Головна Consilium Терапія та сімейна медицина Consilium. Сучасні підходи до діагностики та менеджменту залізодефіцитних станів

Consilium. Сучасні підходи до діагностики та менеджменту залізодефіцитних станів - Сторінка 2

Залізо є важливим мінералом, який бере участь у численних функціях організму, включаючи транспорт кисню кровоносною системою, який необхідний для щоденного забезпечення енергією. За даними ВООЗ близько третини населення світу страждає від дефіциту заліза. Жінки в період менструації піддаються більшому ризику дефіциту заліза, ніж чоловіки та жінки в постменопаузі.

Для зручності ми зробили підбірку матеріалів, які стосуються сучасних підходів до діагностики, лікування та профілактики залізодефіциту при різних станах.

Оновлення клінічних настанов Американської гастроентерологічної асоціації щодо лікування залізодефіцитної анемії

Дефіцит заліза (ДЗ) є найпоширенішим дефіцитом харчування в усьому світі. У Сполучених Штатах від 1 до 4% чоловіків мають ДЗ, а ще 2% – залізодефіцитну анемію (ЗДА). Принаймні 39% жінок у період передменопаузи та 8% жінок у постменопаузі страждають на ЗДА, а загалом від 4 до 17% жінок мають ЗДА.

Вплив дефіциту заліза на організм, його профілактика та лікування

Залізо вважається одним із найнеобхідніших мікронутрієнтів. В організмі дорослої людини міститься ≈3-5 г заліза (40-50 мг/Fe/кг). Основна його функція (транспортування кисню) пов’язана зі здатністю брати участь у формуванні гему, а в складі гемоглобіну – зворотно зв’язувати кисень для його перенесення до всіх органів і тканин. Отже, залізодефіцит (ЗД) спричиняє порушення цього процесу, а також зумовлює розвиток гіпоксії.

Ефективність перорального застосування препаратів заліза у пацієнтів із серцевою недостатністю і залізодефіцитною анемією

Залізодефіцитна анемія (ЗДА) – поширений коморбідний стан серед пацієнтів із серцевою недостатністю (СН), пов’язаний зі зниженими рівнями функціональної здатності та якості життя. У низці досліджень зазначено, що лікування анемії може мати позитивний вплив на клінічний результат в осіб із СН. Щодо лікування ЗДА доведено ефективність внутрішньовенного (в/в) введення препаратів заліза, однак доступ до такого лікування є обмеженим із різних причин (Anker et al., 2009; Beck-da-Silva et al., 2013). Зокрема, застосування перорально препаратів заліза у формі таблеток є доступною та зручною альтернативою. До вашої уваги представлено огляд статті L.D. Suryani et al. «Oral Ferrous Sulphate Improves Functional Capacity on Heart Failure Patients with Iron Deficiency Anemia», опублікованої у Global Heart (2022;17(1):81). DOI: http://doi.org/10.5334/gh.1151.

Сучасні стандарти менеджменту вагітних з анемією

Анемія сьогодні вважається однією з найпоширеніших медичних проблем під час вагітності. Це серйозне захворювання може мати негативний вплив на здоров’я як жінки, так і плода. Знижений рівень гемоглобіну може призводити до розладів кровотворення, загрожувати нормальному розвитку плода та збільшувати ризик ускладнень вагітності.

Залізодефіцитна анемія: патофізіологія, оцінка, практичне ведення

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) визнала залізодефіцитну анемію (ЗДА) найпоширенішим аліментарним дефіцитом у світі, що вражає 30% населення [1]. Лікування пацієнтів із ЗДА має бути спрямоване на поповнення запасів заліза та нормалізацію рівня гемоглобіну. Доведено, що це покращує якість життя, знижує захворюваність та поліпшує прогноз при хронічних захворюваннях. Дефіцит заліза є поширеним явищем при багатьох патологічних станах, особливо при онкологічних захворюваннях. У пацієнтів з онкопатологією ЗДА може бути спричинена різними факторами включно із хронічною крововтратою, порушенням всмоктування заліза, недостатнім надходженням заліза з їжею, а також впливом протипухлинної терапії

Рекомендації щодо діагностики, лікування і профілактики дефіциту заліза та залізодефіцитної анемії

Дефіцит заліза (ДЗ) і залізодефіцитна анемія (ЗДА) залишаються глобальними медико-соціальними проблемами, особливо актуальними в практиці гастроентеролога, оскільки шлунково-кишковий тракт є не лише основним місцем фізіологічної абсорбції заліза, але й найчастіше стає джерелом його патологічних втрат. Хронічні захворювання травної системи включно із запальними захворюваннями кишечника, целіакією, атрофічним гастритом, H. pylori-асоційованою патологією та злоякісними новоутвореннями шлунково-кишкового тракту є одними з провідних етіологічних чинників розвитку сидеропенічного синдрому. Водночас ДЗ може бути не лише раннім маркером гастроентерологічної патології, а й фактором, що суттєво обтяжує її перебіг. Тому оптимізація терапевтичних підходів є важливим завданням сучасної гастроентерології