30 листопада, 2024
Гостра псевдообструкція товстої кишки. Клінічний випадок синдрому Огілві
Синдром Огілві є станом псевдообструкції товстого кишечника, при якому відсутня механічна перешкода. У статті розглянуто клінічний випадок 32-річної пацієнтки, яка звернулась у відділення невідкладної допомоги зі скаргами на нудоту, блювання та водянисту діарею, які виникли раптово.
Ключові слова: синдром Огілві, гостра псевдообструкція товстої кишки.
Синдром Огілві характеризується псевдообструкцією товстого кишечника за відсутності будь-яких механічних причин обтурації просвіту кишки. Ця псевдонепрохідність перешкоджає перистальтиці кишечника, обмежуючи регулярний рух калу, їжі та повітря по травному тракту [1, 2]. У більшості випадків при синдромі Огілві розширення кишечника обмежується сліпою кишкою, висхідною ободовою та поперечною кишками до рівня селезінкового згину. Цей стан є відносно рідкісним, що становить лише 0,1% (100/100 000) усіх випадків госпіталізації до стаціонару щорічно [3].
У пацієнтів із синдромом Огілві виникають симптоми нудоти, блювання, здуття живота та закреп із ознаками кишкової непрохідності при проведенні комп’ютерної томографії (КТ) або рентгенологічного дослідження [4, 5]. Нелікований синдром Огілві може спричиняти перфорацію товстої кишки, загальна смертність від якої становить 40%, та ішемію стінки кишечника, яка може призводити до коліту або некрозу [4]. Ці серйозні ускладнення вказують на те, що синдром Огілві є небезпечним захворюванням із загрозою для життя [6-8].
Опис клінічного випадку
Пацієнтка, 32 років, звернулася до відділення невідкладної допомоги зі скаргами на нудоту, блювання та періодичну водянисту діарею без домішок крові, що виникли гостро. В анамнезі жінки був кесарів розтин (КР) та перев’язування маткових труб. Інші члени сім’ї не мали подібних симптомів. Хвора заперечувала споживання будь-якої їжі недомашнього приготування до появи симптомів. Жінка повідомила, що має тривалий стаж паління, яке могло вплинути на маніфестацію захворювання через можливу імунокомпрометацію.
При об’єктивному обстеженні: SO2 – 99% при атмосферному повітрі, артеріальний тиск – 104/60 мм рт. ст., температура тіла – 37,5 °C, частота серцевих скорочень – 95 уд./ хв, частота дихання – 16 дихальних рухів/хв.
Лабораторні дослідження виявили лейкоцитоз (22×109/л), що стало підставою для призначення ін’єкції піперациліну/тазобактаму внутрішньовенно (в/в) та проведення КТ. Додатково, для зменшення нудоти та болю, призначено метоклопрамід 10 мг в/в, кеторолак 15 мг в/в та 1000 мл фізіологічного розчину в/в.
Результати КТ черевної порожнини та органів малого таза показали розширені петлі кишечника з рівнем рідини та повітря, які простежувалися від сліпої кишки до селезінкового згину. Також було діагностовано грижу стравохідного отвору діафрагми. Асцит, об’ємні утворення черевної порожнини, патологічну лімфаденопатію або ознаки непрохідності тонкої кишки не виявлено. Результати обстеження стали підставою для підтвердження діагнозу синдрому Огілві (рис. 1, 2).
Рис. 1. КТ черевної порожнини, що демонструє псевдообструкцію товстої кишки (розширені петлі кишечника з рівнями рідини та повітря позначені жовтими стрілками)
Рис. 2. КТ черевної порожнини в аксіальній проекції, що демонструє наповнені рідиною та повітрям петлі кишечника (позначені жовтими стрілками)
Пацієнтка була госпіталізована для подальшого спостереження і продовження антибіотикотерапії і після 3 днів лікування успішно виписана додому.
Обговорення
Пацієнти з розширеним просвітом товстого кишечника внаслідок синдрому Огілві мають підвищений ризик розвитку токсичного мегаколону – небезпечного для життя стану, який призводить до глибокого набряку стінки та запалення товстої кишки [9, 10]. Крім того, синдром Огілві може спричиняти ряд електролітних порушень, включаючи гіпокаліємію, гіпомагніємію та гіпокальціємію [11].
Даний синдром часто з’являється після певних провокуючих факторів, таких як малорухливий спосіб життя, прийом ліків, які можуть сповільнювати перистальтику кишечника, гострі епізоди серцево-судинних та інфекційних захворювань, попередні електролітні порушення та неврологічні захворювання. Хоча ці фактори можуть підвищувати ризик розвитку синдрому Огілві, його етіологія остаточно не визначена. Цей стан найбільш поширений серед людей похилого віку, що можна пояснити відносно малорухливим способом життя та наявними супутніми захворюваннями [12].
У представленому клінічному випадку КР і перев’язування маткових труб в анамнезі можуть вказувати на можливі ризики, які призводять до розвитку синдрому Огілві [13]. Зокрема, КР є однією з операцій, які найбільше пов’язані з розвитком синдрому Огілві. Дане ускладнення після КР має відносно високий рівень смертності внаслідок перфорації сліпої кишки, яка найчастіше відзначається у випадках пізньої діагностики [14, 15]. У даному випадку діагноз був встановлений вчасно, і пацієнтка була успішно пролікована за допомогою консервативних методів лікування, які включали антибактеріальні препарати, інфузійну терапію, контроль рівня електролітів, обмеження фізичного навантаження.
Лікування синдрому Огілві визначається ступенем розширення сліпої кишки: якщо діаметр кишки становить ≥9 см, необхідне хірургічне втручання (пункційна декомпресія або цекостомія); якщо відхилення становить ≤9 см, як у представленому клінічному випадку, лікування проводять консервативно [4].
Негайна декомпресія кишечника є основним заходом лікування синдрому Огілві. У практиці застосовують ескалаційну модель лікування, що починається з назогастрального зонда та обмеження дієти. Якщо протягом 72 год у пацієнта не спостерігається жодних ознак покращення, необхідне фармакологічне втручання; якщо й після цього покращення не настає, застосовують ендоскопічні методи лікування. Подальше хірургічне втручання потрібне лише тоді, коли ендоскопічне лікування виявилося неефективним або якщо в пацієнта виникають симптоми ішемії чи перфорації [3]. Традиційне лікування синдрому Огілві передбачає початкове проведення консервативної терапії [16].
У наведеному прикладі симптоми та результати КТ є типовими ознаками синдрому Огілві. Хірургічний анамнез жінки, що складався з КР і перев’язування маткових труб, був одним із факторів, які сприяли встановленню діагнозу. Лікування проводили консервативно: антибіотикотерапія, інфузійні розчини та спостереження у стаціонарі.
Реферативний огляд підготувала Дарія Чорна
За матеріалами: Du C., Iftikhar N., Ganti L. et al. (August 02, 2024) Acute Colonic Pseudo-Obstruction: A Case of Ogilvie Syndrome.
Cureus 16(8): e66038.
Тематичний номер «Хірургія. Ортопедія. Травматологія. Інтенсивна терапія» № 4 (61), 2024 р.
