22 травня, 2025
Когнітивна корекція «синдрому хронічної невизначеності»: застосування Гамалате В6 в акушерсько-гінекологічній практиці
Тривога — це емоційне переживання, при якому людина відчуває дискомфорт від невизначеності перспективи. Коли ми знаємо, що буде все добре, все стає на свої місця. Навіть тривога і страх смерті формуються за невизначеності перспективи. У рамках науково-практичної конференції «Хронічний стрес сьогодення. Обрані питання про здоров’я чоловіка та жінки в різні вікові періоди» професор кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету, доктор медичних наук Михайло Михайлович Орос презентував доповідь «Від богині до змученої тіні. Когнітивна корекція “синдрому хронічної невизначеності”».
Ключові слова: синдром хронічної невизначеності, когнітивна корекція, тривожні розлади, генералізований тривожний розлад, Гамалате В6.
З еволюційної точки зору тривога має адаптивне значення, спрямоване на мобілізацію організму в екстремальних ситуаціях. Певний рівень тривоги необхідний для нормальної життєдіяльності та продуктивності людини. Якщо, наприклад, прилітає бджола, то розумно виявити обережність, щоб уникнути укусу. Але якщо людина тривожиться через те, що десь взагалі є бджоли і вони колись можуть прилетіти, така тривога стає неадаптивною і починає заважати.
Нормальна тривога допомагає адаптуватися до різних ситуацій, але патологічна тривога переважно зумовлена внутрішніми психологічними та фізіологічними причинами. Важливо розуміти, що патологічна тривога не пропорційна реальній загрозі, вона не пов’язана зі справжньою небезпекою, а головне – неадекватно знижує продуктивність та адаптаційні можливості.
Для розрізнення нормальної та патологічної тривоги можна використовувати наступні критерії. За нормальної тривоги занепокоєння не заважає виконанню повсякденної діяльності. Турботи, хоч і неприємні, не викликають суттєвого дистресу. Тривога обмежується конкретним невеликим числом реальних проблем, а її напади тривають лише протягом певного періоду часу, поки не вирішиться конкретне питання. Натомість за патологічної тривоги порушується працездатність, людина постійно засмучена і напружена. Такий пацієнт турбується про все, а тривога може тривати більше шести місяців і не обмежується конкретним питанням.
Наше сприйняття ситуацій часто залежить не від об’єктивної реальності, а від того, під яким кутом ми на них дивимося. Як на відомому малюнку, де залежно від точки зору можна побачити і жабу, і голову коня. Так само і з тривогою – одну й ту ж ситуацію можна сприймати по-різному.
Корисні та некорисні переживання
Корисне переживання веде до розробки плану дій (плану Б). Якщо є реальна небезпека, наприклад повітряна тривога, корисним буде спуститися в укриття. Найгірший варіант – залишатися в небезпечному місці й при цьому переживати, нічого не роблячи. У такому стані виникають сценарії «а що, якщо…», які часто не мають відношення до реальності.
Корисна тривога пов’язана з реалістичними конкретними речами, контрольована в часі. Пацієнти з корисною тривогою живуть «тут і тепер», оцінюючи ситуацію, яка виникає в даний момент. Некорисна тривога переважно пов’язана з нереалістичними сценаріями, які можуть ніколи не статися, вона постійна, а пацієнти з нею переживають віртуально про те, що, можливо, колись станеться.
Наше сприйняття ситуацій значною мірою є суб’єктивним. До однієї ситуації двоє людей, а інколи навіть одна й та сама людина, при різному своєму стані можуть підходити по-різному.
Виникнення та патофізіологія тривожних розладів
Генералізована тривога переважно виникає у віці старше 30 років. Це пов’язано з тим, що до цього періоду людина вже накопичує багаж неприємних ситуацій у житті та має певний досвід їх вирішення.
З точки зору патофізіології тривога формується завдяки складній взаємодії різних відділів мозку. Ми живемо нормально дорсолатеральною і префронтальною корою. Але також мають значення емоційний компонент, автобіографічна пам’ять, функції гіпокампу. Важливу роль відіграє передня частина поясної звивини (gyrus cinguli), яка відповідає за постійне очікування або зациклення на певних думках.
Коли ми сприймаємо зовнішні імпульси соматосенсорною корою, внутрішні імпульси – інсулою, то префронтальна кора має розставити все по своїх місцях – визначити, що небезпечно, а що ні, і дозволити нам рухатися далі. Проте при тривожних розладах ця система дає збій. Мигдалеподібне тіло генерує емоційну реакцію, яка через адреналову систему сприймається інсулою, включається передня поясна звивина, додається емоційний компонент, і ми відчуваємо тривогу. З одного боку – серцебиття, з іншого – внутрішню і зовнішню тривогу. Префронтальна кора починає генерувати все нові й нові варіанти розвитку подій, які стають дедалі менш реалістичними. У нормі в такій ситуації має включитися дорсолатеральна (а не медіальна) частина префронтальної кори, яка каже: «Стоп! Це нереальна тривога, це нереальна небезпека. Заспокойся!». Вона допомагає розглянути альтернативні сценарії та знизити суб’єктивну оцінку небезпеки ситуації.
Когнітивна корекція тривожних розладів націлена на розрив кола самозалякувань шляхом аналізу та зміни неадаптивних думок. Основу тривоги формують схеми вразливості, закладені в дитинстві, які проявляються як страх перед невизначеністю майбутнього.
Стикаючись із тривогою, психіка автоматично активує захисні механізми. Тривожні пацієнти намагаються контролювати свої переживання, прагнучи отримати «гарантії» безпеки, хоча раціонально розуміють неможливість передбачити все. Їхній мозок генерує сценарії «а що, якщо...», підсилюючи тривогу й викликаючи вегетативні реакції.
Захисні механізми організму
Відчуваючи тривогу, людина часто використовує різні захисні механізми. Одним із найбільш конструктивних є сублімація – перенаправлення енергії на досягнення соціальних цілей або на творчість. Основна характеристика – зміна мети на протилежну, десексуалізація інстинкту.
Коли приходять пацієнти зі скаргами на відчуття «змученої тіні» і лікар ставить питання про інтимне життя, вони часто відповідають, що їх це зовсім не цікавить. Це яскравий приклад сублімації – механізму захисту, коли ми переходимо на інший рівень, сублімуємо неможливість вирішення особистих проблем у роботу, стаємо трудоголіками.
Інший захисний механізм – заперечення, яке виявляється як відмова від існування чогось небажаного: «Цього не існує». У дорослому віці кардинальне заперечення – це ознака психозу, а заперечення, яке переходить у фантазування, – невроз. Істинний невротик буде фантазувати, що йому не потрібні ані гроші, ані вілли, ані машини, хоча насправді це лише захисний механізм його психіки.
Проекція – один із найнеприємніших захисних механізмів, коли людина свої негативні якості перекладає на іншого, тому що не хоче їх бачити в собі. Цей механізм часто використовують люди із залежністю.
Перенесена агресія – коли незадоволення або злість, які не можна виразити безпосередньо джерелу, переноситься на інший, більш безпечний об’єкт. Але в кінцевому рахунку така агресія повертається до того, хто її породив. Як каже віршик: «Нічого в світі небезпечніше нема, аніж оці забуті бумеранги».
Лікування генералізованого тривожного розладу
Усвідомлення помилок мислення – це шлях до лікування генералізованого тривожного розладу (ГТР). Серед психологічних проявів ГТР особливе місце займає гіперексплексія – надмірна реакція на подразнення всім тілом.
Щоб запідозрити тривогу, можна використовувати два основних питання: «Чи відчували ви більшу частину часу за останні чотири тижні занепокоєння, напругу та тривогу?» і «Чи часто у вас буває відчуття напруженості, дратівливості та порушення сну?».
Психотравмуючі моменти часто конвертуються і сублімуються, перетворюючи «богиню» на «змучену тінь». Одним з ефективних методів лікування є експозиційна психотерапія – поступове, покрокове зіткнення із ситуаціями, які викликають тривогу. Наприклад, відправити лист, не перечитуючи його; зробити щось незаплановане; прийняти спонтанне рішення; зменшити надмірний контроль.
Важливо розуміти, що людина часто вважає, що нічого поганого не сталося саме завдяки її надмірним переживанням і контролю, що насправді тільки підтримує патологічний патерн тривоги. Також люди часто «бачать» те, чого немає, підживлюючи свої тривожні думки надуманими небезпеками.
Фармакологічна терапія тривожних розладів
У лікуванні ГТР існують три лінії терапії. Бензодіазепіни, хоча й ефективні для швидкого зняття тривоги, мають небезпеку формування залежності. Замість зняття тривоги ми можемо отримати залежність. Алкоголь також знімає тривогу, але створює ризик алкоголізму. Тому важливо застосовувати препарати, які ефективно знижують тривогу без зазначених ризиків.
Одним із таких препаратів є Гамалате В6 (виробник компанія Феррер Інтернасіональ, С.А., Іспанія), який містить чотири компоненти:
- γ-аміномасляна кислота – усуває тривогу та напругу;
- γ-аміно-β-оксимасляна кислота – знижує пароксизмальну активність мозку;
- магній – зменшує нейровегетативні процеси;
- вітамін B6 – є кофактором γ-аміномасляної кислоти, а також синтезу дофаміну і серотоніну.
Таким чином, комплексний підхід до лікування тривожних розладів, що включає когнітивну корекцію непереносимості невизначеності та застосування препарату Гамалате В6, дозволяє ефективно допомогти пацієнткам подолати патологічну тривогу і перетворитися зі «змученої тіні» знову на «богиню».
Підготував Максим Голуб
Тематичний номер «Акушерство. Гінекологія. Репродуктологія» № 2 (63) 2025 р.
