Проблема захворювань вуха до ХХ ст. була вагомою причиною страждань як дітей, так і дорослих; вона спричиняла значний відсоток летальності через розвиток внутрішньомозкових ускладнень (лише на хронічний гнійний середній отит хворіло до 60% населення розвинених країн світу). Захворювання зовнішнього вуха майже не надають таких летальних результатів, але значно порушують стан людини.

Стрімкий розвиток стійкості мікроорганізмів до антибіотиків є складною проблемою біології та медицини [1, 2]. Протягом останніх років щоразу більша увага приділяється вивченню механізмів і причин розвитку антибіотикорезистентності та шляхам її подолання [3]. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я та за результатами численних наукових досліджень, суттєво зростає значення умовно-патогенних мікроорганізмів у розвитку інфекційних ускладнень, що обумовлено високим ступенем їхньої стійкості до протимікробних препаратів.