28 жовтня, 2024
Залізодефіцитна анемія: патофізіологія, оцінка, практичне ведення
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) визнала залізодефіцитну анемію (ЗДА) найпоширенішим аліментарним дефіцитом у світі, що вражає 30% населення [1]. Лікування пацієнтів із ЗДА має бути спрямоване на поповнення запасів заліза та нормалізацію рівня гемоглобіну. Доведено, що це покращує якість життя, знижує захворюваність та поліпшує прогноз при хронічних захворюваннях. Дефіцит заліза є поширеним явищем при багатьох патологічних станах, особливо при онкологічних захворюваннях. У пацієнтів з онкопатологією ЗДА може бути спричинена різними факторами включно із хронічною крововтратою, порушенням всмоктування заліза, недостатнім надходженням заліза з їжею, а також впливом протипухлинної терапії.
Залізодефіцитна анемія зазвичай виникає у дітей та жінок, але і дорослі чоловіки також схильні до неї залежно від соціально-економічного статусу та стану здоров’я [2]. Найчастіше причинами ЗДА є шлунково-кишкові кровотечі та менструації у жінок, але недостатнє надходження заліза з їжею та порушення його абсорбції також мають значення [3].
Залізо необхідне для різноманітних клітинних функцій включно із ферментативними процесами, синтезом ДНК, транспортом кисню та мітохондріальним енергозабезпеченням [4, 5]. Відповідно симптоми ЗДА можуть бути різноманітними. Задишка, втома, серцебиття, тахікардія та стенокардія виникають також внаслідок зниження рівня кисню в крові. Результуюча гіпоксемія може викликати компенсаторне зниження кровообігу в кишечнику, що призводить до порушень моторики, мальабсорбції, нудоти, втрати ваги та болю в животі. Центральна гіпоксія здатна спричиняти головні болі, запаморочення, а також когнітивні порушення.
! Позаяк ЗДА значно впливає на якість життя [9], її лікування покращує ситуацію незалежно від основної причини анемії, що демонструють останні дані [8, 10].
Патофізіологія
Залізо є незамінним елементом, контроль якого в організмі здійснюється переважно через надходження з їжею, кишкову абсорбцію та рециркуляцію [12]. Залізо, що надходить з їжею, існує у двох формах: гемове та негемове. Гемове залізо легко засвоюється і міститься в гемоглобіні та міоглобіні тваринного м’яса, птиці та риби. Негемове залізо переважно наявне в рослинній їжі, але засвоюється не так легко. Сполуки, такі як фітати, оксалати, поліфеноли та таніни, що містяться в рослинах, зменшують засвоєння негемового заліза, як і деякі лікарські засоби, наприклад, інгібітори протонної помпи [13, 14]. Натомість аскорбінова кислота сприяє абсорбції заліза [15]. Здоровий раціон щодня забезпечує приблизно 5-15 мг елементарного заліза та 1-5 мг гемового заліза, хоча лише 1-2 мг в кінцевому підсумку абсорбуються в кишечнику, переважно в дванадцятипалій кишці та проксимальному відділі тонкої кишки [16].
Оцінка та діагностика
ВООЗ визначає анемію як рівень гемоглобіну в крові нижчий 130 г/л у чоловіків і 120 г/л у жінок [1]. При ізольованому дефіциті заліза рівень феритину в сироватці крові має бути нижчий 30 мкг/л [17]. Однак феритин є білком гострої фази і може підвищуватися при запаленні [18]. Отже, якщо є ознаки супутнього запалення, наприклад, підвищений рівень С-реактивного білка, феритин менший 100 мкг/л свідчить про ЗДА [19]. Трансферин, транспортер заліза, зазвичай підвищений; однак він є негативним білком гострої фази і тому може бути нормальним або зниженим при хронічних запальних станах [20]. Сироваткове залізо та насичення трансферину залізом (TSAT) будуть зниженими, причому TSAT менше 20% є необхідним для діагностики ЗДА [17]. Детальний перелік діагностичних критеріїв ЗДА наведено в таблиці 1.
Лікування
Пацієнтів із ЗДА слід лікувати з метою поповнення запасів заліза та нормалізації рівня гемоглобіну. Доведено, що це покращує якість життя, знижує захворюваність, поліпшує прогноз при хронічних захворюваннях та результати вагітності [22]. Поповнення запасів заліза може відбуватися трьома шляхами: пероральне застосування препаратів заліза, парентеральне введення та трансфузія еритроцитарної маси. Кожен шлях має свої переваги та обмеження, які будуть детально розглянуті нижче.
Традиційні пероральні препарати заліза
Британське товариство гастроентерологів рекомендує препарати двовалентного заліза, зокрема сульфат заліза, як терапію першої лінії для поповнення запасів заліза, оскільки вони недорогі, мають гарну біодоступність, наявні в різних лікарських формах і доведено ефективно поповнюють запаси заліза та коригують анемію [11]. Добові дози елементарного заліза не мають перевищувати 100 мг/день, оскільки організм може засвоювати лише 10-20 мг заліза на день [26]. Слід зазначити, що 200 мг сульфату заліза еквівалентні 65 мг елементарного заліза [27].
Супутні захворювання
ЗДА виникає при багатьох хронічних запальних станах включно із застійною серцевою недостатністю, хронічною хворобою нирок, запальними захворюваннями кишечника, онкологічною патологією та ін. (табл. 2). Ситуацію ускладнює те, що симптоми, такі як втома, часто спостерігаються при цих станах і можуть імітувати або бути помилково визнані за симптоми ЗДА. Як наслідок, лікування ЗДА часто залишається поза увагою.
! Нелікована ЗДА може мати більш серйозні наслідки при цих станах, викликаючи загострення основного захворювання [6].
Злоякісні новоутворення
ЗДА пов’язана з багатьма видами раку включно із шлунково-кишковими (колоректальний, підшлункової залози, стравоходу, шлунка), легеневими, сечостатевими (шийки матки, передміхурової залози, яєчка), молочної залози та гематологічними (лімфома, лейкемія, мієлома) [71]. У пацієнтів онкологічного профілю дефіцит заліза пов’язаний із втомою та слабкістю незалежно від наявності анемії [66]. Дефіцит заліза може часто виникати внаслідок анемії, викликаної хіміотерапією, та анемії хронічних захворювань [66].
! Ключова мета лікування ЗДА у пацієнтів онкологічного профілю полягає в покращенні якості життя та зменшенні залежності від переливань крові, які часто пов’язані з подальшими поліорганними ускладненнями.
ЗДА в хірургії
Зростає обсяг доказів щодо впливу дефіциту заліза на захворюваність і смертність в периопераційному періоді. Нещодавно опубліковані національні рекомендації пропонують виявляти та лікувати ЗДА до і після операції [75], чи то за допомогою перорального, чи то внутрішньовенного введення заліза. Внутрішньовенне залізо рекомендоване для тих, хто не може переносити пероральне залізо, має функціональний дефіцит заліза і в кого хірургічні процедури близькі за часом до встановлення діагнозу ЗДА [75].
Отже, ЗДА залишається найпоширенішим аліментарним дефіцитом у світі. Особливу увагу слід приділяти ЗДА у пацієнтів онкологічного профілю, оскільки дефіцит заліза часто ускладнює перебіг основного захворювання, погіршує якість життя та може негативно впливати на ефективність протипухлинної терапії.
Реферативний огляд Kumar A., Sharma E., Marley A. et al. (2022) Iron deficiency anaemia: pathophysiology, assessment, practical management. BMJ Open Gastroenterol. Jan 9(1): e000759. doi: 10.1136/bmjgast‑2021-000759.
Довідка ЗУ
Сорбіфер Дурулес – це комбінований препарат для лікування та профілактики залізодефіцитної анемії. Його активними компонентами є сульфат заліза (320 мг, що відповідає 100 мг двовалентного заліза) та аскорбінова кислота (60 мг) в кожній таблетці.
Ключовою особливістю препарату є поєднання заліза з аскорбіновою кислотою, що має низку важливих переваг:
- підвищена абсорбція: аскорбінова кислота значно покращує всмоктування заліза в кишковому тракті;
- синергічна дія: вітамін С бере участь в окисно-відновних процесах організму, доповнюючи ефекти заліза;
- відновлення заліза: аскорбінова кислота сприяє відновленню Fe(III) до Fe(II), що покращує засвоєння заліза;
- захист від окислення: вітамін С захищає залізо від окислення в шлунково-кишковому тракті.
Сорбіфер Дурулес має форму таблеток із модифікованим вивільненням, що забезпечує поступове вивільнення заліза протягом шести годин. Це знижує ризик подразнення кишкового епітелію та покращує переносимість препарату.
Препарат показаний для лікування та профілактики залізодефіцитної анемії у дорослих та дітей старших 12 років включно із вагітними та жінками, які годують груддю.
Підготувала Анна Сочнєва
Тематичний номер «Онкологія. Гематологія. Хіміотерапія» № 5 (91) 2024 р.