19 березня, 2024
«Пластмасовий реквієм» за фертильністю: бісфеноли та неплідність
Активний розвиток технологій, пов’язаних із виробництвом споживчих товарів, в останні 30 років супроводжувався повільним, але стійким забруднюванням довкілля токсичними продуктами, які, як тепер відомо, створюють неабияку загрозу для здоров’я людей у всьому світі. Через забруднені їжу, воду, молоко, м’ясо, овочі та фрукти людський організм може зазнавати щоденного впливу широкого спектра хімічних речовин, таких як фталати, бісфенол А (BPA), триклозан (TCS), парабени та інші, що відомі як згубники ендокринної системи (ЗЕС). ЗЕС містяться також у різноманітних засобах щоденного використання, впливаючи на роботу гормональної системи на різних рівнях.
Ключові слова: жіноча репродуктивна система, фертильність, неплідність, згубники ендокринної системи, фталати, бісфеноли.
Бісфенол А (+2,2‑біс-[4‑гідроксифеніл]пропан, CAS № 80-05-7) є одним із найбільш досліджених й обговорюваних ЗЕС. Він використовується у виробництві пластмас для споживчих товарів, включаючи контейнери для їжі та напоїв, дитячі пляшечки, термопапір, засоби особистої гігієни тощо. Значна кількість ВРА потрапляє у довкілля, забруднюючи ґрунт та ґрунтові води, накопичуючись у кінцевому підсумку в питній воді, овочах, фруктах, кормах для тварин. І хоча основним шляхом потрапляння BPA в організм вважається травна система, останнім часом науковці не виключають і трансдермальний шлях, вказуючи на більш вагомі причини для занепокоєння.
За даними Європейського агентства з безпеки харчових продуктів (EFSA), ВРА є ксеноестрогеном, який, імітуючи естрогеноподібні властивості та викликаючи порушення гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної осі, блокує рецептори до естрогенів, зв’язані із G-білком, унеможливлюючи тим самим передачу рецепторного сигналу. Крім рецепторів до естрогенів, ВРА може взаємодіяти з андрогенними рецепторами, також створюючи сигнальну блокаду. Саме тому і жінки, і чоловіки можуть поступово стикатися зі змінами у функціонуванні репродуктивної системи – від розладів лібідо до неплідності, у разі якщо концентрація ВРА у фізіологічних речовинах сягає граничного рівня.
! Одним із найбільш чутливих механізмів розвитку та функціонування жіночої репродуктивної системи є фолікулогенез. У численних наукових дослідженнях описаний зв’язок між високим рівнем BPA у сироватці крові й сечі та зміною параметрів фолікулярного резерву, що впливає на ефективність програм екстракорпорального запліднення (ЕКЗ).
Через які ж механізми ВРА здатний впливати на фолікули? По-перше, навантаження клітин фолікулярної складової яєчників BPA може порушувати регуляцію апоптозу в примордіальних фолікулах, що прямо призводить до зниження оваріального резерву. По-друге, ВРА може впливати на процес дозрівання ооцитів у зростаючих фолікулах, що формує передумови для неадекватної реалізації гаметою своєї генетичної функції.
Через виявлену репротоксичність BPA його використання було обмежено в усьому світі протягом останніх кількох років. Натомість певні аналоги ВРА застосовуються при виготовленні дитячих пляшечок, упаковок для дитячих сумішей та інших пластикових матеріалів до сьогодні: бісфенол S (BPS; біс-[4‑гідроксифеніл]сульфон) та бісфенол F (BPF; 4,4'-дигідрокси-дифенілметан) є двома найбільш часто використовуваними аналогами BPA.
Повертаючись до аналізу можливих механізмів реалізації ефектів ВРА на жіночу статеву систему, необхідно зауважити, що, за даними Souter et al. [1], високий його рівень у сечі стійко пов’язаний зі зменшеною кількістю антральних фолікулів (p<0,001). Також виявлений вплив BPA на продукцію естрадіолу під час гонадотропної стимуляції у програмах ЕКЗ: зв’язок між високим рівнем BPA та низьким рівнем цього гормону в крові після стимуляції є статистично значущим (p<0,05) [2].
Застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) потребує мінімізації всіх можливих ризиків отримання негативного результату, оскільки останній є додатковим фактором, що здатний поглибити дисбаланс у й без того напруженій дозорній стрес-системі організму.
Якщо застосовувати холістичний підхід для прогнозування результативності програми ДРТ, виникає низка питань: а чи впливає присутність в організмі жінки ВРА та його рівень на якість ооцитів, показники бластуляції, відсоток настання клінічної вагітності та показники живонародження?
Завдяки дослідженню Yenigьl et al. [3] стало відомо про нижчий відсоток настання клінічної вагітності в програмах ЕКЗ та меншу кількість живонароджених дітей у жінок із безпліддям невстановленого генезу, у яких спостерігався високий рівень ВРА у сечі. Загалом, пари з безпліддям, у програмах яких застосовували запліднення шляхом інтрацитоплазматичної ін’єкції сперматозоїда, мали гірші показники якості ембріонів порівняно з групою контролю.
Припущення про негативний вплив способу життя на фертильність підтверджують результати кількох інших досліджень [4-6], що демонстрували невисокі показники клінічної вагітності й низьку загальну якість ембріонів та ооцитів у групі жінок, які вели нездоровий спосіб життя й у яких рівні BPA в біологічних рідинах виявилися значно вищими порівняно з групою жінок зі здоровими звичками. Науковці відзначали суттєвий зв’язок (p<0,05) між високим рівнем BPA в сечі та зменшенням кількості ооцитів MII після фолікулярної стимуляції, а також уповільненням процесу імплантації та рівнем її ефективності. Таким чином, наведені дослідження акцентують увагу на тому, що високий рівень BPA може впливати на успіх програми ДРТ на всіх її етапах.
Цікаво, що захисна роль соєвмісних продуктів у протидії негативному впливу BPA на результати ЕКЗ була описана понад 10 років тому. Зазначалося, що, подібно до BPA, компоненти соєвих харчових продуктів характеризуються естрогенною активністю, а отже, мають здатність впливати на метилювання ДНК, конкурентно позитивно змінюючи епігеном клітин репродуктивної системи. Однак виявилося, що це не зовсім так. У 2020 році були опубліковані дані, які свідчили про синергію одночасного впливу ВРА та соєвих ізофлавонів: цей «коктейль» кратно посилював естрогеноподібний ефект порівняно з моноефектом ВРА, що позначалося на загальній масі, якості гамет і балансі статевих гормонів. Таким чином, нелінійний вплив двох естроген-міметиків може суттєво порушувати фертильність.
Отже, проблему неплідності у пацієнтів із невстановленим її генезом можна вирішити кількома шляхами, у тому числі мінімізувавши ризики накопичення бісфенолів в організмі. Але для цього слід було би відмовитися від вживання води із пластикових пляшок, їжі, яка зберігалася у пластикових контейнерах, що не містять маркування «BPA-free», включаючи її розігрівання у пластикових контейнерах та пластиковому посуді. Навряд чи це реально. Утім варто пам’ятати, що спосіб життя, який є сукупністю корисних і некорисних звичок, значно впливає на роботу всіх систем організму. Зменшення некорисних навантажень на організм є запорукою його якісного функціонування протягом усього життя.
Список літератури знаходиться в редакції.