З початком нового епідеміологічного сезону грипу, гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ) та публікації перших вітчизняних епідеміологічних даних, які свідчать про зростання захворюваності на ГРВІ на 22,6% порівняно з аналогічним періодом минулого епідемічного сезону [17], знову актуальним стало питання ефективної та безпечної противірусної терапії. Згідно із прогнозами Центрів із контролю та профілактики захворювань США (CDC), протягом 2024-2025 рр. очікується переважна циркуляція штамів вірусів грипу типу А (H3N2, H1N1) та типу В на тлі фонового розповсюдження вірусу SARS-CoV‑2, який набув властивостей звичайного респіраторного збудника, здатного провокувати сезонні респіраторні захворювання [2]. Імовірність інфікування іншими етіологічними агентами ГРВІ, котрі за своєю будовою є РНК- і ДНК-вмісними респіраторними вірусами, потребує використання противірусних препаратів, ефективних щодо різних збудників ГРВІ [1, 4].