17 березня, 2020
Movember-2019: новини вітчизняної та світової онкоурології
Movember, або «Вусатий листопад», – це щорічна подія. Протягом листопада чоловіки не голять вуса та бороди з метою привернути увагу суспільства до питань чоловічого здоров’я, а саме – до раку простати та інших онкологічних захворювань. Акція розпочалася в Австралії в 2004 році, а потім поширилася у багатьох країнах, в тому числі й в Україні. Зокрема, в рамках цієї події 28-29 листопада у Києві відбулася науково-практична конференція з онкоурології Movember‑2019. Захід надзвичайно корисний для онкологів, урологів, хірургів, нефрологів, сімейних лікарів, а також фахівців інших спеціальностей. Інформація про нові скринінгові програми, діагностику та лікування онкоурологічної патології, додаткові методи діагностики є дуже важливою для лікарів, адже вчасне виявлення онкологічного захворювання підвищує шанс пацієнта на одужання.
Із вступним словом виступив голова громадської організації «Спілка онкоурологів України», завідувач науково-дослідного відділення пластичної та реконструктивної онкоурології Національного інституту раку (НІР), доктор медичних наук, професор Едуард Олександрович Стаховський. Він привітав усіх учасників заходу та поділився планами організації на наступний рік, а також наголосив на необхідності впровадження міжнародних практичних рекомендацій з діагностики та лікування онкологічних захворювань в Україні.
Професор Едуард Олександрович Стаховський прочитав доповідь на тему «Скринінг та рання діагностика раку передміхурової залози».
– Частота захворюваності на рак передміхурової залози (РПЗ) у світі в структурі онкологічних захворювань – 13,5%, а смертності – 6,7% (J. Ferlay et al., 2018). У США в 2019 році зареєстровано більше 174 тис. нових випадків РПЗ, що становить 20% від усіх злоякісних новоутворень; смертність склала 10%.
До основних концепцій зниження ризику смерті від РПЗ належать первинна (вплив на фактори ризику), вторинна (скринінг безсимптомного раку) та третинна (радикальне лікування) профілактика. Факторами ризику є вік, расова належність, обтяжений сімейний анамнез. Зокрема, при наявності РПЗ у родича першої лінії спорідненості ймовірність виникнення цього захворювання вища у 2 рази. До найпоширеніших методів скринінгу належать: пальцеве дослідження передміхурової залози, визначення рівня простатоспецифічного антигену (ПСА), біопсія передміхурової залози. Дослідження ПСА покращило ранню діагностику РПЗ на 32,0‑37,5%, рівень цього маркера є також прогностичною ознакою тривалості життя пацієнта (W.J. Catalona et al., 1991). Так, якщо рівень ПСА у віці від 45 до 49 років становить >1,6 нг/мл, то в 44% випадків смерть від РПЗ настане до 75 років (E. Vertosick et al., 2014). Варто зазначити, що використання скринінгового дослідження ПСА у віці 50‑54 роки зменшило показники смертності від РПЗ на 71% порівняно з показниками 17 років тому за відсутності скринінгу (J. Carlson et al., 2017). Водночас його недоліками є гіпердіагностика РПЗ: за деякими рекомендаціями порогове значення ПСА для проведення біопсії становить 2,5‑4,0 нг/мл, при цьому хибнопозитивний результат склав 80% (F.H. Schroder et al., 2009). Після біопсії передміхурової залози у перші 35 днів 43,6% чоловіків повідомили про біль, у 17,5% була лихоманка, у 65,8% – гематурія, у 36,8% – кал з домішками крові, у 92,6% – гемоеякуляція (D.J. Rosario et al., 2012). Відзначено, що чоловіки з псевдопідвищенням ПСА частіше мають погіршення статевої функції (K. Lin et al., 2008). У США 90% чоловіків з РПЗ призначають оперативне лікування із застосуванням опромінення або андрогенної терапії. Після цього методу лікування виникають ускладнення – нетримання сечі, еректильна дисфункція, гінекомастія, припливи (R. Chou et al., 2011).
Згідно з рекомендаціями Європейської асоціації урологів 2019 року, скринінг з визначенням ПСА слід призначати добре поінформованим пацієнтам, попередньо оцінивши потенційний ризик та переваги. Раннє визначення цього маркера рекомендоване чоловікам старше 50 років, афроамериканцям та пацієнтам, що мають у сімейному анамнезі РПЗ. Двом останнім категоріям це обстеження слід виконувати починаючи з 45 років. Не потрібно проводити скринінг тим, у кого очікуваний термін життя становить менше 15 років.
Таким чином, скринінг РПЗ за допомогою ПСА дозволяє виявити захворювання на ранній стадії та знизити смертність від злоякісних новоутворень передміхурової залози. При відсутності скринінгу РПЗ неможливо сформувати групу чоловіків, яким необхідно проводити більш ретельну діагностику для верифікації патології на ранніх стадіях.
З доповіддю на тему «Епідеміологія злоякісних новоутворень передміхурової залози та сечових органів в Україні» виступила завідувачка інформаційно-аналітичного відділення медичної статистики НІР, кандидат медичних наук Зоя Павлівна Федоренко.
– В Україні на онкологічному обліку перебуває 936 тис. пацієнтів, з них 25% – з онкоурологічною патологією (84 тис. чоловіків та 25 тис. жінок). При цьому з 2000 по 2017 рік приріст захворюваності на РПЗ склав 127,4%, рак нирки – 33,0%, рак сечового міхура (РСМ) – 19,3%. Приріст показників смертності становить 74,3; 4,2 та -7,3% (негативний) для цих нозологій відповідно. За рівнем захворюваності та смертності РПЗ посідає 3-є місце серед усіх злоякісних новоутворень. Поширення онкоурологічної патології серед населення починає зростати з 55 років та досягає піку в 70-75 років.
Варто зазначити, що 44,5-46,7% онкологічних пацієнтів лікуються в спеціалізованих закладах, 11,1-12,8% – у лікарсько-поліклінічних закладах (ЛПЗ) з онкологічними ліжками, 23,8-28,4% – у ЛПЗ загального профілю, 4,8-10,6% – у науково-дослідних інститутах. 25,3% хворих на РПЗ проходили хірургічне лікування, 23,9% – гормонотерапію, 10,0% – лікування обома методами. 63,4% пацієнтів з раком нирки проходили хірургічне лікування, 4,3% – хірургічне лікування та хіміотерапію. 50,1% хворих на РСМ проходили хірургічне лікування, у 17,2% цей метод доповнювався хіміотерапією, у 7,9% хіміотерапія поєднувалася з променевою терапією. На різних стадіях злоякісних новоутворень використовувалися різні методики лікування.
П’ятирічна виживаність пацієнтів з РПЗ І стадії становить 80,9%, ІІ – 78,9%, ІІІ – 51,2%, IV – 19,3%. Цей показник для пацієнтів з РСМ І стадії – 81,7%, ІІ – 46,5%, ІІІ – 33,9%, IV – 5,8% для чоловіків і 70,3; 40,4; 16,6 та 7,4% для жінок відповідно.
Ці показники є дуже важливими не лише для фахівців сфери охорони здоров’я, але й для пацієнтів, адже вони демонструють важливість своєчасного виявлення та лікування онкоурологічної патології, що збільшує тривалість життя.
Лікар-уролог відділення пластичної та реконструктивної онкоурології НІР Софія Леонідівна Семко представила доповідь «Національні клінічні рекомендації з діагностики та лікування раку передміхурової залози».
– Діагностика РПЗ включає збір сімейного анамнезу, визначення рівня ПСА, пальцеве ректальне дослідження, генетичний скринінг, біопсію передміхурової залози, МРТ, ПЕТ-КТ. Варто зазначити, що наразі розвивається генетична діагностика ризиків розвитку РПЗ. Так, для носіїв мутації гена BRCA‑2 характерні більш висока частота виникнення та молодший вік маніфестації цього захворювання. Також для визначення стратегії ведення пацієнта, окрім ПСА, визначаються: PHI, 4Kscore, miRNAs, PSA3 score, PTEN, TMPRSS2, ERG, OncotypeDX AR‑V7 nucleus detect. Імплементація цих біомаркерів спрямована на зменшення кількості непотрібних біопсій, визначення прогнозу життя пацієнта та раціонального системного лікування. Особливе місце біомаркерам відводиться в контексті визначення моменту переходу від спостереження до активного лікування (Fiella et al., 2018).
Також для обрання подальшої тактики ведення пацієнта необхідне правильне стадіювання РПЗ. Загальноприйнятим вважається TNM-стадіювання, де для визначення Т-стадії необхідні ректальне пальцеве дослідження, мультипараметрична МРТ, біопсія; для N-стадії – КТ та ПЕТ-КТ; для М‑стадії – остеосцинтиграфія, ПСА, ПЕТ‑КТ. Залежно від отриманих результатів оцінюється ризик та обирається тактика подальшого лікування: активне спостереження, дистанційна променева терапія, радикальна простатектомія з лімфодисекцією (або без неї) чи поєднання цих методів з максимальною андрогенною блокадою. В усіх випадках, коли ризик біохімічного рецидиву після радикальної простатектомії високий, слід розглядати необхідність дистанційної променевої та/або гормональної терапії. При цьому проведення останньої корелює з групами та ступенем ризику.
Лікування РПЗ – це не лише гормональна терапія, а й поєднання різноманітних методик. Соматичний статус пацієнта має велике значення при терапії нозології. Контроль лікування захворювання повинен проводитися не лише за рівнем ПСА, але й із застосуванням візуалізаційних методик. Мультидисциплінарний підхід зменшує ризик смертності.
Незважаючи на значну поширеність онкоурологічних захворювань, дуже часто вони залишаються поза увагою, тому що не всі зважуються розповісти лікарю про такі інтимні подробиці. Більше того, дуже часто люди не звертають уваги на перші симптоми злоякісних новоутворень передміхурової залози, такі як часте та утруднене сечовипускання, бо вважають їх звичайними віковими змінами. Це призводить до збільшення кількості злоякісних новоутворень на пізніх стадіях та, як наслідок, до збільшення смертності. Саме тому кожного листопада світова спільнота намагається привернути увагу до цієї проблеми й організовує акцію Movember.
Підготувала Роксоляна Денисюк
Тематичний номер «Онкологія. Гематологія. Хіміотерапія» № 5 (61), 2019 р.