Деменція альцгеймерівського типу (хвороба Альцгеймера – ХА) залишається провідною причиною нейрокогнітивного дефіциту та формує значний медико-соціальний тягар. Останніми роками відбулися суттєві зміни в біологічному визначенні та розвитку різного ступеня тяжкості захворювання, зростає роль біомаркерів, антиамілоїдних моноклональних антитіл з урахуванням стандартизованого моніторингу безпеки. Мета огляду – узагальнити сучасні дані щодо епідеміології, факторів ризику, патогенезу, критеріїв діагностики/стадіювання, біомаркерів і лікування ХА, включно із симптоматичною терапією (інгібітори холінестерази (ІХЕ), мемантин), а також підходів до профілактики та мультимодальних втручань.

На сьогодні підхід до черепно-мозкової травми (ЧМТ) змінився разом із досягненнями медичної науки та застосуванням доказової медицини. За останні 20 років різними організаціями було розроблено та оновлено понад 30 рекомендацій щодо тактики ведення таких хворих [1, 2]. ЧМТ залишається однією з основних причин інвалідності та смерті в усьому світі. Пацієнти із тяжкою формою мають вищий ризик вторинної травми головного мозку та наслідків, пов’язаних з інвалідністю, вегетативним станом і смертністю.

Проблема болю в спині та больових станів різної етіології є однією з найактуальніших медичних і соціальних тем у світі. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, біль у спині – ​одна з головних причин втрати працездатності й обмеження активності серед населення, що уражає людей різного віку, статі, професій. Щороку кількість випадків хронічного болю в спині зростає, що зумовлює значні економічні витрати (як для окремих осіб, так і для суспільства загалом). Особливо важливим є той факт, що біль у спині та больові стани можуть значно вплинути на якість життя, обмежуючи фізичну активність, знижуючи продуктивність праці та спричиняючи психологічний дискомфорт.