16 квітня, 2025
Роль дезінфекції слизової оболонки порожнини рота повідон-йодом у щелепно-лицевій хірургії
Рак голови та шиї (РГШ) є загальним терміном для опису різних видів онкопатології в даній анатомічній ділянці. Найбільш поширеним типом пухлин голови та шиї є плоскоклітинний рак. Особливості анатомії створюють необхідність залучення мультидисциплінарної команди до менеджменту цих пухлин. Метою лікування РГШ є повне видалення пухлини, зменшення проявів захворювання або ризику його повторної появи. Ключовим методом терапії РГШ є оперативне втручання, яке має певні ризики не тільки через близькість розташування судинно-нервових пучків, а й через високе бактеріальне навантаження мікробіомом ротової порожнини. Зниження інфекційного забруднення операційного поля безпосередньо визначає успіх оперативного лікування. У даному огляді представлені результати клінічного дослідження щодо оцінки ефективності застосування повідон-йоду у щелепно-лицевій хірургії.
Ключові слова: рак голови та шиї, пухлини голови та шиї, повідон-йод, післяопераційна інфекція.
Інфекційні ускладнення у щелепно-лицевій хірургії
РГШ, включаючи пухлини ротової порожнини, глотки та гортані, залишається однією з основних причин смертності, пов’язаної з онкопатологією. Хірургічне лікування РГШ потребує проведення васкуляризованої реконструкції тканин. Оперативна тактика ведення пацієнтів із РГШ є центральним компонентом лікування деяких видів первинних і рецидивуючих пухлин. Однак основним ускладненням після оперативного лікування є інфекція ділянки хірургічного втручання (ІДХВ), частота якої коливається від 10 до 45% випадків. Післяопераційна ІДХВ призводить до значного фізичного, психосоціального та фінансового тягаря для пацієнтів, лікарів та медичних установ. ІДХВ також може бути причиною відстрочення проведення післяопераційного опромінення, що безпосередньо пов’язано з підвищенням ризику рецидиву раку та зниженням виживаності пацієнтів (Zuzanna B. et al., 2021).
ІДХВ встановлюється у випадку виділення збудника в операційній рані протягом 30 днів після операції і є поширеним післяопераційним ускладненням хірургічного лікування РГШ, частота якого у щелепно-лицевій хірургії значно вища порівняно з іншими видами хірургічних втручань. Цьому сприяють нестерильність операційного поля, склад мікрофлори ротової порожнини, а також необхідність реконструкції слизової оболонки ротової порожнини, глотки та гортані, особливо коли процес поширюється на шию (Haque M. et al., 2019).
Інфекції в місці оперативного втручання часто спричинені витіканням слини та забрудненням ранового ложа. У даній анатомічній ділянці стандартне бактеріальне навантаження становить від 50 до 100 млн мікроорганізмів на мілілітр секрету (Liljemark W.F. et al., 1996). У свою чергу, секрет ротової порожнини складається з великої кількості різновидів мікроорганізмів, включаючи понад 750 різних штамів бактерій (Jenkinson H.F. et al., 2005). Рани при хірургічних втручаннях у щелепно-лицевій ділянці та ротовій порожнині вважаються чисто контамінованими і безпосередньо сполучаються з дихальними шляхами та травним трактом. Наявність вивідних отворів слинних залоз та вразлива слизова оболонка ротової порожнини не дозволяють так само ретельно провести дезінфекцію, як при обробці шкірних покривів. З огляду на поширеність і наслідки ІДХВ при оперативному лікуванні РГШ, профілактика інфекційних ускладнень потребує більшої уваги у клінічній практиці.
Це особливо важливо при радикальній резекції деяких пухлин щелепно-лицевої ділянки, у випадках довготривалих операцій, під час яких збільшується ризик контамінації операційного поля, а дані щодо часового проміжку для повторної обробки антисептиком задля підтримки дезінфікуючого ефекту передопераційної обробки відсутні.
У клінічній практиці для запобігання інфікуванню місця хірургічного втручання широко використовується розчин повідон-йоду, який володіє широким спектром антимікробної активності. При цьому важливим є визначення тривалості такого ефекту, що дозволить визначити оптимальний режим його застосування при довготривалих операціях.
Для оцінки тривалості дезінфікуючого ефекту повідон-йоду було проведене дослідження за участю пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями ротової порожнини, яким виконували радикальну хірургічну операцію тривалістю понад 3 години. Результати оцінки базувалися на зміні кількості бактеріальних колонієутворюючих одиниць (КУО) у ділянці хірургічного втручання до та в різні проміжки часу після обробки розчином повідон-йоду.
Методика дослідження
Усім пацієнтам за 7 днів до операції виконували тотальний під’ясенний кюретаж верхньої частини ясен. Критеріями виключення були пацієнти з рецидивуючою пухлиною та ті, які отримували променеву терапію. Розташування пухлин було визначено в кожному конкретному випадку, серед яких найчастіше зустрічалися пухлини язика (таблиця).
|
Таблиця. Розташування пухлин у пацієнтів, включених у дослідження |
|
|
Локалізація пухлини |
Кількість учасників (n) |
|
Язик |
28 |
|
Ясна |
13 |
|
Букальна частина ротової порожнини |
11 |
|
Піднебіння |
8 |
Забір зразків проводили після знеболення пацієнта шляхом протирання стерильним ватним тампоном слизової оболонки в межах одного квадратного сантиметра: через 10 хвилин та 1, 2, 3 і 4 години після зрошення розчином 5% повідон-йоду.
Усім пацієнтам перед операцією проводили обробку 5% розчином повідон-йоду всієї поверхні верхнього (початкового) відділу шлунково-кишкового тракту та дихальної системи, включаючи ротову порожнину та глотку. Внутрішньовенну антибіотикотерапію проводили перед операцією, під час та протягом 24 годин після операції відповідно до національних рекомендацій.
Кількість життєздатних бактерій вимірювали культуральним методом, для чого відібрані за допомогою тампона зразки поміщали у фізіологічний розчин і перемішували на максимальній швидкості протягом 30 секунд. Після виділення патогенів і дотримання всіх етапів обробки зразків отриманий матеріал серійно наносили на агарове середовище. У якості поживного середовища і для оцінки загальної кількості мікроорганізмів використовували агар із серцево-мозковим екстрактом. Після культивування мікробів при температурі 37 °C протягом 24 годин в аеробних умовах колонії підраховували в КУО.
Для оцінки бактеріального навантаження в отриманому матеріалі через 10 хвилин та 1, 2, 3 та 4 години після зрошення повідон-йодом був проведений t-тест парних зразків, який використовується для визначення статистично значущої різниці між середніми значеннями двох змінних. Рандомізацію зразків проводили за часовими проміжками. Статистична похибка для всіх зразків становила 5%.
Результати дослідження та обговорення
Кількість КУО бактерій у зразках з ротової порожнини через 10 хвилин після проведення зрошення повідон-йодом суттєво знизилася порівняно з початковим рівнем (із 92,3 до 2,1 КУО). Аналіз кількості КУО через 1 та 2 години після обробки повідон-йодом не виявив значущих змін у показниках бактеріального навантаження порівняно з такими через 10 хвилин після дезінфекції. Натомість підрахунок кількості КУО через 3 години після зрошення показав статистично значущу різницю в бік зростання КУО порівняно з показниками через 10 хвилин, 1 та 2 години після обробки повідон-йодом. Аналіз значень КУО через 4 години показав статистично значуще зниження бактеріального навантаження порівняно з кількістю КУО через 3 години після дезінфекції і відсутність різниці при порівнянні зі зразками через 10 хвилин та 1 і 2 години (рисунок).
Рис. Кількість колоній бактерій у ділянці хірургічного втручання в різні часові проміжки
Таким чином, у ході дослідження не було виявлено статистично значущих показників кількості КУО у зразках, відібраних через 10 хвилин після обробки повідон-йодом, порівняно з проміжком часу через 1 та 2 години. Це підтверджує ефективність використання повідон-йоду як дезінфікуючого засобу для слизових оболонок ротової порожнини під час хірургічного втручання і свідчить про те, що протягом певного періоду часу даний ефект повідон-йоду може стійко підтримуватися. Через 3 години кількість КУО бактерій зі слизової оболонки мала суттєві відхилення порівняно з таким показником через 10 хвилин після дезінфекції, що може бути пов’язане з накопиченням секрету слинних залоз. Проте після 4 годин бактеріальне навантаження на слизову оболонку ротової порожнини зменшилося порівняно з показником через 3 години після обробки повідон-йодом. Зафіксоване зменшення автори пояснюють особливостями хірургічного втручання, коли через 3 години була остаточно завершена резекція пухлини і проведене промивання операційного поля. Дана маніпуляція могла додатково зменшити кількість бактерій у ділянці хірургічного втручання. Зважаючи на все вищезазначене, автори дослідження вважають за доцільне проведення повторної обробки ділянки хірургічного втручання через 3 години після початку операції з метою досягнення кращих показників знезараження.
Повідон-йод, водорозчинний комплекс йоду та молекули-носія полівінілпіролідону (PVP, також відомий як повідон), підтримує збалансований стан у водному розчині та виявляє свою антимікробну дію після того, як вільний йод дисоціює з молекули-носія. Повідон-йод безпосередньо взаємодіє з бактеріальними та грибковими клітинними стінками, спричиняє утворення пор на межі між твердою та рідкою фазами ліпідної мембрани, що призводить до виходу вмісту клітин та денатурації ферментів у клітинних стінках.
У клінічній практиці повідон-йод широко використовується для запобігання інфікуванню операційного поля, а також для лікування опіків, ран та інфекцій очей. Результати дослідження демонструють, що значне зниження кількості патогенів у ротовій порожнині шляхом проведення ефективної антисептичної обробки призводило до зменшення забруднення рани та показників КУО.
Висновки
Представлене дослідження було спрямоване на вивчення дезінфекційної дії повідон-йоду при виконанні хірургічних втручань на щелепно-лицевій ділянці. У випадку хірургічного лікування РГШ анатомічні особливості операційного поля, сполучення його із травною та дихальною системами, вихід устя слинних залоз зумовлюють нестерильність хірургічної рани. У ході аналізу результатів було встановлено, що повідон-йод є високоефективним засобом для передопераційної антисептичної обробки ротової порожнини з тривалістю дії протягом певного часу, оскільки зростання показника КУО спостерігалося лише через 3 години після первинної обробки ділянки хірургічного втручання.
Довідка від редакції
Повідон-йод на вітчизняному ринку представлений, зокрема, препаратом Бетадин (виробництво компанії «Егіс»). Елементарний йод у складі Бетадину виділяється поступово і проявляє сильну бактерицидну дію, пригнічуючи функціонування вірусів, грибів і найпростіших мікроорганізмів шляхом руйнування клітинних стінок. Більшість мікроорганізмів при обробці Бетадином in vitro гинуть менш ніж за хвилину, а основна знезаражувальна дія проявляється у перші 15-30 секунд. Як відомо, при контамінації рани патогенами середовище має кислий показник рН, який може впливати на ефективність антисептиків. Бетадин має широкий діапазон дії з рН у межах від 2 до 7. Препарат розчиняється у воді та легко змивається водою, що забезпечує зручність використання, а різні лікарські форми Бетадину дозволяють підібрати засіб, який є найбільш ефективним для обробки в кожному конкретному клінічному випадку.
Підготувала Катерина Пашинська
За матеріалами: Hu L., Ye X., Zeng X., Duan X., Xiu Q., Ding Z., Liu F. The Effect of Oral Mucosal Disinfection with Povidone-Iodine in Oral and Maxillofacial Surgery. J Craniofac Surg. 2024 Aug 29;35(8): e730-3.
