Вплив пробіотика Лактіалє^® Жерміна Форте на клініко-лабораторні показники та стан кишкової мікрофлори в хворих на гострі кишкові інфекції

Стаття у форматі PDF

Кишкові інфекційні захворювання – актуальна проблема інфекційної патології. З початком повномасштабної війни ризики виникнення таких хвороб значно зросли, а влітку прогнозується збільшення кількості випадків гострих кишкових інфекцій (ГКІ). Зростанню загрози виникнення ГКІ сприяють обмежений доступ до чистої питної води та засобів гігієни, перебування в місцях скупчення людей, висока температура довкілля, зменшення терміну придатності продуктів тощо, внаслідок чого збудники кишкових інфекцій значно швидше й легше поширюються в навколишньому середовищі.

Шигельоз і сальмонельоз займають серед цієї групи хвороб чільне місце. Їхня частка в структурі розшифрованих діарей становить ≈75%. Зміна епідеміологічних умов у країні, погіршення здоров’я населення загалом, безперечно, впливають на перебіг інфекційного процесу [1].

Відомо, що ГКІ супроводжуються дисбіотичними розладами кишкової мікрофлори різної вираженості залежно від ступеня тяжкості хвороби [2]. Фізіологічне значення мікрофлори товстої кишки складно переоцінити. Це важлива система захисту, яка забезпечує стійкість до колонізації слизових оболонок травного тракту патогенними й умовно-патогенними бактеріями. Нормальна мікрофлора виконує багато важливих функцій: імуностимулювальну, антагоністичну, травну, дезінтоксикаційну тощо. Мікрофлора, змінена в якісному та кількісному складі, не здатна виконувати притаманні їй функції.

Доведено, що використання антибіотиків значно поглиблює дисбіотичні розлади в кишечнику, що виникають у хворих на ГКІ. Незважаючи на високу клінічну ефективність антибактеріальних препаратів у хворих на інвазивні ГКІ із середньотяжким і тяжким перебігом хвороби, вони поглиблюють дисбіотичні порушення кишкової нормофлори. Антибіотики чинять значний руйнівний вплив на нормальну мікрофлору, що відіграє важливу роль у патогенезі ГКІ та сприяє формуванню затяжного перебігу інфекційного процесу, хронічних форм захворювання, тривалого бактеріоносійства [3].

Ще одним актуальним питанням антибактеріальної терапії хворих на ГКІ є постійне зростання резистентності збудників до антибактеріальних препаратів. Результати досліджень, які проводилися в Україні впродовж останніх 20 років, довели, що культури збудників ГКІ, зокрема шигели та сальмонели, котрі циркулюють на певній території, швидко стають резистентними до найпоширенішої етіотропної терапії [4, 5]. Через це антибактеріальні засоби, які застосовувалися раніше, виявляються малоефективними. Отже, традиційна терапія ГКІ здебільшого є недостатньо ефективною. Саме тому виникає необхідність оптимізації комплексного лікування ГКІ з урахуванням стану мікрофлори товстої кишки. Важливе значення мають розробка та впровадження в клінічну практику препаратів, які не чинять негативного впливу на нормальну кишкову мікрофлору, а навпаки, сприяють її відновленню. Саме тому вивчення впливу різних схем терапії ГКІ на стан мікрофлори товстої кишки обґрунтовують актуальність проведених досліджень.

Bacillus clausii – паличкоподібна грампозитивна рухлива бактерія, що утворює спори; на сьогодні є однією з найбезпечніших і найвивченіших пробіотичних представників [6].

B. clausii може пригнічувати зростання патогенних мікроорганізмів у шлунково-кишковому тракті (ШКТ) за допомогою різних механізмів: колонізації вільних екологічних ніш, які стають недоступними для зростання інших мікроорганізмів; конкуренції за адгезію до епітеліальних клітин, що особливо важливо для спор в ініціальній або проміжній фазі зростання; синтезу антибіотиків і ферментів, які ­секретуються в просвіт кишечнику, в т. ч. пептидних антибіотиків, активних переважно щодо грампозитивних бактерій, та ферментів, що виявляють літичну активність проти Pseudomonas aeruginosa. Дослідниками встановлено, що B. clausii мають протимікробні та імуномодулювальні властивості [7]. Вивільнення антибактеріальних речовин, активних щодо грампозитивних бактерій, зокрема Staphylococcus aureus, Enterococcus faecium і Clostridium difficile, відбувається під час фази стаціонарного росту та продовжується при спороутворенні [8].

Доведено, що штам UBBC‑07 має значні антимікробні властивості завдяки виробленню речовин, які пригнічують ріст інших мікроорганізмів. Продукування глікозилгідролази (ферменту, який розщеплює глікопротеїни та є важливим компонентом лізоциму) також дає змогу B. clausii стримувати ріст потенційно патогенних бактерій [9].

Вивчення імуносупресивних властивостей штамів B. clausii проводилося в умовах in vitro в культурі клітин мишей швейцарської лінії та лінії C57 Bl/6j. Учені довели, що штами B. clausii, перебуваючи у вегетативній формі, здатні індукувати активність NOS, збільшувати синтез інтерферону-γ та проліферацію CD4+ Т-клітин [10].

Вплив B. clausii на поширеність та вираженість антибіотикоасоційованих побічних дій при проведенні антихелікобактерної терапії вивчався під час проведення рандомізованого подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження. За результатами випробування терапія з використанням пробіотика, який містить B. clausii, знижувала частоту виникнення найпоширеніших побічних дій (нудоти, діареї, епігастрального болю), спричинених прийомом антибактеріальних препаратів за проведення ерадикації Helicobacter pylori, порівняно із плацебо [11].

Ефективність терапії гострої діареї за допомогою B. clausii в педіатричній практиці вивчалася в багатоцентровому дослідженні в Індії [6]. Дітей, які страждали на гостру діарею, розподілили на дві групи: першу склали діти, котрі отримували пероральну регідратаційну терапію, цинк і B. clausii; до складу другої увійшли хворі, що приймали лише пероральну регідратаційну терапію та цинк. Доведено, що B. clausii скорочує тривалість і частоту діареї, тривалість стаціонарного лікування, зменшуючи вартість лікування та соціальні витрати [12].

Клінічне дослідження, під час якого аналізували ефективність B. clausii в профілактиці антибіотикоасоційованої діареї у філіппінських немовлят і дітей молодшого віку, довело зниження поширеності діареї у групі пацієнтів, котрі приймали B. clausii [13].

З огляду на значну руйнівну дію антибіотиків на нормальну мікрофлору, що зумовлює порушення мікробіоценозу товстої кишки, важливим є упровадження методів лікування, які мінімізують побічну дію антибактерійних препаратів на кишкову мікрофлору та сприяють її відновленню. Значна перевага B. сlausii - стійкість до антибіотиків у поєднанні з доведеною нездатністю передавати цю стійкість іншим бактеріям. Така властивість надає змогу застосовувати цей пробіотик одночасно з антибіотиками. Вегетативні клітини B. clausii є стійкими до широко застосовуваних антибіотиків, зокрема до пеніцилінів, цефалоспоринів, макролідів, кліндаміцину, лінкоміцину, хлорамфеніколу, метронідазолу тощо. Проведений повногеномний аналіз штаму B. clausii показав, що гени резистентності до антибіотиків знаходяться в хромосомній ДНК, а це унеможливлює її передачу іншим видам мікроорганізмів [14].

Отже, проведені клінічні дослідження свідчать про ефективність і безпеку використання B. clausii в пацієнтів із різними шлунково-кишковими розладами. B. clausii – це ефективний пробіотик, який є препаратом вибору для лікування діареї, профілактики антибіотикоасоційованої діареї та побічних дій, асоційованих із проведенням антихелікобактерної терапії.

Цей пробіотик має додаткову перевагу: здатність B. clausii утворювати спори робить його досить стійким і стабільним пробіотиком, який може зберігатися за кімнатної температури. Саме тому ми обрали дієтичну добавку Лактіалє® Жерміна Форте для удосконалення лікування хворих на ГКІ.

Мета роботи: оцінка впливу вживання Лактіалє^® Жерміна Форте на клінічний перебіг хвороби і стан кишкової мікрофлори в пацієнтів із ГКІ.

Матеріали та методи

Дослідження проводили протягом 2022-2023 року в клініці кафедри інфекційних хвороб Харківського національного медичного університету, розташованої на базі Обласної клінічної інфекційної лікарні (м. Харків).

У роботі представлено результати клініко-бактеріологічних спостережень за 124 (100%) хворими на ГКІ віком від 17 до 60 років, з яких чоловіків було 60 (48,39%), жінок – 64 (51,61%). За етіологічною структурою ГКІ хворі розподілялися так: у 70 (56,45%) пацієнтів захворювання було спричинено S. enteritidis групи D, у 29 (23,39%) – S. sonnei, у 25 (20,16%) – S. flexneri.

Під час виконання роботи проводилося комплексне клінічне обстеження хворих, з’ясовувалися анамнез захворювання, дані епідеміологічного анамнезу, анамнез життя, зокрема супутні захворювання, раніше перенесені кишкові інфекції. У всіх хворих вивчали скарги, особливу увагу приділяли симптомокомплексам, що характеризують ураження ШКТ, інтоксикацію, температурну реакцію. Досліджувалися наявність, характеристика та локалізація болю в животі, характер випорожнень, наявність домішок, їхній характер і тривалість діареї.

Залежно від ступеня тяжкості хвороби та призначеної терапії пацієнтів було розподілено на чотири репрезентативні за статтю, віком, етіологією та клінічною формою захворювання групи. До групи IА увійшли 30 (24,19%) хворих із легким перебігом хвороби, які отримували стандартну патогенетичну терапію, до групи IБ – 32 (25,81%) пацієнти, котрим додатково призначали пробіотик на основі B. clausii (Лактіалє^® Жерміна Форте) по 1 флакону 2 р/добу протягом10 діб. До групи IIА увійшли 30 (24,19%) хворих із середньотяжким перебігом хвороби, що отримували етіотропну та патогенетичну терапію, до групи IIБ – 32 (25,81%) хворих, яким додатково призначали пробіотик на основі B. clausii (Лактіалє^® Жерміна Форте) по 1 флакону 2 р/добу протягом 10 діб. Контрольну групу склали 35 здорових донорів. Групи були зіставними за статтю, віком і клінічною формою захворювання.

Контроль ефективності терапії здійснювався на підставі динаміки клінічних даних, стану кишкової мікрофлори. Обстеження проводили до та після проведеної терапії.

Результати

Клінічна картина ГКІ характеризувалася двома основними синдромами: синдромом загальної інтоксикації (гарячка, загальне нездужання, слабкість, біль голови) та синдромом ураження травної системи (нудота, блювання, втрата апетиту, гіркота в роті, біль у животі, діарея, в деяких випадках спостерігалися домішки крові та слизу у випорожненнях, спазм сигмоподібної кишки).

Під час проведення аналізу отриманих даних установлено, що позитивна клінічна динаміка в більшості хворих, які вживали Лактіалє® Жерміна Форте, спостерігалася вже із 2-3-ї доби від початку терапії.

Зменшення тривалості та кратності діареї, регресія інших розладів із боку ШКТ, нормалізація показників кишкової мікрофлори досягаються за рахунок того, що пробіотик відновлює стан мікрофлори товстої кишки шляхом антагоністичної дії на патогенні й умовно-патогенні бактерії, а також сприяє підвищенню колонізаційної переваги анаеробної флори в біоценозі кишечнику.

Вживання дієтичної добавки ­Лактіалє^® Жерміна Форте сприяло скороченню тривалості загальної слабкості (р<0,01), гарячки (р<0,05), діареї (р<0,01), болю в животі (р<0,02), спазму товстої кишки (р<0,01), тенезмів (р<0,001), змін із боку язика (р<0,05), а також хвороби загалом як за легкого, так і за середньотяжкого перебігу ГКІ (табл. 1, 2). При обстеженні хворих на ГКІ особлива увага приділялася вивченню особливостей мікрофлори, яка колонізує кишечник хворих у динаміці захворювання (в гострому періоді захворювання під час надходження до стаціонару та на 10-й день терапії).

Аналіз мікробіологічних показників у гострому періоді ГКІ надав змогу визначити, що в усіх пацієнтів захворювання супроводжувалося порушенням якісного та кількісного складу як анаеробних, так і аеробних представників мікрофлори кишечнику. Майже в усіх хворих на ГКІ в гострому періоді порівняно з показниками осіб контрольної групи спостерігалися значні кількісні зміни анаеробної флори, які характеризувалися зниженням умісту біфідо- та лактобактерій (рис. 1).

Рис. 1. Стан мікробіоценозу кишечнику в хворих на ГКІ порівняно зі здоровими особами, lg КУО/г

Порушення аеробної мікрофлори кишечнику виявилися різноманітними, що було пов’язано зі змінами вмісту ешерихій, зростанням рівня різних умовно-патогенних мікроорганізмів родів Citrobacter, Enterobacter, Proteus і Klebsiella. Відбувалося зменшення кількості ешерихій із нормальною ферментативною активністю (E. coli Lас+) і зростання частки лактозонегативних ешерихій (E. coli Lас−), умовно-патогенної флори, зокрема грибів роду Candida. Крім того, від хворих були ­ізольовані гноєрідні коки та гемолітичні варіанти кишкової палички (E. coli Hly+).

Аналіз стану мікрофлори товстої кишки в хворих, які вживали Лактіалє^® Жерміна Форте, довів, що ця дієтична добавка сприяла відновленню кишкової мікрофлори незалежно від ступеня тяжкості хвороби (рис. 2, 3). На тлі вживання пробіотика, що містить спори B. clausii UBBC-07, спостерігали підвищення вмісту біфідо- та лактобактерій (р<0,01), пригнічення росту золотистого стафілокока (р<0,001), грибів роду Candida (р<0,01), зменшення кишкової палички зі зниженою ферментативною активністю (р<0,01), ентерококів (р<0,001), зменшення кишкової палички з гемолітичною активністю (р<0,01).

Рис. 2. Стан мікробіоценозу кишечнику в хворих на ГКІ легкого ступеня тяжкості після проведеної терапії, lg КУО/г

Рис. 3. Стан мікробіоценозу кишечнику в хворих на ГКІ середнього ступеня тяжкості після проведеної терапії, lg КУО/г

Отже, після лікування вміст біфідобактерій (р<0,02), лактобактерій (р<0,01), лактозопозитивної кишкової палички (р<0,01) був достовірно вищим, а ешерихій зі зниженою ферментативною активністю (р<0,01), гемолітичний ешерихій (р<0,01), грибів роду Candida (р<0,001), золотистого стафілококу (р<0,05), умовно-патогенних ентеробактерій (р<0,001) – достовірно нижчим, ніж у групах порівняння.

За результатами наших досліджень, у хворих на інвазивні ГКІ із середньотяжким перебігом хвороби встановлено дисбіотичні порушення якісного складу та популяційного рівня основних представників кишкової нормофлори. Саме тому до комплексного лікування ГКІ необхідно включити засоби, які сприятимуть відновленню стану кишкової мікрофлори. Встановлено високу клінічну ефективність, відновлювальний вплив на стан кишкової мікрофлори пробіотика Лактіалє^® Жерміна Форте за легкого ступеня тяжкості ГКІ та в комплексній терапії хворих із середньотяжким перебігом хвороби.

Висновки

Отже, запропонований спосіб корекції дисбіотичних порушень у хворих із ГКІ, що передбачає застосування в комплексній терапії пацієнтів пробіотичного засобу, який містить спори B. clausii UBBC-07, сприяв швидшій регресії клінічних проявів, нормалізації або наближенню до нормалізації стану кишкової мікрофлори порівняно зі стандартною етіотропною та патогенетичною терапією. Він може скорочувати термін перебування хворих у стаціонарі, є зручним у застосуванні, ефективним, безпечним і доступним з  точки зору економічної привабливості.

Список літератури знаходиться в редакції.

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 11 (547), 2023 р.