували нейтропенію (57,1% у групі рибоциклібу проти 0,8% у групі плацебо), гепатобіліарну токсичність (13,7% у групі рибоциклібу проти 5,8% у групі плацебо) та подовження інтервалу Q-T (3,1% у групі рибоциклібу проти 1,2% у групі плацебо).

MONALEESA‑3 – ​друге масштабне клінічне дослідження рибоциклібу ІІІ фази, результати якого показали збільшення ЗВ у пацієнток із поширеним HR+/HER2- РМЗ. За даними дослідження MONALEESA‑7, збільшення ЗВ на 29% було продемонстроване у жінок у пре- та перименопаузі.

Отримані результати вказують на доцільність призначення рибоциклібу у комбінації з фулвестрантом як стартової терапії при поширеному HR+/HER2- РМЗ, а також при ранньому рецидиві чи як другої лінії терапії.

За матеріалами D.J. Slamon et al. Overall Survival with Ribociclib plus Fulvestrant in Advanced Breast Cancer. N Engl J Med. 2020; 382: 514-24. DOI: 10.1056/NEJMoa1911149.

Підготувала Олена Поступаленко

Більше матеріалів тут: https://health-ua.com/actual-theme/oncology/42118-aktualna-tema-nova-era-v-lkuvann-raku-grudno-zalozi?utm_source=qr-code&utm_medium=AT_oncology_42118-aktualna-tema-nova-era-v-lkuvann-raku-grudno-zalozi&utm_campaign=Novartis

Тематичний номер «Онкологія, Гематологія, Хіміотерапія» № 1 (68) 2021 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Онкологія та гематологія

06.04.2021 Онкологія та гематологія Обізнаний – значить захищений: інформаційний проєкт «ОнкоПросвіта» в Україні

Одним із важливих напрямів у боротьбі з раком у всьому світі є підвищення обізнаності населення та онкологічних хворих про злоякісні новоутворення. З цією метою у всьому світі відзначають дні та місяці боротьби з раком тієї чи іншої локалізації, коли за ініціативи громадських і пацієнтських організацій, медичних працівників, за підтримки фармацевтичних компаній проводяться заходи, покликані привернути увагу громадськості та органів влади до проблем своєчасної діагностики, лікування та профілактики раку. Крім того, важливо проводити просвітницьку роботу серед онкологічних пацієнтів, поширювати актуальну інформацію про сучасні методи діагностики та лікування злоякісних новоутворень, ефективність яких підтверджена даними доказової медицини. ...

30.03.2021 Онкологія та гематологія Системна терапія при метастатичному раку нирки

22 грудня 2020 р. відбувся захід, ініційований компанією «Іпсен», головною метою якого було привернення уваги онкологів до проблеми лікування метастатичного раку нирки. ...

30.03.2021 Онкологія та гематологія Пегільований рекомбінантний повноланцюговий фактор згортання VIII із подовженим періодом напіввиведення у лікуванні дітей з тяжкою формою гемофілії A

Гемофілія типу А – ​генетично детерміноване аутосомно-рецесивне захворювання, пов’язане з дефіцитом VIII фактора згортання крові (FVIII), яке клінічно супроводжується розвитком потенційно небезпечних для життя кровотеч, частих спонтанних крововиливів у м’язи та суглоби з подальшим формуванням тяжких артропатій та інвалідизацією у молодому віці. ...

30.03.2021 Онкологія та гематологія Вроджені коагулопатії: сучасні погляди на діагностику та лікування (закінчення)

Сьогодні до вроджених коагулопатій належать такі захворювання: гемофілія А та В, хвороба Віллебранда й рідкісні дефіцити факторів згортання крові (І, ІІ, V, VII, X, XI, XII та XIII). Серед них найпоширенішим захворюванням є гемофілія А (рис.). Термін «гемофілія» вперше застосував Friedrich Hopff у 1828 р. [1]. Сучасне тлумачення терміна «гемофілія» включає два основних захворювання: гемофілія А, коли виявляють дефіцит фактора згортання крові людини VIII (FVIII), та гемофілія В при дефіциті фактора IX (FIX). ...