21 листопада, 2026
Про автора
- Лікарська діяльність
- Освіта
- Галузь терапії
- Заклад
- Навчання
- Звання
Публікації автора
Хронічний риносинусит (ХРС) – запальне захворювання слизової оболонки носа та приносових пазух, яке негативно впливає на якість життя. Згідно з EPOS 2020, для нього характерне збереження симптомів щонайменше 12 тижнів. Основні прояви – утруднення носового дихання, виділення з носа або постназальне затікання, зниження нюху, біль чи тиск у ділянці обличчя. Діагноз підтверджують об’єктивним обстеженням [1].
Тривала закладеність носа та накопичення секрету погіршують сон, концентрацію уваги й працездатність. Тому оцінка ефективності лікування ХРС має враховувати клінічні зміни та самопочуття пацієнта. У консервативній терапії важливе місце посідають інтраназальні глюкокортикоїди, що зменшують запалення, та сольові засоби для очищення слизової від секрету. Ці підходи відображено в EPOS 2020 і міжнародному консенсусі ICAR-RS 2021 [1, 2].
Водночас ефективність іригаційної терапії сольовими розчинами може залежати від фізичних властивостей розчину, способу його доставки та режиму застосування [3, 4]. У цьому контексті інтерес становлять назальні засоби на основі морської води з додаванням діоксиду вуглецю, як-от Спарклін. Метою представленого дослідження було порівняння динаміки клінічних проявів ХРС за стандартної місцевої терапії та застосування шипучого назального спрею Спарклін у комбінації з лікарським засобом Форінекс.