6 серпня, 2017
Рішення з перспективою на майбутнє
Ф. І. Жебровська залишила посаду генерального директора компанії «Фармак»
Завод – моє життя. Це повітря, яким я дихаю…
Ф. І. Жебровська
На початку липня мережу Facebook і галузеві видання сколихнула новина про зміну генерального директора відомого фармацевтичного підприємства. Здається дивним, що пересічна для бізнесу подія викликала неабиякий резонанс і жваве обговорення у професійному колі. Проте коли йдеться про компанію «Фармак» і Філю Іванівну Жебровську, з ім’ям якої це підприємство ототожнюють, усе стає на свої місця. «Завершується епоха тривалістю 37 років. Щойно залишила посаду генерального директора, яку обіймала протягом 22 років, та змінила операційну роботу на стратегічну діяльність. Мабуть, скільки житиму, стільки моє життя буде пов’язане із заводом. Наразі залишаюся головою Наглядової ради, основним акціонером компанії. Це надзвичайно хвилюючий момент у моєму житті, – зізнається Філя Іванівна. – А ще вдалий час, аби пригадати, як все починалося, відтворити хронологію ключових віх у становленні підприємства та окреслити плани на майбутнє».
Порівнюючи три версії «Фармака» (зразка 1980-х, 1995-го та 2017-го років), які основні зміни, що відбулися в компанії, Ви могли б відзначити? Які з них далися найтяжче?
– Складно порівнювати, адже вони принципово різні. Історія розвитку компанії «Фармак», створеної на базі Київського хіміко-фармацевтичного заводу ім. М. В. Ломоносова, налічує понад 90 років. Близько 70 з них (за часів існування СРСР) діяльність підприємства фокусувалася на виробництві високоякісних лікарських субстанцій. Інколи містяни відгукувалися про нього дещо зневажливо – «вонючка на Подолі». Дійсно, важкий хімічний синтез, який здійснювався на заводі, супроводжувався досить специфічним неприємним запахом. Існувати в старому форматі, до того ж в історичному серці столиці, завод не міг, постала необхідність вибору подальшого вектора роботи. За 3 роки, з 1991-го по 1994-й, вдалося налагодити виробництво 5 препаратів. У 1995 р. топ-менеджментом компанії «Фармак» з огляду на нерентабельність виготовлення субстанцій та підвищення вимог до екологічної безпеки вирішено здійснити демонтаж хімічних потужностей та повністю перепрофілюватися на випуск готових лікарських форм.
Існує гіпотеза, що потрібно повністю зруйнувати застаріле, аби створити нове. Команда «Фармак» обрала іншу стратегію: «Нічого не втратити, запроваджуючи новації». Кардинально змінивши орієнтацію, переживши радикальне перевтілення, ми зберегли все, що накопичували в скарбничці з 1925 р. Хімічний синтез продовжується й нині, виготовляють субстанції, «народжені» ще в 60-80-х роках минулого століття. Гармонія класики та інновацій – саме в ній цінність і унікальність «Фармака».
Як це – «виростити» компанію-лідера вітчизняного ринку, підприємство, про яке говорять у т. ч. на європейському просторі? Наскільки складним був шлях від бухгалтера до керманича компанії?
– У далекому 1995 р., коли група акціонерів звернулася з проханням очолити компанію, я була вкрай здивована і сказала: «Так я ж виступати не вмію». На той час обіймала посаду фінансового директора, планувала присвятити життя діяльності у фінансовій системі. З огляду на палку любов до математики (дотепер усі розрахунки роблю подумки, не використовуючи комп’ютер чи калькулятор) та успішну практичну діяльність (на теренах Радянського Союзу користувалася авторитетом як здібний бухгалтер, мене часто долучали до здійснення ревізій) у перспективі збиралася стати аудитором престижної аудиторської компанії з «Великої шістки». І навіть на секунду не замислювалася про фармацію. Але йшлося не тільки про зміну посади чи статусу, а про порятунок заводу, тому я погодилася очолити підприємство.
Чи прагнула отримати високу посаду? Звісно, ні. Хотілося зробити щось корисне для людей, для підприємства. Довго не вірила, що я – директор компанії. Коли приносили баланс, автоматично ставила підпис у графі «головний бухгалтер».
Опишіть, будь ласка, технологічну складову: як купували оснащення, запускали нові лінії, впроваджували новітні технології…
– 1994 рік, «перша ластівка» – придбання в голландської фармацевтичної компанії уживаної технологічної лінії з випуску крапель за технологією «Боттлпак», що дозволило замінити незручну скляну тару на компактну та легку у виробництві поліетиленову упаковку.
Досягнення № 2 – запровадження таблеткового виробництва. У середині 90-х дніпропетровському заводу «Дніпромед» надійшло уживане обладнання для таблеткового виробництва, яке в компанії «Берінгер Інгельхайм» придбав губернатор області П. І. Лазаренко. Кілька років воно не використовувалося, зберігалося на складах. 1997 року керівництво «Фармака» звернулося до колег із пропозицією обміняти його на умовах бартеру; необхідне допоміжне оснащення придбали у львівського заводу «Мікроклімат», що спеціалізувався на випуску чистих кімнат. За часів СРСР планували, що на потужностях заводу синтезуватиметься 200 т субстанцій для виробництва рентгенконтрастних препаратів (Білігност, Тріомбраст тощо) для забезпечення потреб усіх держав. Аби встановити таблеткове виробництво, довелося вирізати обладнання для хімічного синтезу рентгенконтрастних препаратів. Вимушений крок поклав початок вдалому старту.
Випуск L-тироксину, інсуліну, співпраця із зарубіжними компаніями стали викликами вищого ґатунку. 1996 року у рамках програми TACIS Україні було надано кошти для створення таблетованого препарату L-тироксину – синтетичного аналогу тироксину, призначеного для лікування захворювань щитоподібної залози. Над науковими розробками щодо виготовлення субстанції і готової лікарської форми працювала група вчених ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка НАМН України», реалізацією технічних завдань (запровадженням таблеткового виробництва, що відповідало вимогам Належної виробничої практики (Good Manufacturing Practice, GMP) – австрійська компанія FALCON.
У приватній бесіді Посол Австрії в Україні зауважив: «Під час поїздок країною бачу, що на території колишнього СРСР чимало хорошого обладнання, проте здебільшого воно стоїть у ящиках, а не на заводах. Чи не трапиться таке з вами?». Я пообіцяла, що за 1,5 роки змонтуємо нову лінію і надішлемо до Посольства запрошення на її офіційне відкриття. Слова свого дотримала. Церемонія із запуску виробництва L-тироксину відбулася 26 квітня 1998 р., у день річниці аварії на Чорнобильській АЕС. Лінія стала першою в Україні, що відповідала всім нормам і правилам GMP.
Співпраця з ендокринологами продовжилася. На той час в Україні не існувало заводу з виготовлення інсулінів (тривало його будівництво в Дарницькому районі столиці), тому фахівці попросили ризикнути й розпочати розробки. Натомість пообіцяли потужну наукову підтримку.
Партнерство з американською компанією Lilly стартувало 1999 року з упаковки in bulk Фармасуліну (високотехнологічного рекомбінантного людського інсуліну), а вже через 4 роки відбулося підписання угоди про передачу компанії «Фармак» ліцензійної технології виробництва його готової лікарської форми. З 2005 р. функціонує лінія з випуску інсулінів у картриджах (із використанням субстанцій Lilly). Хочу зазначити, що ми придбали лінії з виробництва флаконів і картриджів – ноу-хау Lilly, щоб надати українським пацієнтам можливість отримувати інсуліни найкращої якості в найзручнішій формі доставки. Непростою місією стала підготовка й мотивація персоналу, орієнтація на навчання та новації, жагу пізнання. Показово, що закордонні спеціалісти, які налагоджували виробництво, монтували лінії, залучалися до трансферу технологій, досі спілкуються з нашими фахівцями, обмінюються практичним досвідом. Проект з випуску інсулінів сприяв виходу компанії на якісно новий рівень розвитку. Періодично переглядаю світлини з події, яку відвідав Посол США в Україні Стівен Пайфер, і не можу приховати гордість та хвилювання. Я пишаюся тим, що на «Фармаку» жодного разу не порушили технології Lilly, не змінили і не сфабрикували субстанцію. Пацієнти, які отримують Фармасулін, можуть бути певні: препарат нічим не відрізняється від американського аналога. Сьогодні частка компанії «Фармак» у сегменті інсулінів – 35%.
2000-й розпочав нову еру. Щороку вводилося в експлуатацію одне нове виробництво. У 2001 р. розпочато грандіозне будівництво – зведення цеху готових лікарських засобів (ГЛЗ-1), що передбачало створення 3 ліній. Під час проектування, до якого залучили закордонних партнерів, чітко дотримувалися стандарти GMP, а при оснащенні цеху використовували обладнання від світових лідерів – Bosch, Marchesini Group, Glatt, Uhlmann.
Надбання Київського хіміко-фармацевтичного заводу ім. М. В. Ломоносова, яке отримав у спадок «Фармак», – досвід у виготовленні рентгенконтрастів (завод був єдиним на теренах СРСР, що випускав ці засоби). Під час дебютної міжнародної виставки у Франкфурті (2003 р.) з інтригуючою пропозицією до делегації «Фармака» звернулася німецька компанія «Курагіта». У 2006 р. завершувався термін патентного захисту оригінального рентгенконтрастного препарату Магневіст® (Schering AG), тож німецькі колеги запропонували партнерство в розробці першого аналога. Ризики були страшенні, суми штрафів – космічні, однак хотілося підкорити незвідану висоту, а саме так сприймався сегмент R&D. Ми погодилися взяти участь у проекті. Виникали труднощі з комунікаціями, виробничими нюансами, термінами, трансферами, розширенням лабораторної серії до промислової, здійснювався суворий контроль з боку партнерів – які тільки «вибоїни» не довелося оминати на шляху до мети.
Пригадую, як восени, наступного дня після закінчення терміну дії патентного захисту оригінального препарату, автомобілі, завантажені препаратом Магнегіта®, перетнули кордон Європейського Союзу. А в мене на очах з’явилися сльози радості – від гордості за команду, яка довела високий рівень професіоналізму й відкрила перед «Фармаком» нові обрії. «Фармаку» вдалося першому синтезувати субстанцію і розробити готову лікарську форму, підготувати бездоганне реєстраційне досьє та зареєструвати першу генеричну версію оригінального гадопентетату – ін’єкційний рентгенконтрастний препарат Магнегіта® для проведення магнітно-резонансної томографії – більш ніж у 20 країнах Європейського Союзу за децентралізованою процедурою. У 2010 р. запущено асептичні лінії РЛЗ-2, інвестиції у проект становлять 40 млн євро.
Якось прямую коридором і чую уривок телефонної розмови, працівник пояснює маршрут до заводу: «Сідай у трамвай, їдь по вулиці Кирилівській (колишній Фрунзе), коли побачиш маленьку Німеччину, зупиняйся. Це і є «Фармак». Таке метафоричне порівняння – найкраще свідчення величезних змін і кардинальної трансформації компанії.
Та не секрет, що стіни і виробничі лінії – речі другорядні. Навіть найкраще обладнання припадатиме пилом за відсутності новітніх технологій, кваліфікованого персоналу. Тому максимум зусиль доводилося й доводиться докладати для саме зміни усталених підходів. У 1995 р., коли намагалися з хімічного синтезу перепрофілювати виробництво на випуск готових лікарських засобів, з понад 1100 співробітників практично нікого не скоротили. Фахівці навчалися, змінювали гумові чоботи на охайний спецодяг, опановували алгоритми роботи з високоточним сучасним обладнанням. Завдяки унікальним проектам, реалізованим протягом останніх двох десятиліть, відбулася еволюція – у думках, діяльності, психології наших працівників.
«Фармак» уже не вперше входить до переліку кращих роботодавців завдяки не лише високому рівню заробітної плати, а й привабливому соціальному пакету. Які мотиваційні програми використовуєте?
– Аби уникнути типової для держави проблеми – відтоку кадрів за кордон, – потрібно забезпечувати гідний рівень заробітної плати, заохочувати персонал. Чи досягли ми в доларовому еквіваленті докризового рівня заробітної плати? На жаль, ні. Вдалося лише нівелювати зростання курсу долара з 8 до 20 грн, проте щороку індексуємо заробітну плату, регулярно порівнюємо її з показниками в Польщі.
Шість років тому на «Фармаку» запровадили т. зв. систему грейдів: кожна професія описана, має певний грейд і «вилку» (від 1 до 6). Навіть при перебуванні на одному грейді заробітна плата двох працівників може суттєво відрізнятися: наприклад, один отримує 7 тис., інший – 12 тис. грн. На зустрічах з колективом я завжди наголошую, що кожен може підвищити рівень заробітної плати за рахунок опанування певних навичок – вивчення англійської мови, вдосконалення практичної майстерності в технологічному процесі тощо, піднятися з 1-го до 6-го рівня.
Серед соціальних гарантій – забезпечення кожного працівника медичним страхуванням, «Кафетерій мотивацій» (залежно від грейду та позиції у компанії співробітник може обрати певний бонус – оздоровлення на базі відпочинку, абонемент у фітнес-зал, вивчення іноземної мови і т. п.). Додаткова мотивація – рушійна сила, що допомагає працювати ще ефективніше.
Залучаємо молодь. Наш НR-відділ співпрацює з профільними кафедрами вітчизняних вузів. Хороший рівень підготовки мають випускники Національного фармацевтичного університету (м. Харків), НТУУ «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського», Національний університет ім. Т. Г. Шевченка, Київський інститут харчових технологій, Національний авіаційний інститут, Київський університет технологій і дизайну.
Наразі наші спеціалісти настільки кваліфіковані, що без проблем зможуть працювати в будь-якій країні світу, у кожній європейській компанії. Нещодавня кібератака (вірус Petya.A) вивела з ладу частину наших серверів та комп’ютерів. Проте завдяки IT-фахівцям, які працювали майже нон-стоп, ми не зупинили продажі, відвантажили дистриб’юторам запланований обсяг продукції, здійснили нарахування заробітних плат персоналу. Такі ситуації – «лакмус» для виявлення нових лідерів, нестандартних підходів.
Переходячи на мову цифр: з яким результатом компанія «Фармак» завершила 2016 рік (порівняно з попереднім) і які прогнози на 2017-й?
– Нещодавно я досить впевнено й амбітно заявляла, що у 2020 р. «Фармак» продемонструє перший мільярд доларів продажів.
Проте АТО, економічна криза, різка девальвація національної валюти внесли свої корективи. За прогнозами аналітиків, українська фармацевтика зможе вийти з провалля, досягти рівня 2013-го тільки в 2021-2022 рр. Припускаємо, що «Фармаку» це вдасться дещо раніше – у 2018-2019 рр. Торік обсяг продажів збільшився на 29% – до 4,6 млрд грн (у доларовому виразі близько 10%). Очікуємо, що матимемо зростання на рівні 22-23% за підсумками 2017 р. Частка «Фармаку» на ринку України у 2016 р. серед усіх виробників – 6,5%, серед вітчизняних – 16,8%.
На превеликий жаль, рухатися блискавично не вдається. У кращому випадку вдасться перетнути рубіж «1 млрд доларів» у 2025-2027 рр.
Компанія «Фармак» продемонструвала стабільну і чітку патріотичну позицію ще за часів протестів на Майдані у 2013-2014 рр., дотримується її протягом проведення АТО, надаючи колосальну підтримку воїнам. Як Ви вважаєте: чи може бізнес (зокрема, вітчизняні компанії) стояти осторонь подій у державі, зберігати нейтралітет?
– Якось я запитала брата Павла, чому він, поляк за походженням, поїхав на Донбас змінювати свідомість населення в «гарячих точках» держави, популяризувати українську мову, культуру. «Митрополит Шептицький теж цим займався», – почула у відповідь.
Патріотизм – це не обов’язок, це вибір. Коли на Майдані в листопаді 2013 р. встановили перший намет, працівники нашої їдальні готували різні страви і передавали їх мітингувальникам. Дещо пізніше здійснювалося постачання ліків; надавалася допомога з вирішення таких побутових моментів, як придбання дизель-генератора і палива. Не залишаються байдужими фармаківці до проблем і прохань, з якими звертаються бійці АТО. У 2014 р. купували і одяг, і взуття. Наприклад, я дізналася, що таке берці. Загалом на потреби воїнів АТО спрямовано понад 2,5 млн грн, наші ліки – у кожній військовій частині. Намагаємося підтримувати хлопців не лише матеріально, а й зміцнювати бойовий дух, надсилаємо дитячі малюнки.
Іноді можна почути: «У нас тимчасове відношення до Росії, але взагалі-то ми друзі. Потрібно перечекати». А ми не чекатимемо. Мусимо називати речі своїми іменами: триває війна, що передбачає відповідне ставлення до країни-агресора. Стояти осторонь – не про «Фармак». Наша позиція – бути патріотами, громадянами, українцями. Варто усвідомлювати, що ми – частина одного цілого: і той, хто воює в АТО, і той, хто керує бізнесом у столиці. І ці світи не можуть існувати окремо.
Я люблю Україну, її доля мені не байдужа. Мрію, щоб настав мир. І щоб не Україна прямувала у Європу, а вдалося створити Європу тут, на території нашої держави.
Намагаємося допомагати різним верствам населення. Реалізуються благодійні проекти, пов’язані з охороною здоров’я (у столиці та обласних центрах функціонує широка мережа кабінетів діабетичної стопи); освітою (опікуємося школами на Подолі – № 2, гімназією № 123 – та в с. Немиринці Житомирської області); захистом довкілля; турботою про дітей (дитячий будинок «Малятко») і людей похилого віку (програма «Прийомні онуки»). Також сприяємо розвитку м. Шостки, щорічно організовуємо Родинні Олімпіади.
Які інвестиційні плани (обсяги і напрями) «Фармака» на 2017-2022 рр.?
– Починаючи з 1995 р. у розвиток інвестовано 196 млн доларів. Намагаємося спрямовувати в R&D 4% від продажів, плануємо збільшити даний показник до 7%. За останні 4 роки обсяг інвестицій перевищив 1 млрд грн, із них 281 млн грн – на виробництво субстанцій у Шостці. Понад 12 млн доларів витратили на створення лабораторій (як хімічного, так і біотехнологічного синтезу, випуску серій ліків для клінічних випробувань). Усі мають сертифікацію GLP (Good Laboratory Practice).
23 лікарські новинки презентувала компанія «Фармак» у 2016 р. Сьогодні на різних стадіях розробки перебуває більше 100 препаратів, щороку презентуємо в середньому 20 лікарських засобів. У науковому комплексі працюють 3 доктори, 15 кандидатів наук. Середній вік дослідників – 32 роки. Нещодавно розпочато будівництво цеху для виготовлення біотехнологічних продуктів, який планується запустити наприкінці 2019-го.
У 2017 р. матимемо 20 власних розробок і 5 препаратів in bulk. Уже презентовано 7 засобів. Гадаю, у 2017-2018 рр. флагманом стане інсулін гларгін, аналог інсуліну. Працюємо!
Чи користуєтесь/користувалися Ви позиками? Яким структурам довіряєте більше – українським банкам чи міжнародним організаціям?
– Понад 10 років наша фінансова звітність проходить аудит компаній «Великої четвірки», що дозволяє нам брати позики та кредити в будь-якому європейському банку. Наші конкуренти часто говорять: «Завод працює на кредитах, а подібна стратегія – шлях до банкрутства». Та я категорично із цим не погоджуюся. У 2000 р. компанія вперше оформила кредит у європейському банку – ING Bank. Співпраця в цій площині триває понад 17 років, проте жодного разу не виникало загрози та навіть думок про неповернення коштів.
Найвигідніші умови щодо інвестиційних кредитів запропонував Європейський банк реконструкції та розвитку. За рахунок інвестиційних кредитів реалізовано 3 проекти, зокрема ГЛЗ-1, ГЛЗ-2, заміна ліній з виробництва Корвалолу. На мій погляд, це вищий пілотаж фінансового менеджменту.
Хоча маємо хорошу кредитну історію, деякі конкуренти чомусь вважають «Фармак» надто закредитованим. Про це свідчить співвідношення позикового капіталу до власного ≥3, у «Фармака» ж він – менше 1; зберігаємо достатньо великий люфт. Можемо вільно інвестувати 20-25 млн євро на рік, проте інколи проекти потребують удвічі, а то й утричі більше коштів (наприклад, ГЛЗ-2 вартував 51 млн доларів). Швидко реалізувати їх без кредитних грошей не вдасться. До того ж використання чужих грошей – потужний стимулятор прискорити темпи розвитку, аби повернути борги у визначений термін.
У цій царині надаємо перевагу закордонним партнерам – ING Bank, Credit Agricole Bank. У такому разі є певні гарантії, що банк не «лусне», та зрозумілі правила гри. Співпрацюємо і з вітчизняним державним банком – АТ «Укрексімбанк», проте в значно менших масштабах.
Нещодавно відновив діяльність завод з виробництва субстанцій у Шостці. Які горизонти й можливості це відкриває для компанії?
– У фармацевтиці існує поняття «вертикальна інтеграція». Мається на увазі можливість забезпечити всі етапи створення, вивчення й випуску препарату – від субстанції до готової лікарської форми. Сьогодні лише 3-5% субстанцій випускається в Україні, решта – імпортується.
На виробництві у Шостці реалізовані найкращі досягнення в науці, синтезі лікарських засобів. Діяльність заводу базується на надсучасних технологіях і новітньому обладнанні, що абсолютно змінює стереотипне уявлення про хімічний синтез зразка 1960-1980 рр. Припускаю, що таке виробництво цілком могло б розташуватися в центрі Києва, оскільки відповідає вимогам екологічної безпеки.
Завод отримав сертифікати GMP для кожної з 5 субстанцій, які там синтезуються. Сировина для препаратів Амізон®, Антраль®, Віс-Нол®, Валідол®, Корвалол® уже поставляється із Шостки до столиці. Сьогодні працюємо над десятками субстанцій, які закуповуємо та використовуємо для виготовлення продукції. Вартість субстанцій, які планується синтезувати на заводі, не перевищуватиме ту, за якою вони закуповуються зараз. Впровадження вертикальної інтеграції забезпечить ланцюжок поставок ліків гарантованої якості та здешевлення продукції.
Співробітники лабораторії аналізують, які молекули найближчим часом втратять патентний захист, шукають можливості їх відтворити. Активно працюємо в сегменті рентгенконтрастних засобів, протидіабетичних ліків. У 2023 р. завершиться патентний захист гліптинів, прагнемо до того часу запровадити власний синтез.
Ще одна перевага імплементації проекту в Шостці – створення 150 робочих місць, потужний імпульс до розвитку міста.
«Фармак» – новатор: у науці, обладнанні, світогляді. «Інноваційний менталітет» проявляється не лише в технологіях та розвитку, а й у відповідальності перед споживачем. Відомо, що компанія активно підтримує дослідження з вивчення біоеквівалентності генериків.
– Пацієнт має бути впевненим в якості та безпечності наших ліків. Існують певні стереотипи, упередженість, хибне переконання, що вітчизняні ліки – неякісні. Шлях зміни суспільної думки – довгий і тернистий.
Фармацевтичний завод – підприємство «без кордонів», його якість не може обмежуватися певними територіальними рамками. Саме тут, в Україні, ми сплачуємо податки, створюємо робочі місця. Та якість ліків підтверджуємо за світовими процедурами. «Фармак» – у числі перших вітчизняних підприємств, які поставили перед собою відповідальне завдання. Портфель компанії не може містити генеричні препарати, біоеквівалентність яких не доведена. Усі ключові засоби (таблетовані форми) продемонстрували біоеквівалентність оригінальним молекулам у спеціальних дослідженнях. Відповідних доказів не мають лише ті ліки, які перебувають на тій чи іншій стадії розробки і ще не зареєстровані компанією «Фармак».
Після того як компанія надіслала заявку на реєстрацію в Європейський Союз препарату Ремоксикам® (мелоксикам), надавши дані щодо підтвердження біоеквівалентності, європейські регуляторні органи ініціювали інспекцію і перевірку GLP-сертифікації клінічної бази, де під керівництвом І. А. Зупанця виконуються наукові роботи стосовно біоеквівалентності. Заклад продемонстрував блискучі результати.
Ось такі бар’єри долаємо. А паралельно стимулюємо розвиток науки, медицини, що допомагає Україні бути більш успішною у фармацевтичній галузі.
Поділіться баченням щодо медичної реформи в тому вигляді, як її пропонують зараз.
– Останнім часом багато читаю, аналізую аргументи «за» і «проти». І більшість населення проти, наче в казці про Бабу Ягу. В Україні багато талановитих фахівців-медиків, видатних учених, здатних здійснити реформу. Мабуть, просто забракло мужності ініціювати її раніше. Це питання, яке завжди «не на часі» у державних інституціях (Верховній Раді, Кабміні, Адміністрації Президента).
Яке моє бачення? Зміни потрібні, наче повітря. Так, можливо, законопроекти, представлені урядом, не є досконалими, але з часом їх можна доповнити, уточнити, покращити. Таким чином ми хоча б розпочнемо формувати нове мислення, в першу чергу «нагорі». Не 1-2% українців повинні лікуватися безкоштовно. Обов’язок держави – забезпечити надання первинної, екстреної медичної допомоги, здійснювати підтримку пацієнтів із соціально значущими хворобами (цукровий діабет, СНІД тощо). Ось таку стратегію я вважаю правильною.
Раціональність озвучених тез ілюструє і приклад програми «Доступні ліки». Так, є деякі недоліки, проте зафіксовано й очевидні переваги: пацієнти зрозуміли, що спочатку потрібно відвідати лікаря, проконсультуватися, отримати рецепт (це сприяє формуванню культури лікування), фахівці більшу увагу приділяють доказовій медицині, а виробники знизили ціни на 30%.
Я сподіваюся, така «модифікація свідомості» стане дороговказом на шляху України до страхової медицини.
Гострою проблемою для нашої держави є дефіцит сироваток, вакцин. Чому Україна, маючи настільки потужну фармацевтичну промисловість, не здатна самостійно забезпечити себе цією групою засобів?
– Фармацевтична промисловість, як і обороноздатність, є питанням національної безпеки держави. Дефіцит сироваток від ботулізму, вакцин становить загрозу для здоров’я населення, проте політична воля для ліквідації проблеми відсутня. Державі простіше закупити готову продукцію, отримати миттєві бонуси (компанія-постачальник заплатить у бюджет ПДВ), не здійснюючи жодних інвестицій, тоді як вітчизняним фармацевтичним підприємствам потрібно надавати преференції на закупівлю та ввіз обладнання.
В Україні наявні ресурси, розуміння і знання, аби налагодити таке виробництво, є заводи, кваліфіковані спеціалісти. Коли основною задачею керівної вертикалі стануть забезпечення України власними вакцинами та концентрація задля цього наукових зусиль, вдасться досягти успіху.
Вакцини, сироватки – все, що потрібно для захисту населення, – має виготовлятися в державі. Силами будь-якого вітчизняного виробника, транснаціональної компанії у межах локалізованого виробництва тощо. Державу потрібно будувати для людей, а не для пафосу.
Пацієнти скількох країн світу користуються ліками від «Фармака»?
– У 2016 р. показник експорту становив 26% (кожна четверта гривня). Наразі експорт здійснюється в більш ніж 20 держав. Щодо країн СНД: в Узбекистані «Фармак» входить у десятку постачальників лікарських засобів, також успішно працюють представництва в Казахстані, РФ, Республіці Білорусь, Киргизстані, Польщі. Демонструємо успіхи на ринку В’єтнаму – продажі на рівні 4 млн доларів, презентуємо більше 10 препаратів. У 2017 р. плануємо відкрити там представництво. Налагоджено поставки еноксапарину в Ірак (отримано понад 500 млн доларів), тепер розглядаємо можливості збільшення присутності на ринку країни.
Наші ліки презентовано в Європейському Союзі. Засоби-«довгожителі» – Валідол®, Корвалол®, Нафтизин® – представлено в Литві, Болгарії, Латвії, Польщі. Зараз проходимо новий етап реєстрації – у Польщі, Болгарії, Німеччині, Нідерландах. Нещодавно один із препаратів зареєстрували в Австралії. Та лукавитиму, якщо скажу, що завтра чи післязавтра ми станемо там провідним гравцем.
Щоб укріпитися на зовнішніх ринках, не потрібні такі типові для нашої ментальності речі, як «знайомі», «блат» тощо , – мають значення вибір партнера та правильне оформлення реєстраційного досьє. Формат документа має бути зрозумілим контролюючій агенції. У Німеччині процедура реєстрації триває 270 днів, ми змогли зареєструвати свої препарати протягом 180 і 196 днів відповідно.
Окупність реєстрації препарату в європейській країні – 5-6 років. До речі, ключові витрати – не на реєстрацію, а на виведення й рекламу продукту. Наприклад, нещодавно ми знімали у Львові рекламний ролик Піколакс за участю польських артистів, тому що це значно дешевше.
Згідно з аналізом статистичних даних, попри те, що Україна належить до фармацевтичних держав, вона експортує лише 10% від обсягу ліків порівняно з показником імпорту. Не тільки компанії «Фармак», а всій вітчизняній фармацевтичній галузі є над чим працювати.
Однією з ключових тем торік став саме європейський вектор руху «Фармака» – придбання польської маркетуючої компанії Nord Farm. Які результати першого року діяльності?
– Зізнаюся: очікували більшого. Купуючи компанію Nord Farm (м. Лодзь), ми були переконані, що ці здібні юнаки-управлінці з європейською освітою й досвідом діяльності в європейській системі координат передаватимуть мистецтво, знання й майстерність фармаківцям в Україні.
Проте 1 серпня і фінансист, і маркетолог з Києва прямують до Польщі – впроваджувати перевірені технології продажів і своє бачення, щоб зміцнити позиції.
Минулого року рівень продажів становив 18 млн євро (і наших ліків, і тих, що містив портфель компанії Nord Farm), анонсований показник на 2017 р. – близько 20 млн євро.
Ваше бачення компанії «Фармак» – 2022. Які плани на найближчу п’ятирічку?
– У 2010 р. «Фармак» «одягнув» жовту майку лідера ринку. Нещодавно це звання компанія отримала всьоме поспіль. Мета на майбутнє – зберігати провідні позиції і стати потужним гравцем на міжнародному ринку. А ще – досягти показника експорту на рівні 40%, розширити «вікно у Європу».
Зараз активно підтримуємо проекти з локалізації виробництва міжнародних компаній, контрактного виробництва (канадський «Апотекс», словенська Zentiva тощо). Контрактне виробництво дещо нагадує аутсорсинг – компанії використовують чужі технологічні лінії для виготовлення своїх препаратів (або реалізації одного з етапів технологічного процесу), ми також працюємо за цією моделлю. У 2018 р. плануємо скористатися потужностями «Лекхім» для випуску ін’єкційних форм. Якщо бачимо, що наші технологічні лінії тимчасово вільні, можемо завантажити їх зовнішніми замовленнями.
Розглядаємо варіанти злиття вітчизняних підприємств. Я підтримую ідею об’єднання, але це має бути не рейдерська атака, а злиття на добровільних засадах, цивілізований крок.
Попередній етап розвитку «Фармак» називають «ерою органічного росту». Яким буде наступний?
– Напевно, змішаним – без органічного росту нам не обійтися. Щороку випускається 1,3 млрд таблеток, проте цього недостатньо для задоволення існуючого попиту, тому будується ще одне таблеткове виробництво потужністю 1,5 млрд таблеток.
У планах – розширити території впливу. Без маркетингових (а в перспективі, можливо, й промислових) підприємств стати великим гравцем в умовах настільки жорсткої конкуренції не вийде. Тож маємо створювати такі острівці в Польщі, Італії, Іспанії, В’єтнамі; розвивати R&D. Якщо зуміємо пробити заіржавілий метал у вітчизняній науці, чудово, якщо ні – шукатимемо дослідницькі бази за кордоном (є певні напрацювання в Австрії).
Ви змінюєте свою роль у компанії. Як це вплине на її діяльність? Кого обрали наступником?
– Нещодавно я прийняла рішення розділити стратегію та операційну діяльність. Є щоденна оперативна робота, тисячі задач, які слід виконати: стосовно ефективного виробництва, заробітної плати, комунікації з банками. Вона виснажує, на стратегію залишається обмаль часу.
А «Фармак» уже досяг рівня, коли варто шукати відповіді на питання: а на яких ще територіях хочеться досягти успіху? Де розвивати виробництво – тільки на локальному ринку чи й на світовій арені? На це потрібен час, свіжий погляд, не затьмарений щоденними турботами.
Сформовано окремий відділ з 5 осіб: окрім мене, у команді працюватимуть Григорій Вікторович Костюк (залишив посаду технічного директора), Михайло Дмитрович Ванат (колишній директор з маркетингу та продажів), Анатолій Васильович Гвоздь та фінансовий директор Вікторія Георгіївна Смародіна (вона залишиться на посаді та суміщатиме обов’язки щонайменше до квітня 2018 р.).
Свого часу наша команда доклала багато зусиль, щоб створити на підприємстві європейську модель бізнес-процесів. Сьогодні «Фармак» з легкістю проходить найсуворіші міжнародні інспекції. Тепер хочемо дізнатися, як працює механізм у комплексі; перевірити, чи зможе європеєць керувати компанією; прагнемо на 100% адаптувати бізнес-процеси до європейських реалій. А з цим прекрасно впорається людина, яка має досвід роботи на зарубіжному фармацевтичному ринку, не «совок». Тому й відважилися на експеримент.
Лондонська компанія, що має пакет фармацевтичних директорів, запропонувала 3 кандидатури. Серед них ми обрали 62-річного Августіна Дубнічку, словака, колишнього топ-менеджера відомих європейських компаній з майже 40-річним досвідом роботи в галузі, у т. ч. у ключових регіонах (Центральна та Східна Європа, Китай, Індія та Туреччина). Августін Дубнічка – професіонал найвищого рівня у впровадженні стратегії розвитку бізнесу, M&A. 1 липня його призначено виконавчим директором компанії «Фармак».
Для нового члена нашої команди це перший досвід роботи в Україні; поки що він не знає ані української, ані російської мови, спілкується лише англійською. Робити звіти, проводити наради іноземною мовою – новий виклик для топ-менеджменту «Фармака». Одними з головних задач Августіна Дубнічки є збільшення частки компанії на фармацевтичному ринку України до 7,5%, а також нарощення експортного потенціалу підприємства до 40% (при дотриманні певних меж фінансових показників – кредитного навантаження тощо).
Ким Ви бачите себе в найближчому майбутньому: меценатом, коучем з особистого та професійного росту, можливо, політиком? Чи збираєтеся ділитися досвідом, чи розглядаєте пропозицію «приміряти» роль спікера, викладача?
– Планую зосередитися на стратегії розвитку компанії. Точно не збираюся йти в політику та викладацьку діяльність. Думаю, що продовжу ділитися досвідом у рамках тематичних вечорів, шкіл і залишатимуся частим гостем у п’ятницю на території заводу.
Хочу порадити молодим фахівцям, колегам: не зупиняйтеся на досягнутому! Межі досконалості немає. Кожного дня шукайте у своїй професії, у своєму захопленні, у житті щось нове. Воно обов’язково з’явиться. Або ж створіть нове самі – і це буде ваш шлях. І не просіть допомоги в інших, знайдіть її в собі.
Яку найкориснішу пораду Ви почули протягом життя? Хто її адресував – друзі, близькі, колеги чи, можливо, конкуренти?
– Від конкурентів свого часу отримала кулю в спину. А наймудрішу пораду почула від батька. На світанку створення новітньої України, у 1993-му, він сказав: «СРСР припинив існування, розпочинається нове життя. Але запам’ятай: тільки ті дії, які відповідають твоєму внутрішньому «я», виявляться правильними». Незабаром мій тато помер. Проте його слова не забуваю й досі: обмірковуючи те чи інше рішення, погоджуюся на нього, лише коли в душі комфорт і спокій.
Наші бізнесмени, політики часто аргументують свої недобросовісні вчинки тим, що, мовляв, «українські закони недосконалі, недолугі, не такі, як у Європі, тому ми їх не дотримуємося». А я сповідувала іншу тактику: навіть якщо в законі є певні прогалини, поважала й виконувала його. Деякі партнери називали мене консерватором, а мої погляди – «старомодними», бо за таких рівнів прибутку можна мати офшори, рахунки в закордонних банках, власні літаки й кораблі.
Це тимчасове. Пишаюся іншим – тим, що компанія створює робочі місця, платить податки. Тільки впродовж 2014-2016 рр. «Фармак» поповнив бюджет на 1 млрд грн. Хочу, щоб Україна ставала сильнішою, а я – жила в спокої, знала, що «маски-шоу» можуть трапитися будь-де, але тільки не на «Фармаку». Коли мені дзвонять у двері, я відчиняю без побоювання. Завжди думаю, що за ними – друг, бажаний гість.
Під час однієї недільної служби єпископ нашого храму розпочав розмову про страх. «Пустіть Бога уперед – і страх щезне», – порадив вірянам. Йдучи життєвою стежиною, я завжди пускала уперед свою совість. І тепер, озираючись назад, ні про що не шкодую.
Підготувала Ольга Радучич
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 13-14 (410-411), липень 2017 р.