22 травня, 2025
Телогенне випадіння волосся і залізодефіцитні стани
Телогенне випадіння волосся – форма тимчасової дифузної алопеції, спричиненої фізіологічними або патологічними впливами. Серед ключових етіологічних чинників виділяють залізодефіцитну анемію (ЗДА), що особливо часто трапляється у жінок репродуктивного віку. Діагностика включає трихоскопію, лабораторні аналізи та консультації суміжних спеціалістів. Лікування спрямоване на усунення причини та корекцію дефіциту заліза, з перевагою комбінованих препаратів із високою біодоступністю, таких як Ріхтер ФерроБіо. У рамках науково-практичної конференції «Репродуктивне здоров’я жінки: від теорії до практики» лікар-дерматовенеролог, доктор медичних наук, професор кафедри дерматовенерології та косметології з курсом дерматовенерології та естетичної медицини Запорізького державного медико-фармацевтичного університету Наталія Юріївна Резніченко представила доповідь «Телогенне випадіння волосся і залізодефіцитні стани», у якій висвітлила актуальні аспекти діагностики та клінічного менеджменту цієї патології, акцентувавши увагу на її патофізіологічному зв’язку з порушенням метаболізму заліза.
Ключові слова: телогенне випадіння волосся, алопеція, дефіцит заліза, залізодефіцитна анемія, препарати заліза, Ріхтер ФерроБіо.
Телогенне випадіння волосся (ТВВ) характеризується дифузною рівномірною втратою волосся по всій поверхні волосистої частини голови за відсутності видимих уражень шкіри. На відміну від нього андрогенетична алопеція має локалізований характер – випадіння спостерігається переважно в центральній і бітемпоральних ділянках, що супроводжується прогресивним витонченням і зменшенням густоти волосяного покриву. У жінок повне облисіння, характерне для чоловічого типу алопеції, зазвичай не виникає.
Етіологія телогенного випадіння волосся
Фактори, що спричиняють ТВВ, можуть бути як фізіологічними, так і патологічними. Фізіологічне ТВВ включає випадіння волосся в новонароджених та післяпологову алопецію. За даними ВООЗ, частота анемії у вагітних у різних країнах коливається від 24,1 до 57,1%. У більшості випадків (до 90,5%) анемія у вагітних спричинена дефіцитом заліза (ДЗ). Протягом вагітності організм жінки зазнає значного збільшення потреби в залізі, що становить приблизно 700-900 мг (до 1000 мг) за весь гестаційний період. Під час грудного вигодовування жінка втрачає близько 1 мг заліза на добу, проте ці втрати можуть частково зменшуватися за наявності індукованої лактацією аменореї.
Патологічне (токсичне та метаболічне) ТВВ може бути зумовлене низкою чинників, як-от: дифузна алопеція при інфекціях, хронічних захворюваннях, дефіцитних станах; медикаментозно-індуковане або викликане хімічними токсинами дифузне випадіння волосся; психосоматична алопеція; ідіопатична хронічна телогенна алопеція.
Менеджмент алопеції включає: ініціальну класифікацію типу алопеції; визначення більш детального діагнозу алопеції, базуючись на клінічних особливостях; додаткові методи дослідження для подальшого підтвердження діагнозу; вибір терапевтичної тактики.
Діагностика телогенного випадіння волосся
Сучасне діагностування ТВВ включає наступні етапи:
- трихоскопія;
- загальний аналіз крові (ЗАК);
- біохімічний аналіз крові (сироваткове залізо, феритин, аланінамінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза, фракції білірубіну, креатинін);
- гормональні дослідження (тиреотропний гормон, антитіла до тиреопероксидази, вільний тироксин (Т4), антитіла до тиреоглобуліну, індекс вільного тестостерону, дегідроепіандростерон, андростендіон, прогестерон, пролактин, естрадіол, лютеїнізуючий і фолікулостимулюючий гормони);
- антинуклеарні антитіла (ANA), антитіла до двоспіральної ДНК, антитіла до екстрагованого ядерного антигена (ENA-скрінінг);
- консультації спеціалістів (психоневролог, акушер-гінеколог, ендокринолог):
- у жінок – виключення гіперандрогенії, синдрому полікістозних яєчників, пухлин яєчників;
- у чоловіків і жінок – вродженої гіперплазії надниркових залоз, синдрому Кушинга, пухлин надниркових залоз.
Діагностика залізодефіцитної анемії
Причинами ЗДА можуть бути прихована або явна втрата крові і, як наслідок, зниження гемоглобіну (Hb) (таблиця), виключення джерела кровотечі (шлунково-кишкові кровотечі, аномальні маткові кровотечі); зменшення шлунково-кишкової абсорбції заліза (целіакія, прийом інгібіторів протонної помпи, накладання обхідних шлунково-кишкових анастомозів, колонізація Helicobacter pylori); недостатнє споживання заліза.
|
Таблиця. Ступінь тяжкості анемії залежно від рівня Hb |
||||
|
Вікова група |
Норма |
Ступінь тяжкості |
||
|
Легкий |
Середній |
Тяжкий |
||
|
Діти 6-59 міс |
≥110 |
100-109 |
70-99 |
<70 |
|
Діти 5-11 років |
≥115 |
110-114 |
80-109 |
<80 |
|
Діти 12-14 років |
≥120 |
110-119 |
80-109 |
<80 |
|
Невагітні жінки (>15 років) |
≥120 |
110-119 |
80-109 |
<80 |
|
Вагітні жінки |
≥110 (105)* |
100-109 (105)* |
70-99 |
<70 |
|
Чоловіки |
≥130 |
110-129 |
80-109 |
<80 |
|
* Для І та ІІІ триместрів нормою слід вважати 110 г/л, для ІІ триместру – 105 г/л. |
||||
Обов’язковий діагностичний алгоритм у випадках ТВВ, пов’язаного із ДЗ, включає:
1) Оцінку наявності факторів ризику.
2) Збір анамнезу пацієнта з факторами ризику.
3) Додаткове опитування жінки (віком від менархе до менопаузи) для виявлення аномальних маткових кровотеч. При позитивній відповіді на одне з наступних питань – консультація акушера-гінеколога: «Чи впливає менструація на вашу щоденну активність?», «Чи доводиться вам міняти засоби гігієни вночі?», «Чи наявні у виділеннях великі згустки крові (>1 см)?», «Чи відчуваєте ви слабкість, задишку, підвищену втомлюваність або вам ставили коли-небудь діагноз анемії?»
4) Проведення фізикального огляду пацієнта за наявності факторів ризику.
У межах клінічного менеджменту ЗДА першочерговим є усунення причин, що зумовили розвиток цього стану, а також обов’язкове проведення патогенетичної терапії.
Патогенетичне лікування залізодефіцитних станів
У день призначення препарату заліза проводиться ЗАК із контролем після 21‑го дня лікування для оцінки динаміки показника Hb:
- у разі приросту приблизно на 20 г/л (+1 г/л/добу) реакція інтерпретується як позитивна;
- у разі відсутності приросту – як негативна;
- проміжні значення – як недостатня відповідь.
У разі позитивної реакції лікування продовжується. Його тривалість включає додаткові 3 міс (при анемії тяжкого ступеня – 6 міс) після нормалізації рівня Hb.
За наявності протипоказань до пероральних препаратів заліза призначається лікування парентеральними формами. При Hb <70 г/л або вищих рівнях (<100 г/л) у пацієнтів у тяжкому стані або при поганій переносимості анемії розглядають питання проведення гемотрансфузій.
Роль заліза у корекції залізодефіцитних станів
Основним методом лікування залізодефіцитних станів є пероральне застосування препаратів заліза. Слід враховувати, що різні форми таких препаратів різняться за біодоступністю, переносимістю та механізмом дії. Залізо, що надходить в організм із їжею, існує у двох основних формах: гемове та негемове.
Гемове залізо міститься виключно у продуктах тваринного походження, має високу біодоступність (15-45%) і всмоктується у формі залізопорфіринового комплексу, незалежно від впливу інших харчових компонентів. Гемове залізо є головною формою, що ефективно абсорбується у шлунково-кишковому тракті (ШКТ).
Негемове залізо надходить переважно з продуктами рослинного походження, має значно нижчу біодоступність (1-5%), і його всмоктування значною мірою залежить від супутніх факторів: наявності інгібіторів абсорбції (молочні продукти, кальцій, фітати, поліфеноли) або стимуляторів (аскорбінова кислота, деякі амінокислоти). Оскільки для абсорбції негемового заліза необхідне попереднє відновлення тривалентного заліза (Fe3+) до двовалентної форми (Fe2+), цей процес є менш ефективним і більш чутливим до впливу зовнішніх чинників. При накопиченні невсмоктаного заліза у просвіті кишечника часто спостерігаються побічні ефекти – нудота, блювання, дискомфорт у ШКТ, металевий присмак у роті. Саме ці симптоми нерідко стають причиною відмови пацієнтів від подальшого лікування препаратами заліза.
Ріхтер ФерроБіо є комбінованим засобом, до складу якого входять як гемове, так і негемове залізо. Наявність обох форм заліза у складі препарату сприяє підвищенню його біодоступності, що має суттєве клінічне значення в корекції залізодефіцитних станів, зокрема ТВВ, асоційованого із ДЗ. Гемове залізо характеризується вищим рівнем абсорбції у ШКТ порівняно з негемовим, що дозволяє ефективніше і швидше відновити запаси заліза, зокрема рівень феритину.
Згідно з результатами клінічних досліджень, застосування препарату Ріхтер ФерроБіо у вагітних жінок двічі на добу сприяє швидкій нормалізації рівня Hb та суттєвому зростанню рівня феритину. На відміну від деяких інших засобів Ріхтер ФерроБіо не викликає подразнення слизової шлунка, потемніння емалі зубів, дискомфорту в кишечнику або металевого присмаку в роті, що забезпечує кращу переносимість препарату. Такий профіль безпеки сприяє підвищенню комплаєнтності до лікування серед вагітних, що є важливим чинником успішної терапії ЗДА.
Отже, телогенна алопеція у жінок із залізодефіцитними станами потребує комплексного, міждисциплінарного підходу до діагностики та лікування із залученням сучасних клінічних алгоритмів та раціонального вибору залізозамісної терапії.
Підготувала Романа Бота
Тематичний номер «Акушерство. Гінекологія. Репродуктологія» № 2 (63) 2025 р.
