18 червня, 2025

Комбінація есенціальних фосфоліпідів із вітамінами групи В та Е: удосконалений гепатопротектор у лікуванні метаболічно‑асоційованої стеатотичної хвороби печінки

Метаболічно-асоційована стеатотична хвороба печінки (МАСХП), яку раніше називали неалкогольною жировою хворобою печінки, є найпоширенішим патологічним станом у гепатології, оскільки уражає 30‑32% населення світу (Riazi K. et al., 2022; Younossi Z. et al., 2023). МАСХП не лише підвищує смертність, а й чинить значний несприятливий вплив на якість життя пацієнтів (Younossi Z. et al., 2022). МАСХП стає дедалі поширенішою проблемою в усьому світі, що пов’язано з пандемією ожиріння та змінами в способі життя.

МАСХП – це хронічне захворювання, яке характеризується накопиченням жиру в клітинах печінки, пов’язане з метаболічними порушеннями, такими як ожиріння, цукровий діабет та інсулінорезистентність. Особливо важливо враховувати це в пацієнтів із вірусним гепатитом, тому що така коморбідність погіршує перебіг МАСХП і прискорює прогресування фіброзу.

У пацієнтів із МАСХП, особливо метаболічно-асоційованим стеатогепатитом (МАСГ), рівень поліненасиченого фосфатидилхоліну є значно нижчим, ніж у здорових осіб, що несприятливо впливає на функцію гепатоцитів (Puri P. et al., 2007; Ooi G.J. et al., 2021). Установлено, що фосфатидилхолін, фосфатидилетаноламін та інші фосфоліпіди є незамінними структурними елементами клітинних і субклітинних мембран.

Окрім підтримки цілісності клітин, фосфоліпіди відповідають за плинність і проникність цих мембран, тобто за трансмембранний транспорт біомолекул. Функції мембрани значною мірою залежать від її фосфоліпідного складу, зокрема відношення вмісту фосфатидилхоліну до вмісту фосфатидилетаноламіну.

У клітинах ссавців більша частина фосфатидилхоліну походить з холіну, спожитого із продуктами харчування; значно менша кількість синтезується в печінці. У разі нестачі фосфатидилхоліну плинність мембрани зменшується, що, зокрема, асоціюється з ушкодженням печінки. Це зумовило активний науковий пошук у сфері препаратів фосфоліпідів, здатних після надходження до організму включитися в мембрани гепатоцитів і забезпечити регенерацію печінки (Lüchtenborg C. et al., 2020).

Саме тому значного поширення набули препарати знежирених фосфоліпідів, отриманих із соєвих бобів, які містять високу частку фосфатидилхоліну. Ці фосфоліпіди, які отримали назву есенціальних фосфоліпідів (ЕФЛ), допомагають зміцнити клітинні та субклітинні мембрани гепатоцитів, підвищити їхню плинність, а також транспортну функцію, нормалізувати метаболізм ліпідів і білків, покращити детоксикаційні властивості печінки, відновити її клітинну структуру й відтермінувати утворення сполучної тканини (фіброз) (Dajani A.I., Abuhammour A., 2021; Gundermann K. et al., 2011).

Застосування ЕФЛ вивчалося в низці клінічних досліджень при таких патологічних станах, як стеатоз (зумовлений МАСХП або алкогольною хворобою печінки), цироз, фульмінантний гепатит, токсичне ушкодження печінки, гострий та хронічний вірусний гепатит, холестаз, холелітіаз (Stefan N. et al., 2024). Доказова база ЕФЛ забезпечує їм провідне місце серед гепатопротекторів (рис. 1) (Dajani A.I., Abuhammour A., 2021).

Рис. 1. Імовірність покращення клінічно значущих показників функції печінки
Примітка: * – високі дози вітаміну Е асоціюються зі значними побічними ефектами, що обмежує його застосування.

Слід зауважити, що термін «ЕФЛ» стосується лише високоочищеного фосфатидилхоліну соєвого походження, який забезпечує організм стандартизованою кількістю 72-96% молекул 1,2-діацил-sn-гліцеро‑3-фосфохоліну. Ці молекули є нетоксичними і містять значну кількість поліненасичених жирних кислот.

Основним активним інгредієнтом ЕФЛ є 1,2-дилінолеоїлфосфатидилхолін, на частку якого припадає до 52% молекул фосфоліпідів. Саме висока частка цієї речовини відрізняє соєві фосфоліпіди від тих, які людина отримує із продуктами харчування, або тих, що синтезуються в організмі людини (Lüchtenborg C. et al., 2020).

За даними метааналізу А.І. Dajani та А. Abuhammour (2021), ЕФЛ зменшують вираженість симптомів МАСХП, покращують показники функції печінки та навіть змінюють на краще ультразвукову картину порівняно з початковими даними. Такі результати спостерігаються як у пацієнтів із винятково гепатологічною патологією, так і в хворих із такими коморбідними станами, як цукровий діабет 2 типу, ожиріння та артеріальна гіпертензія. Автори також зафіксували переваги додавання ЕФЛ до стандартної фармакотерапії неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ). Варто зауважити, що побічні ефекти лікування ЕФЛ або не спостерігалися, або були клінічно незначущими. Найчастіше виникали нетяжкі симптоми з боку травного тракту, зокрема діарея.

Слід зазначити, що в метаболізмі фосфоліпідів в організмі людини беруть участь деякі вітаміни та мікроелементи, наприклад вітамін Е. Цей вітамін у формі α-токоферолу є ліпідним антиоксидантом, який захищає поліненасичені ліпіди клітинних мембран від атаки вільних радикалів. Окрім того, вітамін Е бере участь в утворенні та стабілізації т. зв. ліпідних рафтів – комплексів лізофосфоліпідів і вільних жирних кислот. Антиоксидантні властивості вітаміну Е найяскравіше проявляються в печінці, де цей вітамін бере участь в усуненні морфологічних змін різної етіології (Gimenez M. et al., 2011).

Також у метаболізмі фосфоліпідів велике значення мають вітаміни групи В, оскільки вони є кофакторами в біохімічних каскадах реакцій метилювання (Rima O., Wolfgang H., 2006). Вітамін В₁₂ і фолієва кислота здатні запобігати прогресуванню жирової хвороби печінки. Було з’ясовано, що типовий раціон розвинених країн (західна дієта), збагачений фруктозою, сприяє збільшенню концентрації гомоцистеїну в сироватці крові та тканинах різних органів. У міру наростання вмісту в печінці гомоцистеїну ця амінокислота приєднується до різних білків цього органа, змінюючи їхню структуру та порушуючи функціонування. Наприклад, у разі приєднання гомоцистеїну до білка синтаксину‑17 останній уже не здатен брати участь у перетравлюванні та транспорті жирів, у т. ч. у процесах автофагії – природної ліквідації ушкоджених органел, а також у метаболізмі жирних кислот, функціонуванні мітохондрій, профілактиці запалення. Отже, блокада синтаксину‑17 є однією з патогенетичних ланок прогресування жирової хвороби печінки до стеатогепатиту. В доклінічних моделях дослідники з’ясували, що добавки вітамінів групи В підвищують уміст синтаксину‑17 у печінці та відновлюють його участь в автофагії, сповільнюючи прогресування НАСГ і забезпечуючи зворотний розвиток запалення й фіброзу печінки (рис. 2) (Tripathi M. et al., 2022).

Рис. 2. Гепатопротекторна дія вітамінів групи В

Для вітаміну В₁₂ доведені й інші механізми гепатопротекторної дії. Так, в експериментальній моделі ушкодження печінки цей вітамін знижував уміст аспартат- та аланінамінотрансфераз, а також пригнічував надмірне накопичення колагенових фібрил у печінці. Полімеразно-ланцюгова реакція довела, що застосування вітаміну В₁₂ зменшує уміст маркерів фіброзу – α-актину гладеньких м’язів і білка теплового шоку‑47, що робить цей вітамін ефективним гепатопротекторним засобом (Isoda K. et al., 2008).

Своєю чергою, вітамін В₆ також є кофактором метаболізму жирів, дефіцит якого корелює з розвитком жирової хвороби печінки. Включення його у лікування таких пацієнтів достовірно зменшувало фракцію жиру в печінці за даними магнітно-резонансної томографії, незважаючи на відсутність змін в індексі маси тіла. Саме тому як недорогий та високобезпечний засіб вітамін В₆ може бути успішно включений до лікування МАСХП (Kobayashi T. et al., 2021).

За даними масштабного дослідження NHANES, високі рівні вживання вітамінів В₁ та В₂ у жінок у періоді постменопаузи асоціювалися з нижчим ризиком стеатозу печінки. Схожі результати демонструють і експериментальні дослідження, у яких добавки тіаміну зменшують уміст жиру в печінці на тлі гіперкалорійної дієти. Автори пояснюють це тим, що ці вітаміни в поєднанні зі своїми активними коферментами тіаміну пірофосфатом і флавінаденіндинуклеотидом відіграють ключову роль у катаболізмі вуглеводів та жирних кислот (Li J. et al., 2023).

Загалом МАСХП можна назвати одною із провідних неінфекційних пандемій нашого часу. Небезпека прогресування МАСХП до стеатогепатиту зумовлює потребу у відмові від спостережної тактики на користь активного втручання в менеджмент таких пацієнтів. Із цією метою успішно застосовуються ЕФЛ, зокрема підсилені відповідними вітамінами (α-токоферол, вітаміни групи В).

Підготувала Лариса Стрільчук

Коментар експерта

Олександр Костянтинович Дуда, завідувач кафедри інфекційних хвороб Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика (м. Київ), доктор медичних наук, професор

Надлишкове надходження вуглеводів або надмірне споживання алкоголю здатне запустити в печінці запальні процеси, зумовивши метаболічно-асоційовану чи алкоголь-асоційовану жирову хворобу печінки. Симптоми обох цих хвороб включають підвищену втомлюваність, легкі диспептичні явища та дискомфорт у правому підребер’ї, тобто є неспецифічними і нерідко не привертають прицільної уваги лікаря, що спричиняє гіподіагностику. Водночас наслідки нелікованої МАСХП можуть бути тяжкими: відкладення жиру в гепатоцитах спричиняє окисний стрес і хронізацію запального процесу з розвитком стеатогепатиту, цирозу печінки чи навіть гепатоцелюлярної карциноми.

Безумовно, в основі лікування пацієнта з МАСХП лежать зниження маси тіла, збалансований раціон, фізичні навантаження, проте існує і потреба в ефективній фармакотерапії. Із цією метою успішно застосовуються ЕФЛ – сполуки, які формують подвійний шар клітинних і субклітинних мембран, забезпечуючи їхню біологічну активність. Молекулярні компоненти ЕФЛ вбудовуються в ушкоджені мембрани гепатоцитів, сприяючи природній здатності печінки до регенерації та поліпшуючи функцію цього органа. Крім того, ЕФЛ притаманні антиоксидантні, антихолестатичні, протизапальні та антифібротичні властивості.

Показаннями до призначення ЕФЛ є порушення стану здоров’я, зумовлені токсичним або нутритивним ушкодженням печінки (за рахунок алкоголю, фармакопрепаратів, неправильного харчування тощо), МАСХП, алкогольна жирова хвороба печінки, гепатити. Безумовно, застосування ЕФЛ не компенсує споживання гепатотоксичних сполук, наприклад алкоголю, а також не заміняє модифікації способу життя.

Точна тривалість вживання ЕФЛ не встановлена, зазвичай застосовується довгострокове лікування. Застосування ЕФЛ пришвидшує зникнення симптомів ураження печінки (диспепсії, болю у верхньому правому квадранті живота), поліпшує результати біохімічного аналізу крові та навіть показники візуалізаційних і гістологічних досліджень.

У наш час в арсеналі лікаря наявні не лише прості препарати ЕФЛ, а й комбінації, доповнені синергетичними діючими речовинами, наприклад вітамінами Е та групи В, які беруть участь у фосфоліпідному метаболізмі та мають власні гепатопротекторні функції, зокрема зменшують частку жиру в печінці. Застосування таких препаратів дозволяє удосконалити гепатопротекцію незалежно від етіології процесу.

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 9 (595), 2025 р