30 червня, 2026

Код жіночого циклу: сучасні можливості регуляції та контролю гормональних порушень

За матеріалами телемосту, організованого компанією Abbott

25 березня відбувся телеміст, присвячений сучасним можливостям регуляції та контролю гормональних порушень у жінок. У заході, організованому компанією Abbott, взяли участь провідні експерти в галузі жіночого здоров’я: член-кореспондент НАМН України, президент ВГО «Асоціація гінекологів-ендокринологів України», заступник генерального директора ДУ «Всеукраїнський центр материнства та дитинства НАМН України» (м. Київ), доктор медичних наук, професор Тетяна Феофанівна Татарчук; президент Міжнародного товариства гінекологічної ендокринології (ISGE), голова відділення акушерства та гінекології (кафедра клінічної та експериментальної медицини, Університет Пізи, Італія), професор Томмасо Сімончіні; виконавчий секретар Асоціації гінекологів-ендокринологів України, завідувачка кафедри акушерства, гінекології та перинатології Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика (м. Київ), доктор медичних наук, професор Наталія Юріївна Педаченко.

Вхід в особистий кабінет Вхід

Реєстрація

Зареєструйтеся сьогодні — відкрийте нові можливості!

Менструальний цикл (МЦ) – «термометр» жіночого здоров’я

Телеміст розпочався з однойменної доповіді професора Тетяни Феофанівни Татарчук.

За соціологічними даними компанії Gradus Research, у період війни рівень стресу серед українців зріс у 5 разів. Хронічний стрес і постійна тривожність стали нормою через постійні несприятливі новини, сирени повітряних тривог і небезпеку для життя й здоров’я рідних та близьких. Водночас частими скаргами стали розлади сну (їх спостерігає 61% жінок) та емоційне виснаження. Жінкам, особливо внутрішньо переміщеним особам і дружинам військових, властивий вищий, ніж у чоловіків, рівень стресу в різних соціодемографічних категоріях.

Гострі стресори спричиняють у чоловіків і жінок різні реакції, необхідні для підтримки гомеостазу. Так, чоловікам частіше притаманна реакція типу «борися або втікай», а жінкам – унікальна реакція «доглядай і дружи». Проте в умовах хронічного стресу реакція стає дезадаптивною, що зумовлює зникнення сприятливих наслідків гострого стресу та розвиток порушень, зокрема змін МЦ у жінок (Saadedine M. et al., 2025).

Цієї зими до небезпечних впливів війни додалося ще переохолодження. Проведене на самках мишей експериментальне дослідження показало, що холодовий вплив спричиняє підвищення сироваткових рівнів антимюллерового гормону, естрадіолу, фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів. У перитонеальній рідині піддослідних тварин було зафіксовано значне зростання вмісту прозапальних цитокінів, а саме інтерлейкінів 1β, 6 і 18, фактора некрозу пухлини; водночас імуногістохімічний аналіз зафіксував помітне підвищення експресії інтерлейкінів 1, 6 та 18 у тканинах яєчників й інтерлейкінів 6 і 18 у тканинах матки. Із часом сформоване внаслідок переохолодження запальне середовище та порушення рівня статевих гормонів зумовлюють погіршення репродуктивної функції (Sun X. et al., 2025).

Алгоритм індивідуалізації терапії аномальних маткових кровотеч (АМК) у жінок різного віку передбачає пацієнтоорієнтований підхід до терапії, й однією з особливостей є саме необхідність уточнення тривалості контрацепції (Tatarchuk T.F. et al., 2025) (рис. 1).

Рис. 1. Алгоритм лікування АМК (Tatarchuk T.F. et al., 2025)
Примітки: КОК – комбіновані оральні контрацептиви; E2В/ДНГ – естрадіолу валерат / дієногест у динамічному режимі; ЛНГ-ВМС – внутрішньоматкова система, що вивільняє левоноргестрел; НПЗП – нестероїдні протизапальні препарати; ЧПОК – чисто прогестинові оральні контрацептиви; FIGO – Міжнародна федерація гінекології та акушерства; PALM-COEIN – система класифікації АМК; HyPO-P + GAIN FIT PIE – багаторівнева класифікація АМК.

Слід зауважити, що цей алгоритм заснований на класифікації FIGO, яка не враховує вплив фізичних факторів, як-от хронічний стрес і переохолодження. Встановлено, що холод зумовлює гемоконцентрацію за рахунок збільшення кількості еритроцитів на 3,2%, що підвищує в’язкість крові та схильність до тромбоутворення. Низькі температури також стимулюють активність факторів згортання: зокрема, на 27,4% зростає вивільнення тромбоксану, сприяючи агрегації тромбоцитів. Зумовлена короткочасним впливом холоду низькоінтенсивна запальна реакція остаточно формує загальну тенденцію до гіперкоагуляції (Mercer J.B. et al., 1999). Водночас гострий психологічний стрес значно підвищує прозапальну активність тромбоцитів, а поєднання гострого та хронічного стресу порушує здатність клітин до відновлення, сприяє пролонгації запальної реакції, а також підвищенню тромботичних ризиків (Koudouovoh-Tripp P. et al., 2021). Отже, в умовах російсько-української війни в жінок підвищується ризик венозних тромбоемболій (ВТЕ).

В аспекті ВТЕ окремої уваги потребують пацієнтки з онкологічними захворюваннями, а також вагітні та жінки в післяпологовому періоді. Вагітність – фізіологічний гіперкоагуляційний стан; за наявності додаткових чинників ризику (прееклампсія, запланований кесарів розтин) тромбопрофілактика є обов’язковою. Попередньої оцінки тромботичних ризиків потребує і призначення КОК або замісної гормональної терапії. Деякі негінекологічні патологічні стани (цукровий діабет (ЦД), серцево-судинні захворювання, обмежена рухливість) також є чинниками ризику ВТЕ та потребують обов’язкової тромбопрофілактики (Татарчук Т. і співавт., 2025).

КОК із гестагенами ІІІ та IV покоління в складі є найбільш тромбогенними (рис. 2) (De Bastos M. et al., 2014; Oedingen C. et al., 2018; Dragoman M.V., 2018; Plavinskiy S.L. et al., 2019).

Рис. 2. Розрахункова захворюваність на ВТЕ серед пацієнток, які приймають КОК (на 10 000 жінок/рік)

Водночас досліджень щодо КОК при рясних менструальних кровотечах мало; їхні результати не продемонстрували більшої ефективності порівняно з гестагенами (Heikinheimo O., Fraser I., 2017).

Дидрогестерон (Дуфастон®, «Абботт Біолоджікалз Б.В.», Нідерланди) дозволяє зменшити ризик побічних ефектів (пов’язаних з іншими рецепторами) через високу селективність до рецепторів прогестерону. Так, у дидрогестерону відсутня глюкокортикоїдна (отже, немає несприятливого впливу на стінку судин чи імунну систему), а також антигонадотропна активність (у разі застосування в терапевтичних дозах немає інгібування овуляції); антиандрогенні ефекти є менш вираженими порівняно із прогестероном (тобто вплив на волосся та шкіру мінімальний) (Schindler A.E. et al., 2003, 2009; Rižner T.L. et al., 2011).

Дуфастон® (10 мг/добу) доцільно приймати в режимі з 11-го по 25-й день МЦ. Цей режим спеціально розроблений і досліджений для лікування порушень МЦ. Таке лікування може сприяти індукції передовуляторного піку лютеїнізуючого гормона, що необхідно для настання овуляції та підтримання нормального МЦ (Sibirskaya Е.V., Pivazyan L.G., 2020; Podzolkova N. et al., 2016; Dozortsev D. et al., 2020; Trivedi N. et al., 2016; інструкція для медичного застосування лікарського препарату Дуфастон®).

Ефективність та профіль безпеки дидрогестерону (Дуфастон®) добре вивчені в клінічних дослідженнях. Терапія дидрогестероном продемонструвала свою ефективність у нормалізації МЦ і зниженні інтенсивності менструального болю та рівня тривоги під час терапії та впродовж подальшого 6-місячного періоду спостереження. Водночас лише 1,6% пацієнток повідомили про небажані лікарські реакції (легкого чи помірного ступеня). Терапія дидрогестероном асоціювалася з високою задоволеністю пацієнток і лікарів результатом лікування: 89,6% пацієнток були задоволені або дуже задоволені лікуванням, а лікарі оцінили загальну відповідь на терапію як хорошу чи відмінну у 85,8% пацієнток (Podzolkova N. et al., 2016).

Якщо менструації у дівчини-підлітка віком до 17 років є просто нерегулярними, фармакотерапія не призначається. Доцільними є нормалізація сну, якісне харчування, імовірно – комплекси мікроелементів. В активному репродуктивному віці при нерегулярних МЦ Дуфастон® призначається по 10 мг/добу з 11-го по 25-й день (Татарчук Т. і співавт., 2025).

Фундамент безпеки призначень становить доказова база фармакотерапії, тому надання лікування без достатньо обґрунтованих даних може суперечити принципам доказової медицини та професійній етиці (Tenny S., Varacallo M.A., 2024; Zegers M. et al., 2016). У своїй роботі кожен лікар повинен використовувати клінічні настанови та стандарти/протоколи, що дозволяє стандартизувати лікування, підвищуючи безпеку пацієнтів (Boyd J. et al., 2017; Feather C. et al., 2023; Soon H.C. et al., 2021).

Наприкінці доповіді Тетяна Феофанівна наголосила, що важливим фактором є прогнозованість результату фармакотерапії, а біоеквівалентність не обов’язково свідчить про терапевтичну еквівалентність, тобто не всі генерики працюють ідентично оригіналу або якісним брендованим аналогам. Однією із причин цього є те, що різні виробники використовують різні допоміжні речовини, а це може впливати на швидкість вивільнення діючої речовини, активність ізоферментів печінки, елімінацію активного складника. Призначення перевіреного препарату виключає ці фактори. Ще одна перевага брендованих препаратів – економічна доцільність «з першого разу»: призначення дорожчого, але надійного препарату часто є вигіднішим для пацієнта, ніж повторні курси різних дешевших засобів без ефекту та лікування ускладнень.

За даними бази даних PubMed, за період із 1962 по 2025 рік ефективність і безпека дидрогестерону вивчалися в клінічних дослідженнях із використанням препарату компанії Abbott: зокрема, 25 метааналізів, 219 клінічних досліджень, 175 рандомізованих контрольованих досліджень (дата звернення 10.10.2025). За останні 10 років Дуфастон® фігурував у 404 публікаціях. Дуфастон® уже 65 років використовується в світі, отже, має великий обсяг даних щодо ефективності та безпеки. У світі Дуфастон® застосовували >147 млн жінок, >20 млн – під час вагітності (Pabuccu E. et al., 2025; Mirza F.G. et al., 2016).

Персоналізоване лікування АМК для різних профілів пацієнток

Таку тему для своєї доповіді обрав професор Томмасо Сімончіні.

З АМК має справу приблизно кожна третя жінка (Munro M. et al., 2018; Davis E., Sparzak P.B., 2022; Liu Z. et al., 2007; Boruah A.M. et al., 2022; Kitahara Y. et al., 2023; Rezende G.P. et al., 2023). За визначенням, гостра АМК – це рясна кровотеча, що потребує негайного втручання. Може співіснувати із хронічною АМК. Хронічна (негестаційна) АМК передбачає ненормальні показники тривалості, обсягу, частоти та/або регулярності кровотечі протягом останніх 6 міс. У жінок з АМК часто спостерігаються незадовільна якість життя, тазовий біль та дискомфорт, обмеженість у повсякденній діяльності, погіршення соціального життя і продуктивності (Liu Z. et al., 2007; The Federation of Obstetric & Gynecological Societies of India, 2016; Odongo E. et al., 2023; Schoep M.E. et al., 2019; Vakilian K. et al., 2016). Відповідно до настанови Міжнародної федерації гінекології та акушерства (FIGO, 2018), АМК характеризується порушеннями частоти менструацій (відсутня, нечаста – >38 днів, часта – <24 днів), їхньої тривалості (>8 днів), регулярності (відмінність між найкоротшим і найдовшим циклом ≥8-10 днів) та обсягу (незначна або рясна) (Munro M.G. et al., 2018).

За даними моніторингу соціальних медіа (2014-2024; 926 дописів), у жінок існує 5 критично важливих незадоволених потреб, пов’язаних з АМК. До них належать відсутність усвідомлення та розуміння проблеми (41,8%), несприятливий вплив на самопочуття (27,6%), незадовільна діагностика (10,9%), незадоволення варіантами лікування (9,7%) та недооцінений вплив (8,6%) (Custodio G. et al., 2025).

Класифікація можливих причин або факторів ризику АМК у репродуктивному віці включає 4 категорії, визначені візуально-об’єктивними структурними критеріями (PALM): Polyps (поліпи), Adenomyosis (аденоміоз), Leiomyoma (лейоміома), Malignancy & hyperplasia (злоякісне новоутворення та гіперплазія), 4 категорії, не пов’язані зі структурними аномаліями (COEI): Coagulopathy (коагулопатія), Ovulatory dysfunction (овуляторна дисфункція), Endometrial (ендометріальні), Iatrogenic (ятрогенні), а також категорію Not otherwise classified (без класифікації) (Munro M.G. et al., 2018).

Під час обстеження пацієнтки з АМК FIGO рекомендує проводити загальну оцінку стану жінки, визначати овуляторний статус, робити скринінг порушень у системі гемостазу, оцінку ендометрію та порожнини матки, оцінку міометрію (Munro M.G. et al., 2018).

АМК, спричинені порушеннями овуляції (АМК-О), розподіляються на гіпоталамічні, гіпофізарні, оваріальні та асоційовані з синдромом полікістозних яєчників. АМК-О можуть виникати протягом усього життя жінки і є діагнозом виключення (Jones K., Sung S., 2021). Вони часто спостерігаються в пубертатному та перименопаузальному періодах (Pitkin J., 2007; Farrell E., 2004).

У пубертатному періоді (на початку репродуктивного віку) нерідко спостерігається фізіологічна ановуляція, оскільки вісь «гіпоталамус – гіпофіз – яєчники» ще не дозріла. Своєю чергою, в перименопаузальному періоді на початку лютеїнової фази може виникнути стимуляція овуляції з раннім дозріванням фолікула, що підвищує рівень циркулюючого естрадіолу та збільшує обсяг менструальної кровотечі (Jones K., Sung S., 2021).

Варіанти лікування сильної АМК у жінок зі стабільним станом включають високодозовані пероральні гестагени, високодозовані оральні контрацептиви (естроген + прогестаген), внутрішньовенне введення транексамової кислоти та абляцію ендометрію. Тривалими методами лікування є пероральні гестагени, встановлення внутрішньоматкової системи, яка вивільняє левоноргестрел, депо-медроксипрогестерон, оральні контрацептиви (естроген + прогестаген), пероральне застосування транексамової кислоти, нестероїдні протизапальні препарати. Можливе також застосування хірургічних методів (абляція ендометрію, емболізація маткових артерій, гістеректомія) (Wouk N., Helton M., 2019). У різних регіонах світу методи лікування АМК-О відрізняються.

Стратегія лікування для окремих груп пацієнток усе ще потребує уточнення, оскільки чинні рекомендації щодо лікування не підходять конкретним групам пацієнток. Так, уточнення потребують терапевтичні стратегії для підлітків, жінок, які планують вагітність, жінок із хронічним ендометріозом, жінок пізнього репродуктивного віку, жінок, яким протипоказаний естроген (наприклад, через наявність в анамнезі тромбозу, раку молочної залози або мігрені з аурою) (Simoncini T. et al., 2024; Maybin J.A., Critchley H.O., 2016).

Деякі види гормональної терапії можуть зумовлювати небажані ризики в підлітків з АМК. Наприклад, КОК можуть порушувати процес нарощування кісткової маси (Caldeirão T.D. et al., 2022; Golden N.H., 2020; Orsolini L.R. et al., 2023), тому необхідні рекомендації щодо альтернатив, які не пригнічують вісь «гіпоталамус – гіпофіз – яєчники» (Simoncini T. et al., 2024), наприклад циклічних прогестагенів (Simoncini T. et al., 2024; протокол МОЗ України «АМК»). Крім того, необхідні додаткові рекомендації щодо соціальних і поведінкових факторів підліткового періоду (наприклад, заборона батьків приймати контрацептиви, небажання звертатися до лікаря, страх набрати вагу на тлі прийому гормональних препаратів). На жаль, у чинних настановах щодо лікування не надано рішень унікальних клінічних проблем, пов’язаних із підлітковим віком (Simoncini T. et al., 2024).

Пацієнткам, які планують вагітність або не потребують контрацепції, необхідно запропонувати індивідуалізоване лікування. Існує потреба в чіткому алгоритмі лікування для зменшення обсягу кровотрати, полегшення дефіциту заліза, підтримання лютеїнової фази. Крім того, потрібні конкретніші рекомендації щодо альтернативних методів лікування, які не пригнічують овуляцію, наприклад циклічних прогестагенів (Simoncini T. et al., 2024).

Рішення щодо лікування жінок пізнього репродуктивного віку варто ухвалювати після оцінки співвідношення «користь/ризик». Так, перевагами КОК є підтримання регулярного МЦ і забезпечення контрацепції, а недоліками – підвищений ризик ВТЕ, відсутність офіційного схвалення як засобу для лікування нерегулярних циклів та гальмування овуляторних циклів (Simoncini T. et al., 2024).

Важливо, що не всі прогестагени однакові, вони відрізняються за вираженістю своїх біологічних ефектів (табл. 1).

Таблиця 1. Характеристики основних прогестагенів (Schindler A.E. et al., 2008; Rižner T.L. et al., 2011; Schindler A.E. et al., 2009)
Біологічний ефект	Медроксипрогестерону ацетат	Норетистерон	Лінестренол	Дидрогестерон
Прогестагенний	+	+	+	+
Антигонадотропний	+	+	+	- *
Антиестрогенний	+	+	+	+
Естрогенний	-	+	+	-
Андрогенний	±	+	+	-
Антиандрогенний	-	-	-	±
Глюкокортикоїдний	+	-	-	-
Антимінералокортикоїдний	-	-	-	±
Примітки: «+» – виражений; «±» – слабко виражений; «–» – не виражений; * не блокує овуляцію в терапевтичних дозах.

Непрогестагенні ефекти можуть бути небажаними. Так, антигонадотропна активність може блокувати овуляцію (Schindler A.E. et al., 2009); глюкокортикоїдна активність здатна знижувати секрецію адренокортикотропного гормона або чинити вплив на стінку судин чи імунну систему (Kuhl H., 2011); андрогенна активність може впливати на волосся та шкіру, зумовлюючи акне, гірсутизм, андрогенну алопецію (Jones E.E., 1995), а також протидіяти естрогенозалежним змінам ліпідного обміну, гемостазу й синтезу певних печінкових білків (Kuhl H., 2011). Своєю чергою, естрогенна активність негативно впливає на термогенез (Schindler A.E. et al., 2009).

Дидрогестерон (10 мг/добу) протягом 14 днів кожного циклу забезпечує дуже хороший контроль циклу та зменшення кількості кровотеч і днів менструації. Дидрогестерон має доведену ефективність при лікуванні дисфункціональних маткових кровотеч (рис. 3), добре переноситься та допомагає уникнути серйозних операцій (Naib J.M. et al., 2003).

Рис. 3. Полегшення симптомів після лікування дидрогестероном

У жінок із нерегулярним МЦ дидрогестерон (10 мг/добу) з 11-го по 25-й день циклу протягом 3 циклів усував як поліменорею, так і олігоменорею. Покращення зберігалося протягом періоду подальшого спостереження (Anklesaria B. et al., 1999).

Аналогічно в проспективному обсерваційному багатоцентровому постреєстраційному неконтрольованому дослідженні за участю жінок віком ≥18 років із нерегулярними МЦ протягом ≥3 міс застосування дидрогестерону з 11-го по 25-й день МЦ протягом 1-6 циклів або довше нормалізувало тривалість МЦ, а також підвищувало показники його регулярності (рис. 4) (Trivedi N. et al., 2016).

Рис. 4. Дидрогестерон регулює МЦ і нормалізує його тривалість (Trivedi N. et al., 2016)

В іншому проспективному багатоцентровому дослідженні за участю жінок віком 18-40 років із нерегулярними МЦ унаслідок дефіциту прогестерону застосування дидрогестерону з 11-го по 25-й день циклу не лише сприяло регуляції МЦ, а й знижувало інтенсивність менструального болю та рівень асоційованої з ним тривожності (Podzolkova N. et al., 2016).

Застосування дидрогестерону (10 мг 2 р/добу) у лютеїновій фазі МЦ протягом 3 послідовних циклів суттєво полегшувало рясні менструальні кровотечі та покращувало якість життя, пов’язану зі здоров’ям (Tajjamal A., Zaman F., 2015).

Дидрогестерон демонстрував ефективність і при вторинній аменореї. Так, у подвійно сліпому рандомізованому плацебо-контрольованому дослідженні за участю жінок у перименопаузі (20-50 років) із вторинною аменореєю або олігоменореєю та підвищеним рівнем естрогену цей препарат забезпечував стабільно вищу частоту й регулярність менструальних кровотеч, ніж плацебо (Panay N. et al., 2007).

У жінок із дисменореєю дидрогестерон уже через 3 міс лікування суттєво зменшував тривалість МЦ (на 6,1 дня), а також менструації (на 0,5 дня) та обсяг менструальної кровотечі (на 5 мл) порівняно з попереднім лікуванням (Bichin L. et al., 2022).

Професор Сімончіні підсумував свою доповідь, зауваживши, що порушення овуляції є поширеною причиною АМК у жінок репродуктивного віку, але в чинних настановах не надано методів вирішення індивідуальних клінічних проблем конкретних груп пацієнток. Клінічні дослідження продемонстрували ефективність дидрогестерону при лікуванні таких станів, як дисфункціональні маткові кровотечі, включаючи АМК та рясні менструальні кровотечі, нерегулярні МЦ, вторинну аменорею і дисменорею (Panay N. et al., 2007; Naib J.M. et al., 2003; Karakus S. et al., 2009; Tajamal A., Zaman F., 2015; Anklesaria B. et al., 1999; Trivedi N. et al., 2016; Podzolkova N. et al., 2016; Bichin L. et al., 2022; Schelen A.M., Wesselius de Casparis A., 1967; Taniguchi F. et al., 2019; Aydar C.K., Coleman B.D., 1965).

Турбота про жінку: можливості персоналізованої регуляції та контролю МЦ

Це питання – тема виступу, який представила професор Наталія Юріївна Педаченко.

Нерегулярний МЦ – не лише гінекологічна проблема, оскільки, за даними Nurses’ Health Study II (1993-2017), порушення циклу асоціюються із серцево-судинними захворюваннями, метаболічним синдромом і порушеннями фертильності. Наслідками нерегулярних МЦ є передчасна смерть (особливо кардіоваскулярна), метаболічні та серцево-судинні розлади, ревматоїдний артрит, ЦД 2 типу та предіабет (Wang Y.X. et al., 2020; Rostami Dovom M. et al., 2016; Okoth K. et al., 2023; Attia G.M. et al., 2023). Крім того, нерегулярні МЦ пов’язані з психологічними розладами (зокрема, депресією) та порушеннями сну (Klusmann H. et al., 2024; Meers J.M. et al., 2020), а також із погіршенням академічних результатів, що свідчить про несприятливі соціальні й психологічні наслідки порушень циклу (Anastasakis E. et al., 2008; de Souza S.S. et al., 2010).

Важливо, що нерегулярні МЦ можуть бути пов’язані з безпліддям і з артеріальною гіпертензією вагітних, негативними акушерськими та неонатальними результатами (Bonnesen B. et al., 2016).

Отже, порушення МЦ становлять реальну проблему, яка суттєво впливає на фізичний, емоційний та соціальний добробут жінок. За наявності порушень МЦ жінок супроводжує низка страхів (рис. 5) (Татарчук Т. і співавт., 2025).

Рис. 5. Страхи, які супроводжують жінок із розладами МЦ

Проте більшість жінок відтерміновують візит до гінеколога, сподіваючись, що ця проблема вирішиться сама собою. Лише 28% жінок звертаються до гінеколога відразу після появи симптомів, інші нерідко займаються самолікуванням, дослухаються до порад з інтернету або звертаються до фармацевта. В разі звернення до лікаря пацієнтки очікують, що терапія буде не лише ефективною, а й безпечною. Найважливішими критеріями безпеки є мінімізація побічних ефектів, можливість відновлення МЦ без контрацептивного ефекту, збереження можливості планувати вагітність (Татарчук Т. і співавт., 2025).

Цікаво, що нерегулярні МЦ створюють більшу невизначеність, психологічне навантаження та незадоволені потреби серед пацієнток, ніж рясні менструальні кровотечі, та частіше сприймаються як такі, що недостатньо враховуються медичними працівниками (Graziano Custodio M. et al., 2025).

Менструальні розлади є різноплановими і включають аменорею (первинну та вторинну), АМК (діагностуються за системою PALM-COEIN), дисменорею первинну й вторинну, олігоменорею, синдром полікістозних яєчників, передменструальний синдром. Ускладненнями менструальних розладів можуть бути анемія, дефіцит заліза, безпліддя, рак ендометрію, тазовий біль, порушення психічного здоров’я, серцево-судинні розлади та порушення повсякденного життя.

Чому ж лікування розладів МЦ є складним? Насамперед КОК не є універсальною терапією для всіх, зокрема, через ризики ВТЕ, небажання контрацепції, актуальність вагітності, низький комплаєнс, побічні ефекти. Крім того, певні групи пацієнток з АМК недостатньо охоплені наявними рекомендаціями (Simoncini T. et al., 2024). КОК також не є оптимальним лікуванням для жінок із метаболічним синдромом, ЦД, мігренню, епілепсією; для пацієнток, яким не підходить раніше призначене гормональне лікування (через побічні ефекти, погану переносимість); для підлітків; для пацієнток із певними культурними особливостями, що обмежують вибір терапії (Татарчук Т. і співавт., 2025).

Основні фактори ризику ВТЕ – вік >40 років, ожиріння, ВТЕ в анамнезі, тромбофілія, прийом гормональних препаратів, а додаткові – куріння, малорухливий спосіб життя. Імовірність ВТЕ також збільшують наявність онкопатології, ендометріозу, інфекційних процесів, кардіоваскулярних хвороб. Саме тому гормональна терапія потребує попередньої оцінки тромботичних ризиків перед призначенням КОК / замісної гормональної терапії, що включає, серед іншого, ретельний збір сімейного та особистого анамнезу (Татарчук Т. і співавт., 2025).

Поширеність метаболічного синдрому, який включає абдомінальне ожиріння, інсулінорезистентність, дисліпідемію та артеріальну гіпертензію, різко зростає після 35 років. Одним із ключових факторів ризику цього синдрому в гінекології є подвійний естрогенний вплив (Claudius E. et al., 2016). Хронічний безперешкодний вплив естрогену на ендометрій також збільшує ризик гіперплазії та раку ендометрію; натомість використання прогестагенів у період менопаузи рекомендується для запобігання надмірному росту ендометрію і зниження ризику ендометріальних злоякісних новоутворень (North American Menopause Society, 2022). Монотерапія прогестагеном також рекомендується у фазі менопаузального переходу для регулювання МЦ (Уніфікований клінічний протокол «Менопаузальні порушення та інші розлади в перименопаузальному періоді», 2021).

Загалом порушення МЦ – наслідок дефіциту прогестерону на тлі надлишку естрогенів, тому терапія має забезпечити компенсацію прогестерону, регуляцію циклу, безпечність щодо тромборизиків і метаболічну нейтральність. Відповідно до Резолюції ІІІ Форуму експертів з АМК, ключовим аспектом ведення таких пацієнток є уточнення терміну, протягом якого в пацієнтки є запит і готовність приймати контрацептиви. Якщо цей термін <6 міс, тобто прийом контрацептивів буде нетривалим, рекомендовано призначити дидрогестерон (Дуфастон®, «Абботт Біолоджікалз Б.В.», Нідерланди) у циклічному режимі (з 11-го по 25-й день МЦ) (Татарчук Т.Ф. і співавт., 2025). Перед призначенням контрацептивів необхідно оцінити ризики пацієнтки відповідно до медичних критеріїв прийнятності використання контрацепції (ВООЗ, 2025).

У деяких випадках жінкам з АМК показана біопсія ендометрію, а саме у віці ≥40 років; жінкам віком <40 років за наявності таких факторів ризику, як ожиріння, синдром полікістозних яєчників, ЦД, відсутність пологів та обтяжений сімейний анамнез; у певних клінічних ситуаціях (за неефективності лікування, в разі міжменструальних кровотеч, ановуляторних циклів і прийому тамоксифену) (Singh S. et al., 2018; NICE, 2018).

Оптимальним вибором при ановуляторних АМК є дидрогестерон (Дуфастон®), оскільки цьому препарату притаманні висока селективність, відсутність впливу на коагуляцію, метаболічна нейтральність, відсутність андрогенного впливу, захист ендометрію та потужна доказова база (Schindler A.E. et al., 2003) (табл. 2) (Griesinger G. et al., 2018; Schindler A.E., 2009).

Продемонстровано, що Дуфастон® сприяє нормалізації МЦ. Так, середня зміна тривалості МЦ становила +7 днів для поліменореї, -11 днів для олігоменореї та -2 дні для МЦ невизначеної регулярності (Podzolkova N. et al., 2016). Стабільність результату визначається тривалістю лікування. Так, цикл терапії дидрогестероном протягом 6 міс дозволяє зберегти результат після закінчення терапії у 8 пацієнток із нерегулярним МЦ із 10 (Подзолкова Н.М. і співавт., 2018).

Важливо, що кровомазання при гормональній терапії АМК може негативно впливати на сексуальну активність та якість життя пацієнток, тому цей аспект також слід ураховувати при виборі оптимального лікування АМК. Дидрогестерон чинить менший несприятливий вплив на сексуальне бажання та збудження порівняно із внутрішньоматковими системами, що вивільняють левоноргестрел (Abul R. et al., 2023).

Дидрогестерон (Дуфастон®) застосовується як патогенетична терапія функціональних порушень МЦ у різних режимах: у випадку нерегулярних МЦ – по 10 мг/добу з 11-го по 25-й день МЦ, у випадку вторинної аменореї – по 10-20 мг/добу з 11-го по 25-й день циклу для забезпечення оптимальної секреторної трансформації ендометрію, а з метою профілактики подальшого виникнення рясної маткової кровотечі – по 10 мг/добу з 11-го по 25-й день циклу (якщо необхідно – в комбінації з естрогеном упродовж 2-3 циклів). Дози, схему та тривалість лікування можна коригувати залежно від тяжкості розладу та індивідуальної клінічної відповіді пацієнтки (інструкція для медичного застосування лікарського засобу Дуфастон®; Dubrovina S.O. et al., 2021).

Наталія Юріївна дійшла таких ключових висновків:

порушення МЦ – це маркер порушень системного здоров’я жінки;
сучасне лікування передбачає індивідуалізацію, а не універсальні рішення;
перед призначенням терапії необхідно оцінити та виключити ризики;
ановуляція свідчить про дефіцит прогестерону, тому ця ланка патогенезу має стати мішенню терапії;
ефективність лікування має поєднуватися з підвищенням якості життя та хорошою переносимістю призначеного препарату.

Запитання – відповіді

Як оцінювати крововтрати в разі використання жінкою менструальних чаш?

У такому випадку слід орієнтуватися на загальний аналіз крові та вміст феритину; якщо феритин є зниженим, порадити на 2-3 цикли перейти з менструальних чаш на гігієнічні прокладки, особливо якщо в жінки є скарги, схожі на ознаки залізодефіциту.

Якими дозами Дуфастон® слід захищати ендометрій, якщо жінка приймає трансдермальну гормональну замісну терапію у вигляді спрею естрадіолу?

У цій ситуації доцільним є застосування терапії естрогенами протягом перших 14 днів 28-денного циклу і 1 або 2 таблеток Дуфастон® (10-20 мг) протягом наступних 14 днів.

Загалом у ході телемосту учасники – практичні гінекологи отримали вичерпні відповіді на багато важливих запитань, асоційованих з АМК і порушеннями МЦ.

Підготувала Лариса Стрільчук

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 10 (621), 2026 р

Номер: Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 10 (621), 2026 р