16 лютого, 2026
Сучасні можливості профілактики та лікування коморбідних пацієнтів у світлі останніх наукових досягнень
12 листопада в онлайн-режимі відбувся майстер-клас «Сучасні можливості профілактики та лікування коморбідних пацієнтів у світлі останніх наукових досягнень», організований ГО «Українська асоціація профілактичної медицини», ДУ «Національний інститут терапії ім. Л. Т. Малої НАМН України» та Військово-медичним клінічним центром Північного регіону. В заході взяли участь терапевти, лікарі загальної практики – сімейної медицини, гастроентерологи, ендокринологи, кардіологи, нефрологи, організатори охорони здоров’я, фізіотерапевти, спеціалісти функціональної й ультразвукової діагностики та інші спеціалісти з різних регіонів України.
Майстер-клас відкрила директор ДУ «Національний інститут терапії ім. Л. Т. Малої НАМН України», член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор Галина Фадєєнко. Вона звернула увагу, що традиційно восени в інституті відбуваються наукові заходи, присвячені метаболічним захворюванням, особливо актуальним зараз – на тлі стресу, зумовленого воєнним станом. Епідемічно зростає кількість випадків серцево-судинної патології, цукрового діабету (ЦД), артеріальної гіпертензії (АГ), метаболічного синдрому та, звісно, метаболічно-асоційованої жирової хвороби печінки (МАЖХП), особливо в молодих людей. Саме тому велике значення мають вторинна профілактика та сучасне лікування метаболічних розладів, зокрема атеросклерозу, що реалізуються в динаміці в конкретні захворювання і нерідко супроводжуються серцевою недостатністю (СН), тромбоемболією легеневої артерії (ТЕЛА), нирковою недостатністю тощо. На цьому заході йтиметься не лише про наукові досягнення загалом, а й про результати власних досліджень, що сприятиме підвищенню теоретичних та фахових знань лікарів і дослідників.
Від Військово-медичного клінічного центру Північного регіону з вітанням виступив заступник командира, провідний терапевт, полковник медичної служби, кандидат медичних наук Ігор Кириченко, який зазначив, що лікувально-діагностичний процес у військових частинах Північного регіону забезпечує високоспеціалізовану медичну допомогу в умовах війни. Це запобігає інвалідизації, психічному перевантаженню, ускладненням хронічної патології, критичним станам у військовослужбовців.
Під час наукового заходу лектори надали інформацію щодо профілактики та лікування коморбідних станів у світлі останніх наукових досягнень.
Першу доповідь «Зв’язок МАЖХП із серцево-судинними захворюваннями та їх сучасне лікування» представила до уваги слухачів керівник відділу вивчення захворювань органів травлення та їхньої коморбідності з неінфекційними захворюваннями, член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор Галина Фадєєнко. Доповідачка зауважила, що є багато досліджень, присвячених не лише покращенню загального стану та зменшенню ступеня фіброзу при МАЖХП, зниженню маси тіла пацієнтів, позитивному впливу на показник інсулінорезистентності, а й позитивним ефектам на низку органів і систем (печінка, серцево-судинна система, мозок, шлунково-кишковий тракт (ШКТ), нирки, м’язи). Галина Фадєєнко зупинилася на вторинній профілактиці метаболічних захворювань, що запобігає розвитку МАЖХП, атерогенних захворювань серцево-судинної системи, ЦД 2 типу (тим паче, що всі ці захворювання мають спільні чинники ризику). Професор звернула увагу на особливу актуальність МАЖХП, яка іноді виявляється випадково; її початок характеризується проявами стеатозу та стеатогепатиту, що поступово доповнюються фібротичними змінами, згодом розвиваються цироз печінки і гепатокарцинома. Лекторка звернула увагу, що майже всі метаболічні розлади мають зворотність розвитку, тобто їм можна запобігти. Поширеність МАЖХП сягає 30% населення світу, ЦД 2 типу – >60%, причому обидва захворювання супроводжуються швидким розвитком судинних ускладнень. Крім того, виявлено щільний взаємозв’язок між ЦД 2 типу та фіброзуванням печінкової тканини. Чинниками ризику насамперед є ожиріння, дисліпідемія, шкідливі звички, ураження щитоподібної залози (ЩПЗ), гіперглікемія. Доповідачка ознайомила слухачів із клінічними особливостями МАЖХП, як-от часто безсимптомний перебіг, втома, дискомфорт у правому підребер’ї, «повнота» живота, гепатомегалія й ожиріння. У своїй презентації авторка розповіла про те, що зв’язок із кардіометаболічними захворюваннями здійснюється шляхом патофізіологічної взаємодії у вигляді метаболічної дисфункції та підвищення окислювального стресу. Це супроводжується інсулінорезистентністю, запаленням, ендотеліальною дисфункцією, що спричиняють захворювання серцево-судинної системи, відкладення ліпідів у різних органах і системах, ремоделювання судин, гіперкоагуляцію. Результати останніх досліджень свідчать про небезпечність усіх метаболічних розладів щодо гострого інфаркту міокарда (ГІМ), інсультів, ТЕЛА. Саме тому потрібна своєчасна діагностика МАЖХП, зокрема оцінка індексу маси тіла (ІМТ), порушення метаболізму глюкози, ступеня гіперферментації, підвищення рівня тригліцеридів (ТГ), зниження рівня ЛПВЩ. Зауважено, що широко дискутується сприяння МАЖХП розвитку кардіоваскулярних ускладнень, хронічної хвороби нирок (ХХН), печінкових і позапечінкових новоутворень. Галина Дмитрівна зазначила, що скринінг повинні проходити особи із ЦД 2 типу, чоловіки віком >50 років, жінки в постменопаузі або (незалежно від віку) з полікістозом яєчників. Відзначено, що з метою покращення якості життя пацієнту необхідно регулярно займатися фізичними вправами, раціонально харчуватися, виключити шкідливі звички, а також проводити фармакотерапію та фармакопрофілактику (УДХК, вітамін Е, омега‑3-поліненасичені кислоти, статини, агоністи рецепторів тиреоїдних гормонів, цукрознижувальні препарати). Доповідачка підкреслила, що це особливо важливо при високому ризику фіброзування та цирозування печінкової тканини, гепатокарциноми, захворювань серцево-судинної системи.
Продовжила майстер-клас із виступом «Оновлення клінічної парадигми системних метаболічних розладів (СМР)» керівник відділу вивчення процесів старіння та профілактики метаболічно-асоційованих захворювань, доктор медичних наук, професор Олена Колеснікова.
Нею було надано визначення СМР і «метаболічного старіння» як процесів, за яких спостерігаються порушення метаболізму, функцій внутрішніх органів, оксидативний стрес, запалення, гормональний дисбаланс, що зумовлюють прискорення біологічного віку. Доповідачка підкреслила важливість визначення в пацієнта ознак прискорення метаболічного старіння і необхідність виявлення найураженіших систем і органів (печінка та нирки, вуглеводно-ліпідний метаболізм, стан залоз внутрішньої секреції й імунних структур) для збирання інформації щодо можливостей сповільнення цього негативного процесу. Також слухачам було донесено інформацію про існування ознак прискореного метаболічного старіння, а саме поєднання декількох метаболічних чинників ризику у віці 45-60 років, відносно молодий вік (<45 років) пацієнтів із підвищеними рівнями загального холестерину й холестерину ліпопротеїнів низької щільності, наявність автоімунних хронічних запальних захворювань, ХХН, хронічного вірусного гепатиту, цирозу печінки. Олена Вадимівна надала визначення епігенетики як редагування геному, яке впливає на фенотип, не змінюючи самого генетичного тексту (ДНК), крім того, продемонструвала результати власних спостережень щодо епігенетичного ландшафту й епігенетичного годинника, а також наголосила на тому, що в майбутньому еволюція діагнозів охоплюватиме діапазон від СМР у вигляді ожиріння 1 ст., СН, гіпертонічної хвороби, ЦД, МАЖХП (за наявності мультифакторіальних ризиків) до прискореного метаболічного старіння. Водночас було зазначено, що метилювання ДНК розглядається як механізм регуляції епігенетичних чинників.
Актуальність проблеми, яка розглядається, обумовлена тим, що в основі майже всіх видів хронічних захворювань і старіння лежить мітохондріальна дисфункція як дефект у ланцюзі перенесення електронів і зниження синтезу АТФ. Саме тому необхідно використовувати мітохондріально скеровані напрями в терапії з метою поліпшення мітохондріальної енергетики та зниження токсичного навантаження на мітохондрії. Потрібними й обґрунтованими є інтервенції зі збереження кардіометаболічного здоров’я та подовження тривалості життя загалом. Авторка детально зупинилася на необхідності зміни способу життя шляхом впливу на поведінкові та соціальні чинники. Вона зазначила, що слід приділяти увагу профілактиці передчасного старіння в пацієнтів із СМР і відтермінуванню часу настання та прогресування захворювань, корегуванню своєчасно виявлених проявів, які можуть бути пов’язані з молекулярними ознаками старіння, в т. ч. через епігенетичні механізми регуляції. Дуже важливою складовою в цьому процесі є мотивація пацієнта щодо спостереження за своїм функціональним станом. Наприкінці свого виступу Олена Колеснікова зазначила, що світове населення живе довше, але не здоровіше. Вона нагадала про велике значення критеріїв діагностики та потенційних стратегій лікування за наявності СМР.
Про нові перспективи лікування надлишкової маси тіла й ожиріння розповів провідний науковий співробітник відділу вивчення захворювань органів травлення та їхньої коморбідності з неінфекційними захворюваннями ДУ «Національний інститут терапії ім. Л. Т. Малої НАМН України», доктор медичних наук Олексій Гріднєв. Доповідач підкреслив, що сучасний спосіб життя людини – низька фізична активність, висококалорійне харчування, нерегулярні прийоми їжі та перекуси між ними, а також переїдання у вечірній і нічний час – сприяє порушенню метаболічного здоров’я людини, що зумовлює появу надлишкової маси тіла й ожиріння. Автор зауважив, що надлишок жиру розвивається за позитивного енергетичного балансу внаслідок надходження до організму такої кількості поживних речовин, яка перевищує життєві потреби. За даними літератури, цей надлишок зберігається в організмі у вигляді ТГ у складі адипоцитів. У разі «переповнення» адипоцитів активується процес адипогенезу – створення додаткового простору для зберігання ТГ. Як відомо, жирова тканина розподіляється на підшкірну та вісцеральну, між якими є значні анатомічні, клітинно-молекулярні, фізіологічні та прогностичні відмінності. Однак найбільші ризики стосуються саме вісцеральної жирової тканини, яка активніша метаболічно та гормонально, має прозапальні властивості. За даними автора, навіть без супутніх захворювань ожиріння асоціюється зі скороченням тривалості життя на 3-8 років і в ≈1,3 раза підвищує ризик передчасної смерті та в >4 рази – кардіометаболічної мультиморбідності (ГІМ, інсульт, ЦД 2 типу). Низка дослідників вважає, що до 2030 року кожна друга доросла людина матиме ожиріння, а кожна четверта – тяжке ожиріння. Крім того, саме ця категорія пацієнтів матиме також супутню патологію у вигляді ЦД 2 типу, захворювань серцево-судинної системи, ХХН, онкопатології, порушень опорно-рухового апарату, атипових і первинно хронічних інфекцій. У виступі наведено дані про зниження тривалості та погіршення якості життя, а також вплив на психоемоційні й соціальні чинники за наявності асоціацій метаболічних розладів з АГ, дисліпідемією, ЦД 2 типу, остеоартритом. На підставі результатів досліджень останніх років виявлено взаємозв’язок надлишкової маси тіла й ожиріння зі зниженням тривалості та погіршенням якості сну. З одного боку, надлишкова маса тіла зумовлює порушення сну через обструктивне апное уві сні, з іншого – інсомнія сприяє нічним компульсивним переїданням, за що відповідає зміна синтезу пролактину та кортизолу. Доповідач зупинився на сприянні абдомінального ожиріння депресивним станам (і навпаки). Велике значення в наслідках метаболічних розладів мають саркопенія та міостеатоз, тому необхідно обов’язково враховувати не лише ІМТ, а й склад тіла, відсоток жирової тканини, її розподіл в організмі. Значну роль у розвитку метаболічних розладів, без сумнівів, відіграє кишкова мікробіота. З метою регуляції метаболічного балансу можуть використовуватися ліраглутид, семаглутид, екноглутид тощо. Не зупиняється розробка багатьох напрямів досліджень щодо неінвазивних та інвазивних методів втрати маси тіла пацієнтами з ожирінням і надлишковою масою тіла.
У межах другої частини майстер-класу лектори особливу увагу приділили різним проявам СН, лікуванню ХХН і ЦД 2 типу при коморбідних станах, зокрема в поєднанні з фібриляцією передсердь.
Завідувач відділу ішемічної хвороби серця, метаболічних і кардіопульмональних порушень, доктор медичних наук Сергій Серік приділив увагу веденню пацієнтів із СН у контексті збереження життя та покращення його якості. Доповідач підкреслив, що, незважаючи на прогрес у лікуванні, СН залишається значною проблемою для здоров’я населення. Симптоми СН зберігаються навіть за умови поточного лікування та чинять значний негативний вплив на якість життя хворих. Пацієнти із СН мають великий ризик ушпиталення та смерті, тому дапагліфлозин й емпагліфлозин внесені до рекомендацій як стандарт терапії СН зі зниженою фракцією викиду (СНзнФВ). Зокрема, дапагліфлозин забезпечує достовірне зниження відносного ризику при первинному і повторному ушпиталенні щодо СН, значно зменшує серцево-судинну смертність у пацієнтів із ЦД 2 типу та СНзнФВ, знижує ризик виникнення тріпотіння передсердь у пацієнтів із ЦД 2 типу. Водночас медикаментозна терапія СН має значні побічні ефекти у вигляді гіпотензії, брадикардії, гіпокаліємії, гіпомагніємії, гіпонатріємії, гіповолемії, кашлю й ангіоневротичного набряку, збільшення рівня креатиніну і сечовини, однак покращує показники фізичної та соціальної активності при СНзнФВ, зменшує ризик смерті в пацієнтів, які мають СН на тлі ХХН.
Завідувач відділу профілактики та лікування хвороб нирок при коморбідних станах, доктор медичних наук Андрій Несен прочитав лекцію учасникам майстер-класу «Хронічна СН і порушення функції нирок: практичні питання». Він зробив акцент на ренокардіальному зв’язку між СН і ХХН. Відповідно до результатів аналізу публікацій на цю тему, в разі СН клінічний тягар зростає в міру погіршення функції нирок, тобто кожен другий пацієнт із СН має ХХН. Саме тому, звичайно, існує необхідність комплексного підходу до кардіоренальних ризиків, особливо в популяції пацієнтів із СН зі збереженою фракцією викиду, коли діагностика СН роками була «невловимою». На сьогодні відомо, що до біомаркерів ХХН належать, безумовно, альбумінурія, АГ, підвищений холестерин, ЦД 2 типу. Однак найінформативнішим є рівень альбуміну в сечі як прямий предиктор прогресування СН, який свідчить про ендотеліальну дисфункцію та ступінь ушкодження клубочкової фільтрації нирок. Андрій Олексійович детально розглянув питання щодо лікування СН за порушення функції нирок. Так, призначення дапагліфлозину при ХХН, який незалежно від показника клубочкової фільтрації знижує частоту комбінованих ниркових і серцево-судинних подій (ГІМ, інсульт, нестабільна стенокардія), впливає на серцево-судинну смертність при ХХН. І саме дапагліфлозин зменшує ризик тяжкої гіперкаліємії при СН і ХХН. Окрім того, цей препарат впливає на ступінь аритмії, реанімаційну зупинку серця або раптову смерть при СН, тому його можна вважати препаратом вибору в пацієнтів із СН і ХХН.
Завідувач відділу АГ та профілактики її ускладнень, доктор медичних наук, професор Сергій Коваль розповів про особливості пацієнтів із ЦД 2 типу та фібриляцією передсердь, а також здатність кардіолога змінити перебіг цього захворювання. Було розглянуто клінічний випадок чоловіка віком 57 років із ЦД 2 типу та неклапанною фібриляцією передсердь (нФП) на тлі ХХН, а також представлено клініко-параклінічні дані обстежень і лікування пацієнта, в якого, незважаючи на проведену терапію, МНВ (міжнародне нормалізоване відношення), котре стосується системи згортання крові та коагуляції, знаходилося в терапевтичному діапазоні протягом пів року. Доповідач наголосив на необхідності проведення антикоагулянтної терапії для профілактики інсульту та ТЕЛА в пацієнтів із нФП. Сергій Миколайович зосередив особливу увагу на чинниках ризику інсульту в пацієнтів віком >75 років із нФП: СН, АГ, ЦД 2 типу, ТЕЛА, судинні захворювання; крім того, він нагадав про необхідність суворо дотримуватися рекомендацій щодо ризику кровотечі. За такого перебігу хвороби однією із перспектив є використання ривароксабану, якому можна довіряти з огляду на результати рандомізованих клінічних досліджень (золотий стандарт для оцінки ефективності та безпеки). Саме цей засіб особливо показаний коморбідним пацієнтам із нФП із найвищим ризиком інсульту, кровотеч, ГІМ. У разі використання ривароксабану було доведено значне зниження серцево-судинної смерті та збереження функції нирок у пацієнтів із нФП і ЦД 2 типу.
У межах третьої частини майстер-класу питання лицьових ознак метаболічно-асоційованих захворювань (МАЗ) порушила провідний науковий співробітник відділу вивчення процесів старіння та профілактики МАЗ, доктор медичних наук Наталія Ємельянова. Доповідачка підкреслила, що обличчя людини – це набір фенотипової інформації з генетичними, середовищними та фізіологічними аспектами. Відомо, що фізіологічне старіння – динамічний і неперервний процес, що плавно змінює гармонію обличчя. Патологічне старіння, що виникає унаслідок змін метаболізму людини, не синхронізовано з віком і може бути передчасним. Останніми роками в низці зарубіжних видань з’явилися повідомлення про те, що передчасне старіння може пов’язуватися з МАЗ, а саме – із центральним ожирінням, АГ, гіперглікемією. Доповідачка повідомила слухачам, що з метою неінвазивної діагностики може використовуватися геометрична морфометрія як метод скринінгу МАЗ. Вона зауважила, що цей метод уперше розроблений і запропонований ДУ «Національний інститут терапії ім. Л. Т. Малої НАМН України». У своїй презентації Наталія Ємельянова зауважила, що деякі антропометричні орієнтири ділянок обличчя свідчать про наявність змін, які відбуваються в пацієнтів із МАЗ. Під час дослідження застосовувалася цифрова двомірна фотографія у фронтальній і двох бічних проєкціях, проводилося анкетування щодо звичок людини та використовувалися такі діагностичні критерії: об’єм талії, ІМТ, артеріальний тиск, рівень глюкози та ліпідів крові. Результати обстеження показали, що найважливішими виявилися такі антропометричні параметри: індекс обличчя (відношення його висоти до ширини), форма голови (брахіцефалія, мезоцефалія, доліхоцефалія), вертикальний відсоток співвідношення третин обличчя, симетричність правої та лівої половин, нахил брів і кутів очей, відстань між зіницями – обов’язково з урахуванням стоматологічного статусу; середній вік – 50 років. В основній групі МАЖХП становила 40%, ЦД 2 типу – 30%, АГ – 53%. Статистично достовірно були виявлені ключові особливості в осіб із МАЗ: збільшена відстань до волосистої ділянки голови, тобто межі волосся, звуження передньої ділянки й асиметрія обличчя, зниження надбрівної дуги («нависаючі брови»), звуження обличчя до центру, широка та коротка лінія підборіддя (гіпогнатія), повніше обличчя в скроневих ділянках, широка верхня ділянка обличчя, збільшена відстань між очима і бровами. Останнім часом у наукових колах широко обговорюється необхідність створення комплексних наборів даних для проведення неінвазивного моніторингу здоров’я та персоналізації медицини, але наразі такі можливості обмежені соціально-політичними умовами.
Завідувач відділу клінічної фармакології та фармакогенетики неінфекційних захворювань, доктор медичних наук, професор Юрій Рудик приділив увагу терапевтичним рішенням у лікуванні пацієнтів із високим серцево-судинним ризиком і метаболічними порушеннями, а також можливостям інгібіторів НЗКТГ‑2.
Доповідач зазначив, що пацієнти із ЦД 2 типу належать до групи високого та дуже високого серцево-судинного ризику, тому важливим є своєчасне призначення відповідної терапії, не допускаючи клінічної інертності. Безумовно, СН є раннім, дуже поширеним і часто безсимптомним проявом у пацієнтів із ЦД 2 типу. Саме в цьому полягає основна причина ушпиталення пацієнтів віком >65 років, яка спричиняє підвищений ризик смерті та втрати працездатності. Доповідач звернув увагу, що для пацієнтів із ЦД 2 типу обов’язковим є проведення антигіпертензивної, гіполіпідемічної та гіпоглікемічної терапії (особливо при поєднанні ЦД 2 типу із СН). Препаратами вибору є статини, метформін, інгібітори НЗКТГ‑2 (емпагліфлозин, дапагліфлозин), агоністи ГПП‑1. Емпагліфлозин достовірно знижує ризик ушпиталення щодо СН пацієнтів із ЦД 2 типу, а також має метаболічні переваги (нормалізація маси тіла, об’єму талії, артеріального тиску, вісцеральної жирової тканини, рівня сечової кислоти). Крім того, емпагліфлозин зменшує ризик прогресування ХХН і смертності через захворювання серцево-судинної системи. Доповідач підкреслив, що це єдиний представник інгібіторів НЗКТГ‑2, який демонструє стійке зниження ризику серцево-судинної смертності в пацієнтів із ЦД 2 типу.
Свою наступну лекцію Сергій Коваль присвятив імовірності швидкого підвищення ефективності антигіпертензивної терапії у хворих на АГ в умовах війни. Доповідач зазначив, що проблема АГ залишається невирішеною ані в Європі, ані в США. За сучасними даними, підвищення ефективності терапії полягає у своєчасному переході на фіксовану комбінацію антигіпертензивних препаратів (ФКАГП). Наразі проведено значну кількість досліджень щодо оцінки ефективності ФКАГП, унаслідок чого в клінічній практиці виявлено її клінічні переваги та недоліки. Сергій Коваль зауважив, що для підвищення ефективності терапії слід своєчасно перейти на потрійну ФКАГП і обрати найпотужнішу комбінацію. Автор детально зупинився на тому, що в Україні на сьогодні призначається єдина потрійна комбінація з максимальними дозами на основі сартану: олмесартан 40 г, амлодипін 10 мг, гідрохлортіазид 25 мг, причому варто зауважити про зручність прийому – 1 таблетка 1 р/день незалежно від прийому їжі. Необхідно зазначити, що з усіх сартанів найбільша швидкість розвитку антигіпертензивного ефекту (1-2 тиж) спостерігається саме в олмесартану.
Підполковник медичної служби, начальник відділення функціональної діагностики Військово-медичного клінічного центру Північного регіону Неля Шило докладно зупинилася на особливостях перебігу ТЕЛА в умовах воєнного часу. В доповіді йшлося про те, що ТЕЛА є найтяжким ушкодженням, яке навіть у мирний час посідає 3-тє місце після ГІМ та інсульту в структурі захворювань серцево-судинної системи і вважається однією з основних причин раптової смерті. Показано, що на сьогодні внаслідок війни виникають суттєві корективи в розумінні етіології, патогенезу, особливостей клінічного перебігу та лікування внутрішньої патології у поранених. Виявлено, що важливою особливістю сучасних бойових дій є постійне збільшення частоти множинних і поєднаних поранень, причому бойові ураження грудей становлять 15% структури санітарних втрат, а закрита травма грудей за умов бойових дій може сягати 5%. Актуальність проблеми обумовлена тим, що війна створює надзвичайні виклики дошпитальній медицині через труднощі медичної евакуації із зони бойових дій і складність умов надання допомоги як пораненим бійцям, так і цивільним особам. Авторка нагадала, що до початку повномасштабного вторгнення в Україну ТЕЛА в поранених і травмованих осіб розглядалася як рідкісне ускладнення, яке виявлялося лише у 2,8%, а термін її розвитку становив у середньому 6 діб від часу поранення або травми. За даними Нелі Шило, при механічних травмах мирного часу частота ТЕЛА коливалася в межах 1-3%, а при мінно-вибухових травмах і вогнепальних пораненнях становить 3-5% випадків із переважним розвитком на 2-4-ту добу та високою небезпекою рецидиву в подальші 4-6 тиж. Були представлені чинники, що можуть зумовити виникнення ТЕЛА: розлади МЦР, ушкодження кісток, жирова емболія, ранова інфекція, ендогенна інтоксикація, гіперкоагуляція, тромбофілія, дегідратація, диспротеїнемія.
Цікавою була доповідь завідувача відділу профілактики та лікування невідкладних станів, доктора медичних наук, професора Миколи Копиці щодо ЕКГ-маркерів ризику раптової серцевої смерті (РСС), яка залишається серйозною проблемою громадського здоров’я. У виступі наведено дані про те, що РСС становить ≈50% усіх смертей через захворювання серцево-судинної системи та 10-15% усіх смертей загалом, причому до половини випадків можуть бути першим проявом серцевої патології. Саме тому висока частота РСС у популяції змушує шукати нові неінвазивні та доступні критерії, які відображають структурно-електричні передумови аритмогенезу. ЕКГ – це перспективний, хоча і традиційний, метод скринінгу ризику РСС, на основі якого співробітниками відділу була розроблена шкала електричного ризику. Дослідження проводилося для визначення електрофізіологічних маркерів у когортах учасників бойових дій і цивільних осіб, які перенесли хронічний стрес воєнного часу. На підставі результатів останніх спостережень до основних чинників ризику належать дисліпідемія (30%), куріння (40%), АГ (71,7%), надлишкова маса тіла й ожиріння 1 ст. (88,9%) в осіб середнього віку (57±12 року). На основі зазначених чинників можна прогнозувати можливий ризик РСС, що не потребує застосування всього арсеналу сучасних діагностичних технологій. Автор представив результати особистих спостережень, які доводять переваги використання шкали електричного ризику та потребують її широкого впровадження в клінічну практику. Здійснений аналіз публікацій і власні дослідження автора доповіді свідчать про подальший розвиток цього напряму, який полягає у використанні мультипараметричних алгоритмів (ЕКГ, ЕхоЕКГ, МРТ, лабораторних маркерів і генетичних поліморфізмів). Зазначені алгоритми можуть створити індивідуальний електричний профіль ризику, причому особливо перспективним є поєднання традиційної ЕКГ із телеметричними технологіями та ШІ, які дозволять автоматично прогнозувати розвиток аритмій.
Доповідь, присвячену регуляторній ролі та терапевтичному потенціалу некодувальних РНК при поєднанні ІХС із ЦД 2 типу, зробили Сергій Серік і молодший науковий співробітник Вікторія Малько. Було зауважено, що пацієнти із ЦД 2 типу мають значну поширеність захворювань серцево-судинної системи – найчастіше ІХС і СН, дещо менше – ГІМ та інсульт, причому епігенетичними механізмами судинних ускладнень ЦД 2 типу є гіперліпідемія, гіперглікемія, АГ. Некодувальні РНК розподіляються на регуляторні та housekeeping (рибосомальні, транспортні тощо). Актуальність проблеми обумовлена тим, що некодувальні РНК при атеросклерозі сприяють апоптозу, проліферативним і міграційним процесам, запаленню, дисметаболізму ліпідів і ангіогенезу. Підтверджено, що внаслідок цих явищ утворюються нестабільні бляшки, спостерігаються дисфункція ендотелію та тромбоз. Широко дискутуються дані про регуляцію кількості некодувальних РНК (збільшення або зменшення їхньої експресії) за допомогою препаратів із потенційною непрямою епігенетичною дією, а саме статинів, метформіну, агоністів ГПП‑1, інгібіторів НЗКТГ‑2. Авторами доведено, що при поєднанні ІХС із ЦД 2 типу атеропротекторні ефекти статинів можуть частково опосередковуватися сприятливим впливом на експресію некодувальних РНК.
Андрій Несен разом із науковими співробітниками відділу профілактики та лікування хвороб нирок при коморбідних станах Катериною Савічевою та кандидатом медичних наук Поліною Семенових доповіли про генетичні аспекти формування ниркових уражень при ЦД 2 типу. Діабетична хвороба нирок (ДХН) – небезпечне ускладнення ЦД 2 типу, причому зниження функції нирок збільшує частоту серцево-судинних подій, ушпиталення та смертності. Під час проведення дослідження вивчали особливості ниркових і серцево-судинних порушень у хворих на ДХН (з урахуванням генетичної детермінованості) за допомогою молекулярно-генетичних, біохімічних і ультразвукових методів. Отримані результати показали, що суттєвіше ураження та втрата видільної функції нирок при ДХН спостерігалися в носіїв алеля С. Перспективним і надійним інструментом для виділення груп ризику тяжкого перебігу ДХН є визначення поліморфізмів генів рецептора ангіотензинперетворювального ферменту в хворих на ЦД 2 типу в поєднанні з діабетичною нефропатією, що надасть можливість проводити фармакотерапевтичну корекцію.
Наприкінці наукового заходу Юрій Рудик і кандидат медичних наук Тетяна Щербань поділилися досвідом щодо особливостей застосування β-блокаторів у пацієнтів із СН та супутньою патологією ЩПЗ. Як відомо, синдром низького трийодтироніну Low T3 діагностується після виключення гіпотиреозу; він характеризується низьким умістом Т3 за нормальних показників Т4 і ТТГ при клінічній еутиреоїдності на тлі СН і системних захворювань нетиреоїдної етіології (нирок, печінки, легень, онкології тощо). Застосування бісопрололу в дозі >5 мг у пацієнтів із СН і супутньою патологією ЩПЗ спричиняє подальше зниження Т3, погіршення загального стану при Low T3, збільшення Т4, відсутність покращення ФВ. Саме тому слід бути дуже обережними при призначенні β-блокаторів. Підкреслено, що оцінка рівня гормонів ЩПЗ (Т3, Т4, ТТГ) має стандартно проводитися в усіх пацієнтів з ІХС і СНзнФВ лівого шлуночка.
Із підсумковим словом виступив Сергій Коваль, який зазначив, що доповідачі поділилися з учасниками майстер-класу науковими здобутками, одержаними при спостереженні за пацієнтами з метаболічними розладами. Результати численних вітчизняних і закордонних публікацій, а також особистих спостережень визначили нові особливості перебігу метаболічних розладів, особливо за наявності коморбідності. Актуальність проблеми обумовлена тим, що зазначені дослідження надали можливості для визначення чинників ризику з розвитку найрозповсюдженіших кардіометаболічних захворювань. Завдяки цим науковим дослідженням формуються дуже інформативні бази даних, що дозволяють побудувати прогностичні та предиктивні моделі конкретно для української популяції у воєнний час. Спікери детально зупинилися на систематизації й аналізі отриманих даних із формулюванням рекомендацій для повсякденної практики. Були представлені нові виявлені чинники, які зумовлюють метаболічні розлади та супутню патологію, а також погіршення загального стану здоров’я. У своїх презентаціях автори показали, як несприятливі чинники зовнішнього середовища впливають на наслідки та виходи найчастіших метаболічних розладів. До несприятливих зовнішніх чинників належать екологічні, кліматичні, соціальні, психоемоційні, особливо пов’язані зі значним стресом. Сьогодні це запровадження воєнного стану та ведення бойових дій (і не лише в Харківській області). Результати більшості з представлених виступів свідчать про те, що клініко-параклінічні особливості в пацієнтів із коморбідною патологією в сучасних умовах дозволяють передбачити ранні ускладнення в найближчому майбутньому. Зазначені особливості розширюють діапазон інноваційних терапевтичних і профілактичних заходів, які можуть бути втілені в реальну клінічну практику.
Усі зареєстровані учасники, які успішно пройшли тестування на майстер-класі, отримали сертифікати в електронному вигляді на особисту пошту.
Трансляцію наукових заходів конференції усі охочі мали змогу переглянути на каналі Youtube (https://www.youtube.com/@Confs.therapy).
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 23-24 (610-611), 2025 р
