Статті

Останніми роками в усьому світі зростає занепокоєння щодо збільшення поширеності та швидкого прогресування психосоматичних розладів. Це можна пояснити неправильними біологічними умовами життя, щоразу більшим стресовим способом життя, що зрештою зумовлює функціональні порушення життєво важливих органів.

Порушення психічного здоров’я нині набуває масштабів епідемії, яка поступово охоплює увесь світ. За оцінками експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, близько 10% глобальної популяції мають психічні розлади. Інші автори свідчать про те, що на планеті налічується 970 млн пацієнтів із хворобами психічного/психіатричного профілю. Протягом останнього десятиліття особливу увагу в контексті психічного здоров’я та когнітивних функцій привернула вісь «мікробіота – ​кишківник – ​мозок», яка реалізує двоспрямований зв’язок між сукупністю бактерій кишківника та центральною нервовою системою (ЦНС), а також надає кишковій мікробіоті можливість впливати на емоційний фон і мислення. Зв’язок між мікробіотою кишківника та мозком забезпечується через модуляцію продукції нейротрансмітерів, нейрозапалення та підтримку цілісності кишкового бар’єра (Singh J. et al., 2024).

Актуальність проблеми психічного здоров’я та душевної рівноваги під час війни складно переоцінити. Онлайн-опитування 2050 дорослих осіб, які проживали в Україні станом на вересень 2023 р., виявило, що поширеність окремих психічних розладів коливається від 1,5 (зловживання канабісом) до 15,2% (генералізований тривожний розлад), а сумарна частка виявлення психопатологій при скринінгу становить 36,3% (39,0% серед жінок і 33,8% серед чоловіків) (Martsenkovskyj D., 2024).

За даними ВООЗ, у світі 1 дитина зі 100 має аутизм. Однак, згідно зі статистикою у США за 2020 рік, розлади аутистичного спектра (РАС) діагностовані в 1 з 36 дітей. В Україні статистика не є остаточною і не відповідає дійсній ситуації. Спеціально до Всесвітнього дня поширення інформації про аутизм 2 квітня благодійний фонд Future for Ukraine створив сайт https://levchyk.com.ua/autism, де зібрав основну інформацію про прояви аутизму, про те, як треба спілкуватися з людьми із РАС, та поширені міфи про аутизм, що побутують у суспільстві.

Вплив війни на психологічний стан українців нині є предметом детального дослі­дження фахівців у галузі ментального здоров’я. Повітряні тривоги, загроза небезпеки, втрата відчуття контролю над власним життям посилюють стрес громадян. Як наслідок, значного поширення набули зараз тривожний розлад, посттравматичний стресовий розлад, депресія, дисоціативні та поведінкові розлади, схильність до зловживання алкоголем. Як зазначають P. T. Joshi and D. O’Donnell (2003), психічні розлади є «нормальною реакцією на ненормальні події».

Цінність ментального здоров’я ще не до кінця усвідомлена. Але це, безсумнівно, тема номер один і для України, яка живе в умовах повномасштабної російської агресії, і для світу, який лише за останні роки пережив чимало катастроф. Піклуючись про ментальне здоров’я, ми плекаємо нашу стійкість. Це те, що завжди буде провідником через важкі часи до майбутнього, яке ми створюємо сьогодні.

Психічне здоров’я дітей і підлітків у закладах дошкільної та шкільної освіти викликає занепокоєння у педагогічних працівників. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), понад 20% дітей у певному періоді свого життя мають значущі проблеми із психічним здоров’ям. Приблизно у 10% школярів відзначено розлади психіки та поведінки, найпоширенішими з яких є розлад дефіциту уваги / гіперактивності й розлад емоційної регуляції (депресивні та тривожні розлади). Проблеми зі шкільною адаптацією внаслідок розладів психіки та поведінки є головною причиною звернення батьків школярів по психіатричну допомогу. Такі діти потребують оцінювання дитячим психіатром наявних порушень, визначення ознак психічних розладів, їх клінічної типології, застосування спеціалізованих терапевтичних програм для контролю поведінки, психотерапевтичного супроводу освітнього процесу тощо.

Прочитавши назву статті, хтось, можливо, помітить: навіщо в одній темі розглядати досить різні підходи – дитячу та підліткову психотерапію? Відповідь проста: для контрасту. Для розуміння всіх обставин, в яких психотерапевт змушений ураховувати рівень розвитку суб’єктів, отже, й застосовувати різну стратегію терапії. Мислення дітей є незрілим; вони несамостійні та цілком залежать від близького оточення дорослих, покладаючись на їхнє бачення світу та вказівки. Підлітки ж набули і певного досвіду, і багажу знань; вони вже надкритично оцінюють життя в сім’ї порівняно із суспільством. Однак у філософському сенсі дітей і підлітків об’єднує одне – це ті ж самі особистості в різні періоди розвитку, з лише їм властивими внутрішніми стимулами до дії та пізнання. Крім того, причина проблем дитячого і підліткового віку зазвичай єдина – або нездорове ставлення батьків, або вплив несприятливого соціуму.

Прочитав название статьи, кто-то, возможно, заметит: зачем в одну тему включать достаточно разные подходы – ​детскую и подростковую психотерапию? Ответ прост: для контраста. Для понимания всех обстоятельств, в которых психотерапевт вынужден учитывать степень развития субъектов и, как следствие, применять разную стратегию терапии. Мышление детей незрело, они несамостоятельны и полностью зависят от близкого окружения взрослых, полагаясь на их видение мира и указания. Подростки же приобрели и некий опыт, и багаж знаний, и уже сверхкритически оценивают жизнь в семье по сравнению с обществом. Однако в философском плане детей и подростков объединяет одно – ​это одни и те же личности в разные периоды развития, с лишь им присущими внутренними стимулами к действию и познанию. Да и причина проблем детского и подросткового возраста, как правило, одна – ​либо увечное родительское отношение, либо влияние неблагополучного социума.

5-6 листопада у форматі онлайн відбулася IV науково-практична конференція з міжнародною участю «Психосоматична медицина: наука та практика». В межах заходу всебічно були розглянуті важливі питання ведення пацієнтів із різноманітними психосоматичними розладами (ПСР). Доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка Буковинського державного медичного університету, доктор медичних наук Ольга Сидорівна Юрценюк присвятила свою доповідь проблемі ПСР харчової поведінки.