31 травня, 2026
Аналіз роботи алергологічної та імунологічної служби України за 2025 рік
За матеріалами наради експертів «Алергологічна допомога та імунологія»
На початку квітня відбувся важливий професійний захід, присвячений аналізу роботи алергологічної та імунологічної служби України. Доповідь, яку представила в межах цієї події голова групи експертів Міністерства охорони здоров’я України за напрямом «Алергологічна допомога та імунологія», віцепрезидент Українського товариства імунологів, алергологів та фахівців з імунореабілітації, доктор медичних наук, професор Євгенія Михайлівна Дитятковська, стала підсумком роботи вітчизняних фахівців і водночас орієнтиром для подальшого розвитку галузі, адже у виступі було відображено реальний стан надання спеціалізованої допомоги в умовах кадрових і ресурсних викликів. Професор Є. М. Дитятковська окреслила ключові результати діяльності служби за минулий рік, звернувши увагу як на досягнення, так і на системні проблеми, що потребують вирішення.
За останнє десятиліття кадровий потенціал алергологічної служби зазнав значних втрат. Якщо в 2013 році в Україні працювали 240 лікарів-алергологів для дорослого населення, то вже в 2015 році їхня кількість скоротилася до 195. На 2025 рік залишилося лише 160 фахівців. Така стрімка динаміка зумовлена двома ключовими чинниками: масовою еміграцією медиків унаслідок воєнних дій та системним скороченням робочих місць. Останнє часто пояснюється на місцях «економічною невигідністю» через низькі коефіцієнти оплати, що застосовуються під час роботи із Національною службою здоров’я України (НСЗУ).
Паралельно з кадровими втратами відбулося й поступове зменшення матеріально-технічних ресурсів алергологічної служби. Зокрема, ліжковий фонд алергологічних відділень скоротився із 768 у 2018 році до 572 у 2025 році. З них 437 ліжок призначено для дорослих пацієнтів, а 135 – для дитячого контингенту. Таке зменшення відображає не лише загальну тенденцію до оптимізації витрат у системі охорони здоров’я, а й свідчить про поступове звуження можливостей у сфері алергології та імунології. У результаті доступність спеціалізованої допомоги для пацієнтів стає обмеженою, що накладає додаткові бар’єри на якість і своєчасність лікування.
Попри відчутний дефіцит спеціалістів, у 2025 році алергологічна та імунологічна служби продовжували виконувати значний обсяг роботи. Так, в амбулаторних умовах дорослими алергологами було проведено 72 490 консультацій, а дитячими – 77 284. Імунологічна служба надала ще 18 287 консультацій, що свідчить про високий рівень потреби в спеціалізованій допомозі навіть за умов обмежених кадрових ресурсів.
У стаціонарних відділеннях також зберігалася висока інтенсивність роботи: в дорослих алергологічних стаціонарах проліковано 23 776 пацієнтів, а в дитячих стаціонарах допомогу отримали 8323 дитини. Ці показники демонструють, що попри скорочення ліжкового фонду, потреба в стаціонарному лікуванні залишається стабільно високою.
Окремою надважливою ланкою діяльності сьогодні є допомога військовослужбовцям. Протягом року алергологи пролікували 4562 захисників, а імунологи – ще 1713 військових як в амбулаторних, так і в стаціонарних умовах. Це підкреслює ключову роль служби в забезпеченні медичної підтримки армії та адаптації системи охорони здоров’я до викликів воєнного часу.
Сьогодні повноцінні власні дорослі алергологічні відділення функціонують лише в 10 містах України: Дніпрі, Кривому Розі, Луцьку, Запоріжжі, Івано-Франківську, Києві, Одесі, Полтаві, Черкасах та Харкові. Така обмежена географія свідчить про нерівномірний розподіл спеціалізованої допомоги та створює додаткові виклики для пацієнтів, які проживають у регіонах без доступу до стаціонарної алергологічної служби.
Навантаження між відділеннями розподіляється нерівномірно. Найбільшу кількість пролікованих пацієнтів у стаціонарі дорослих бере на себе Дніпро – 5451 хворий. Далі йдуть Харків (2163 пацієнти), Київ (1993), Одеса (1971) та Черкаси (1758). Ці показники демонструють, що окремі центри працюють з надмірним навантаженням, тоді як інші регіони залишаються фактично позбавленими спеціалізованої допомоги.
Ще критичнішою є ситуація з дитячою алергологічною службою. На сьогодні повноцінне власне дитяче алергологічне відділення існує лише в одному місті – у складі Регіонального алергологічного центру в Дніпрі. Це означає, що діти з алергічними захворюваннями в інших регіонах змушені отримувати допомогу у відділеннях загального профілю або ж їх скеровують до єдиного спеціалізованого центру, що суттєво ускладнює доступність та своєчасність лікування.
Лікування рідкісних патологій
Попри обмежені ресурси та кадровий дефіцит, українські фахівці успішно надають допомогу пацієнтам із рідкісними та складними патологіями, що потребують високого рівня спеціалізації.
Зокрема, тяжкі шкірні побічні реакції на лікарські засоби, як-от синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз і DRESS-синдром, лікують у Дніпропетровській, Закарпатській, Черкаській, Кіровоградській, Полтавській та Івано-Франківській областях. Пацієнти із загальним варіабельним імунодефіцитом та іншими первинними імунодефіцитами отримують спеціалізовану допомогу в Дніпропетровській, Львівській, Івано-Франківській, Черкаській, Полтавській та Закарпатській областях. Хворих зі спадковим ангіоневротичним набряком рятують на Дніпропетровщині, Львівщині та Івано-Франківщині, що свідчить про наявність локальних центрів компетенції у цій сфері.
Окремо варто відзначити роботу Регіонального алергологічного центру в Дніпропетровській області, де здійснюється лікування складних еозинофільних захворювань шлунково-кишкового тракту. Крім того, медикаментозні васкуліти та мастоцитоз ведуть у Дніпропетровській, Полтавській, Львівській, Закарпатській та Черкаській областях, що демонструє розподіл спеціалізованої допомоги між кількома регіональними осередками.
Отже, навіть за умов обмеженої кількості відділень та спеціалістів українська алергологічна й імунологічна служби залишаються здатними забезпечувати лікування складних і рідкісних патологій, формуючи мережу високоспеціалізованої допомоги в різних регіонах країни.
Актуальні проблеми фінансування й організації роботи алергологічної та імунологічної служби
Проблеми взаємодії амбулаторної та стаціонарної ланок
Однією із ключових проблем є взаємодія між амбулаторною та стаціонарною ланками. У випадках, коли пацієнт із гострою патологією (ангіоневротичний набряк, гостра кропив’янка) звертається на амбулаторний прийом і того самого дня потребує госпіталізації, алгоритми НСЗУ не враховують амбулаторний епізод. Це спричиняє втрату оплати за консультацію, хоча послуга фактично була надана. Консультація алерголога має самостійну цінність у діагностиці та визначенні тактики лікування, адже саме після неї ухвалюється рішення про термінову госпіталізацію. Відсутність оплати створює дисбаланс у системі фінансування та знецінює працю лікаря.
Хірургічні втручання та діагностичні процедури в межах терапевтичного пакета
Біопсії для верифікації шкірних форм мастоцитозу чи системних васкулітів автоматично належать до «хірургічного пакету». Якщо відділення не має хірургічного профілю, епізод не зараховується. Аналогічна проблема стосується ендоскопічних процедур (ФЕГДС та ін.), які система часто враховує лише як процедуру, ігноруючи основний терапевтичний епізод. Це особливо актуально для бронхіальної астми (диференційна діагностика кашлю при ГЕРХ) та хронічної кропив’янки (роль Helicobacter pylori). Згідно із GINA (2025) та EAACI (2025), проведення ФЕГДС є важливим елементом діагностики, тому виключення таких епізодів суперечить сучасним стандартам.
Проблеми в оплаті роботи амбулаторної служби
Частина алергологічних станів (наприклад, алергічні захворювання шлунково-кишкового тракту) належать до класу «Гастроентерологія». Консультація алерголога в цьому класі не оплачується, що зумовлює втрату фінансування епізоду. Це є проблемою, адже саме алергологи встановлюють діагноз і призначають лікування при еозинофільних гастритах, езофагітах, колітах, FPIES. Додатково неоплачуваними залишаються ін’єкції при проведенні алергенспецифічної імунотерапії (АСІТ) через технічні обмеження внесення даних. АСІТ – єдиний хворобомодифікуючий метод лікування алергічних хвороб, тому відсутність його фінансування обмежує доступ пацієнтів до сучасної терапії.
Неможливість працювати в плані лікування за відсутності доступу до телефону пацієнта
Робота в межах плану лікування амбулаторного епізоду ускладнюється, якщо пацієнт не має активного номера телефону. Це особливо стосується військовослужбовців, які часто втрачають телефони. У таких випадках система не дозволяє підтвердити епізод «Лікування» через смс-верифікацію, що автоматично зумовлює відсутність оплати. Змінити номер у межах одноразового прийому неможливо, тому багато консультацій залишаються неоплаченими через технічні причини.
Проблема відсутності оплати короткострокових епізодів
Короткострокові епізоди лікування (<1 доби) часто трапляються при наданні допомоги військовослужбовцям, коли здійснюються стабілізація, діагностика та переведення до спеціалізованого госпіталю. Попри високий рівень використаних ресурсів, ці епізоди класифікуються як «дефектні» та не оплачуються. На етапах медичної евакуації лікування часто триває менше 5 днів, що за правилами НСЗУ спричиняє застосування зниженого коефіцієнта (0,5-0,8). Однак тривалість перебування визначається наказами військового командування, а не медичними показниками, що створює системний дисбаланс.
Клінічна складність та диференційна діагностика
Складні випадки, що потребують тривалої диференційної діагностики, залучення ревматологів, онкологів та інших спеціалістів, а також лікування коморбідних станів і ускладнень, часто не вкладаються в стандартні терміни лікування. Це стає причиною відмови у фінансуванні епізоду. Водночас саме такі пацієнти є найтяжчими та потребують значних матеріально-технічних і часових ресурсів. Відсутність оплати фактично знецінює роботу медичних команд і створює ризик зниження якості допомоги.
Всі наведені проблеми – від взаємодії амбулаторної та стаціонарної ланок до складних випадків диференційної діагностики – демонструють системні недоліки у фінансуванні та організації роботи алергологічної й імунологічної служби. Вирішення цих питань потребує перегляду алгоритмів НСЗУ, їхньої адаптації до реалій клінічної практики та впровадження механізмів, що забезпечать справедливу оплату роботи лікарів і відповідність сучасним міжнародним стандартам медичної допомоги.
Доповідь професора Є. М. Дитятковської завершилася жвавою і тривалою дискусією, під час якої учасники обговорили найактуальніші проблеми й виклики, з якими щодня мають справу фахівці алергологічної та імунологічної служб у своїй практичній діяльності. Окрему увагу було приділено пошуку ефективних шляхів для їхнього вирішення, включно з удосконаленням діагностичних алгоритмів, оптимізацією терапевтичних стратегій та посиленням міждисциплінарної співпраці.
Підготувала Людмила Суржко
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 7 (618), 2026 р
