Головна Хірургія Діагностика смерті мозку: юридичні та практичні аспекти трансплантології

3 листопада, 2021

Діагностика смерті мозку: юридичні та практичні аспекти трансплантології

Автори:
Д.М. Коваль, генеральний директор СДУ «Український центр трансплант-координації», м. Київ

За матеріалами конференції

Трансплантологія, як одна з найперспективніших галузей сучасної медицини, не має подальшого розвитку без знань та дотримання алгоритму діагностики смерті мозку. Це є чітко визначеною лікарською процедурою, яка виконується у країнах із прогресивним розвитком медицини та широкою практикою проведення органозамісних операцій. Досвід закордонних колег є базою для українських лікарів. На онлайн-вебінарі «Смерть мозку», що відбувся 27 серпня, розглядалися питання діагностики смерті мозку в контексті процесу трансплантації.

Ключові слова: потенційний донор, смерть мозку, трансплантологія, алгоритм діагностики.

Трансплантологію визнано у світі однією з передових медичних галузей для порятунку людських життів. Це мультидисциплінарний розділ практичної медицини, тому особ­ливо важливою є система підготовки висококваліфікованих спеціалістів різних ланок до проведення одного з ключових етапів транс­плантації – ​донорського, який передбачає процедуру діагностики смерті мозку. Юридичні та практичні аспекти процедури встановлення даного діагнозу докладно висвітлив ­генеральний директор СДУ «Український центр трансплант-­координації» Дмитро Михайлович Коваль.

Смерть мозку – ​це повна та незворотна втрата всіх функцій головного мозку, у тому числі його стовбура, що реєструється за працюючого серця та штучної вентиляції легень. Із клінічної точки зору, з моменту констатації смерті мозку людини розпочинаються незворотні зміни нервової тканини головного мозку з втратою її функцій. При цьому всі подальші реанімаційні заходи не призводять до відновлення даних функцій, тому така особа може розглядатися як потенційний донор. Отже, потенційний донор – ​це пацієнт з установленим діагнозом смерті мозку до отримання згоди на забір анатомічного матеріалу, яка була дана безпосередньо пацієнтом за життя або отримана від його родичів. Ключовий момент полягає у тому, що після констатації смерті мозку активні заходи для підтримання життя пацієнта припиняються і він має бути відключений від апаратів підтримки дихання та кровообігу.

Констатація смерті мозку проводиться консиліумом лікарів. На відміну від практики, впровадженої за кордоном, де даний діагноз може бути встановлений одним лікарем, зважаючи на перші кроки України в галузі трансплантології, смерть мозку визначається саме консиліумом. Причому лікарський досвід осіб, які входять до складу консиліуму, має перевищувати 5 років. У закладі охорони здоров’я має бути розроблений внутрішній наказ про призначення відповідального за скликання консиліуму (найчастіше це представники адміністрації, зокрема медичний директор). Саме відповідальний за скликання консиліуму, за відсутності підтвердження діагнозу смерті мозку, визначає подальшу тактику лікувальних дій щодо певного пацієнта.

У разі підтвердження діагнозу та надання згоди на вилучення органів з метою подальшого проведення трансплантації, що надається родичами після підписання акта про констатацію смерті мозку, згода на відключення пацієнта від апаратів підтримки кровообігу та дихання не потрібна. Даний порядок визначено наказом Міністерства охорони здоров’я України № 2559 від 09.11.2020 року, який складено на основі передових зарубіжних практик.

Алгоритм дій із проведення діагностики смерті мозку в закладі охорони здоров’я є наступним:
1) внутрішній наказ про відповідальну особу;
2) скликання консиліуму відповідальною особою;
3) проведення консиліумом процедури діагностики смерті мозку;
4) складання акта констатації смерті мозку з відповідними записами в історії хвороби пацієнта;
5.1) припинення заходів щодо підтримання життя;
5.2) оповіщення трансплант-координатора або Українського центру трансплант-координації.

Доповідач зазначив, що на сьогодні Міністерством охорони здоров’я України передбачений певний тариф, який враховує покриття витрат, пов’язаних із донорським етапом забору анатомічних матеріалів. Заклад охорони здоров’я, у якому перебуває потенційний донор, може отримати 78 тис. гривень за вилучення одного анатомічного матеріалу. Дана процедура має на меті стимулювання розвитку трансплантології та активного залучення лікарів і медичних закладів до процесу трансплантації. Загальна сума, яку може отримати медичний заклад за проведення всіх етапів трансплантації, досягає 308 тис. гривень. Варто відзначити економічний аспект даної процедури: середня вартість перебування пацієнта у відділенні реанімації та інтенсивної терапії на сьогодні складає 10-16 тис. гривень. При констатації смерті мозку медичний заклад може значно скоротити витрати на перебування пацієнтів даної категорії, що пов’язано з незворотністю змін у структурі головного мозку незважаючи на підтримку життєдіяльності.

Д.М. Коваль наголосив, що діагностика смерті мозку є безумовною процедурою і має проводитися лікарями незалежно від того, чи розглядається даний пацієнт у якості донора. Тобто діагностика смерті мозку не передбачає обов’язкового подальшого вилу­чення органів і тканин. Усі подальші дії щодо можливості проведення трансплантації виконують трансплант-координатори. Натомість процедура трансплантації є неможливою без констатації смерті мозку.

На сьогодні відсоток інвалідизації населення через стан здоров’я не зменшується, і для багатьох громадян проблема порятунку життя шляхом штучної підтримки життєдіяльності органів медичними засобами та апаратами є вкрай актуальною. Активне впровадження у рутинну практику закладів охорони здоров’я процедури діагностики смерті мозку, алгоритм якої чітко визначений наказом МОЗ № 2559, може суттєво вплинути на розвиток в Україні транс­плантології, яка дає багатьом пацієнтам шанс на повноцінне життя.

Підготувала Катерина Пашинська

Тематичний номер «Хірургія, Ортопедія, Травматологія, Інтенсивна терапія» № 4 (47), 2021 р.

Номер: Тематичний номер «Урологія. Нефрологія. Андрологія» № 3 (24), 2021 р.
Номер: Тематичний номер «Хірургія, Ортопедія, Травматологія, Інтенсивна терапія» № 4 (47), 2021 р.
Матеріали по темі Більше
Трансплантологія – ​одна з найдинамічніших галузей сучасної медицини, яка попри війну продовжує розвиватися в Україні. Провідні вітчизняні фахівці галузі зібралися...
Глобальні наслідки пандемії COVID-19 щодо трансплантації органів на міжнаціональному рівні вперше оцінили у своєму дослідженні O. Aubert et al. (2021),...
Величайшим достижением медицины второй половины ХХ века является трансплантация жизненно важных органов. Она объединила успехи хирургии, иммунологии, фармакологии и стала...
Серед причин втрати алотрансплантата нирки основне місце посідає хронічне відторгнення трансплантата (30-80% за даними різних авторів). Тому пошук дієвих форм...