Головна Оториноларингологія Використання комбінації шипучого спрею з морською водою Спарклін і лікарського засобу Форінекс у пацієнтів із хронічним риносинуситом з метою лікування та зменшення клінічних проявів захворювання

21 листопада, 2026

Використання комбінації шипучого спрею з морською водою Спарклін і лікарського засобу Форінекс у пацієнтів із хронічним риносинуситом з метою лікування та зменшення клінічних проявів захворювання

Автори: Грановський І. О.  Грановський І. О. 

ZU_18_2026_st41_foto.webpХронічний риносинусит (ХРС) – запальне захворювання слизової оболонки носа та приносових пазух, яке негативно впливає на якість життя. Згідно з EPOS 2020, для нього характерне збереження симптомів щонайменше 12 тижнів. Основні прояви – утруднення носового дихання, виділення з носа або постназальне затікання, зниження нюху, біль чи тиск у ділянці обличчя. Діагноз підтверджують об’єктивним обстеженням [1].

Тривала закладеність носа та накопичення секрету погіршують сон, концентрацію уваги й працездатність. Тому оцінка ефективності лікування ХРС має враховувати клінічні зміни та самопочуття пацієнта. У консервативній терапії важливе місце посідають інтраназальні глюкокортикоїди, що зменшують запалення, та сольові засоби для очищення слизової від секрету. Ці підходи відображено в EPOS 2020 і міжнародному консенсусі ICAR-RS 2021 [1, 2].

Водночас ефективність іригаційної терапії сольовими розчинами може залежати від фізичних властивостей розчину, способу його доставки та режиму застосування [3, 4]. У цьому контексті інтерес становлять назальні засоби на основі морської води з додаванням діоксиду вуглецю, як-от Спарклін. Метою представленого дослідження було порівняння динаміки клінічних проявів ХРС за стандартної місцевої терапії та застосування шипучого назального спрею Спарклін у комбінації з лікарським засобом Форінекс.

Вхід в особистий кабінет Вхід
Зареєструйтеся сьогодні — відкрийте нові можливості!

Матеріали та методи

На базі відділення щелепно-лицевої хірургії КНП «Міська клінічна лікарня № 4» Дніпровської міської ради у 2026 році було проведено комплексне клініко-інструментальне обстеження та лікування 50 пацієнтів із ХРС.

Пацієнтів розподілили на дві групи для порівняння клінічних результатів застосування різних схем лікування, зокрема комбінованого використання шипучого назального спрею з морською водою Спарклін і лікарського засобу Форінекс.

До першої групи залучили 25 пацієнтів, які отримували класичну терапію з використанням ізотонічного розчину 0,9% NaCl по 2 дози в кожну половину порожнини носа 3 р/добу в комбінації з топічним глюкокортикоїдом (мометазону фуроатом) по 2 дози в кожну половину носа 2 р/добу.

До другої групи залучили 25 пацієнтів, у яких замість стандартного сольового розчину використовувався шипучий назальний спрей Спарклін (0,9% ізотонічної морської води з додаванням 0,4% CO2) по 2 дози в кожну половину носа 3 р/добу в комбінації з топічним глюкокортикоїдом (мометазону фуроатом) Форінекс по 2 дози в кожну половину носа 2 р/добу.

За потреби пацієнтів оглядали суміжні спеціалісти, однак вагомої супутньої патології, яка могла б вплинути на результати дослідження, не виявлено. Критерії включення та виключення оцінювали на вторинному рівні спеціалізованої медичної допомоги та госпітальному етапі лікування. Критерії включення: вік ≥18 років, діагноз ХРС згідно з EPOS (2020). Критерії виключення: алергія на досліджувані препарати, хірургічні втручання в порожнині носа за останні 6 міс, супутні захворювання.

Пацієнтів обстежували з урахуванням об’єктивних і суб’єктивних проявів. Дані збирали під час анкетування й оглядів. Для оцінки стану використовували 4-бальну шкалу вираженості симптомів, зокрема порушення носового дихання, виділень із порожнини носа та нюхової функції. Обстеження проводили на 0-й (старт лікування), 14-й та 31-й день.

Об’єктивні методи контролю визначалися на основі проведення ендоскопічного моніторингу пацієнтів. Для оцінки об’єктивних даних використовували сучасні підходи до діагностики ХРС, що дозволяло доповнити результати опитування клінічними спостереженнями.

Для пацієнтів з ХРС характерними визначено скарги на виділення з порожнини носа. Також домінуючими були скарги на порушення носового дихання, що супроводжується рясними виділеннями з порожнини носа, менш характерними були скарги на головний біль, а порушення емоційної сфери виявлялися лише при детальному розпитуванні. На основі розроблених критеріїв обстеженим пацієнтам проведено збір анамнезу, скарг та окремих показників об’єктивного статусу в динаміці за 4-бальною шкалою оцінки вираженості симптомів.

4-бальна шкала оцінки вираженості симптомів мала градацію згідно зі ступенем вираженості: 0 – немає проблеми; 1 – легка проблема; 2 – помірна проблема; 3 – суттєва проблема. Шкала містила 16 клінічних скарг, які пацієнти кожної групи оцінювали на 0-й (старт лікування), 14-й та 31-й день лікування під час контрольного огляду. Кількість балів за кожною із клінічних скарг 1-ї та 2-ї груп пацієнтів була сумована та виведено середнє значення.

Результати

На старті лікування загальний бал становив 37 у 1-й групі та 38 у 2-й. На 14-й день він зменшився до 29 і 27 балів, а на 31-й – до 27 та 20 відповідно (рис. 1).

Рис. 1. Показники оцінки вираженості симптомів в окремих пацієнтів 1-ї (ліворуч) та 2-ї групиРис. 1. Показники оцінки вираженості симптомів в окремих пацієнтів 1-ї (ліворуч) та 2-ї групи

 

При порівнянні показників на старті лікування та на 14-й день у пацієнтів 1-ї групи на 21,6%, а також 2-ї групи на 28,9% відбувалося зменшення вираженості клінічних проявів захворювання та покращення загальносоматичного стану. На 14-й день сумарний бал у групі Спарклін + Форінекс був на 7% нижчим порівняно з контрольною групою. При порівнянні даних на старті лікування та на 31-й день у пацієнтів досліджуваної групи клінічні прояви захворювання були менш вираженими на 25,9% порівняно з контрольною групою.

За 31 день загальний бал зменшився на 27,0% у 1-й групі та на 47,4% у 2-й; міжгрупова різниця наприкінці спостереження становила 7 балів. У 2-й групі, зокрема, зменшилися оцінки густих виділень із носа, закладеності, чхання, кашлю та постназальних виділень. Динаміку показників в окремих пацієнтів обох груп наведено на рисунку 2.

Рис. 2. Динаміка загального бала  вираженості симптомівРис. 2. Динаміка загального бала вираженості симптомів

 

Варто також зауважити, що в пацієнтів 1-ї та 2-ї груп на 14-й і 31-й день лікування при проведенні ендоскопічного обстеження відрізнявся стан слизової оболонки носової порожнини. У 2-й групі набряк слизової оболонки носової порожнини був менш вираженим. Шипуча структура назального спрею Спарклін за рахунок мікропухирців CO2 могла покращувати очищення слизової від густого секрету, кірочок та згустків більшою мірою порівняно зі звичайними сольовими розчинами. Також нормалізація стану природних співусть приносових пазух могла створювати сприятливіші умови для видалення секрету.

Обговорення

Отримані результати свідчать про поступове зменшення симптомного навантаження в обох групах протягом 31 дня ­лікування, причому більш виражену динаміку за сумарним балом спостерігали в групі Спарклін + Форінекс. Оскільки всі пацієнти отримували мометазону фуроат, позитивні зміни загалом узгоджуються з відомою протизапальною дією інтраназальних глюкокортикоїдів. За даними огляду Cochrane, такі препарати можуть зменшувати прояви ХРС, зокрема закладеність носа й ринорею, хоча якість доказів варіює залежно від кінцевої точки [5].

Сольові розчини є важливим допоміжним компонентом терапії, оскільки сприяють видаленню назального секрету, подразників і медіаторів запалення, а також ­підтриманню мукоциліарного кліренсу [3, 4]. Утім, слід розрізняти великооб’ємні промивання та застосування назальних спреїв: результати досліджень цих методів не можна автоматично ототожнювати.

Важливими характеристиками роботи є оцінка симптомів у трьох часових точках і ендоскопічний контроль. У подальшому доцільно використовувати стандартизовані опитувальники, зокрема валідований SNOT‑22 [6], формалізовану ендоскопічну оцінку та довший період спостереження. Це дозволить уточнити стійкість ефекту, його клінічну значущість і профіль переносимості досліджуваної комбінації.

Висновки

На основі проведеного дослідження можна дійти висновку, що застосування шипучого назального спрею Спарклін (0,9% ізотонічної морської води з додаванням 0,4% CO2) по 2 дози в кожну половину носа 3 р/добу в комбінації з топічним глюкокортикоїдом (мометазону фуроатом) Форінекс по 2 дози в кожну половину носа 2 р/добу супроводжувалося вираженішим зменшенням клінічних симптомів на 31-й день лікування порівняно з контрольною групою. За 31 день загальний бал вираженості симптомів знизився на 47,4% у групі Спарклін + Форінекс і на 27,0% у групі класичної терапії; на завершальному етапі цей показник був на 25,9% нижчим у досліджуваній групі. Виявлені тенденції також супроводжувалися менш вираженим набряком слизової оболонки носа за даними ендоскопічного спостереження.

Перспективним напрямом є проведення більших рандомізованих досліджень із валідованими шкалами та об’єктивними критеріями ефективності для уточнення клінічної значущості цих результатів.

Джерело: Література
  1. Fokkens W. J. et al. European Position Paper on Rhinosinusitis and Nasal Polyps 2020. Rhinology. 2020;58(Suppl S29):1-464. doi:10.4193/Rhin20.600.
  2. Orlandi R. R. et al. International consensus statement on allergy and rhinology: rhinosinusitis 2021. Int Forum Allergy Rhinol. 2021;11(3):213-739. doi:10.1002/alr.22741.
  3. Chong L. Y. et al. Saline irrigation for chronic rhinosinusitis. Cochrane Database Syst Rev. 2016;(4): CD011995. doi:10.1002/14651858.CD011995.pub2.
  4. Casale M. et al. Saline nasal irrigations for chronic rhinosinusitis: From everyday practice to evidence-based medicine. An update. Int J Immunopathol Pharmacol. 2018;32:2058738418802676. doi:10.1177/2058738418802676.
  5. Chong L. Y. et al. Intranasal steroids versus placebo or no intervention for chronic rhinosinusitis. Cochrane Database Syst Rev. 2016;(4): CD011996. doi:10.1002/14651858.CD011996.pub2.
  6. Hopkins C. et al. Psychometric validity of the 22‑item Sinonasal Outcome Test. Clin Otolaryngol. 2009;34(5):447-454. doi:10.1111/j.1749-4486.2009.01995.x.
Номер: Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 18 (629), 2026 р
Досліджуйте цей контент за допомогою штучного інтелекту:
Матеріали по темі Більше
Ініціатива «Алергійний риніт та його вплив на астму» (ARIA) вперше опублікувала свої настанови у 2001 р., із подальшими оновленнями у ...
У травні 2026 р., у рамках міжнародного проєкту «Життя без алергії. International», Асоціація алергологів України провела ​Міжнародний міждисциплінарний конгрес «Респіраторні...
Аденоїдит у дітей та гострий риносинусит у дорослих належать до найпоширеніших запальних захворювань верхніх дихальних шляхів. Попри різну анатомічну локалізацію,...
Запальні захворювання придаткових пазух носа посідають провідні позиції серед причин звернень до лікарів первинної ланки, створюючи значне навантаження на систему...