4 січня, 2025
Вертеброгенні радикулопатії: ефективність комплексного застосування піримідинових нуклеотидів та інтерференцтерапії
Вертеброгенні больові синдроми посідають одне із провідних місць у всіх країнах світу як за поширеністю, так і за кількістю днів непрацездатності. Найчастішою формою вертеброгенних больових синдромів є дискогенні радикулопатії, що характеризуються больовими, моторними та вегетативними порушеннями, зумовленими ураженням корінців спинного мозку. Через складність патогенезу і розвиток структурних змін у здавлених корінцях (на кшталт аксонопатії та мієлінопатії) традиційні методи консервативного лікування не завжди є достатньо ефективними, що потребує застосування певних активних компонентів, що діють на рівні периферичних нервів і корінців, сприяють їхній фізіологічній регенерації. Із цією метою дедалі частіше застосовуються препарати, що містять піримідинові нуклеотиди (ПН). Ефективність нейротропної фармакотерапії у комплексі з фізіотерапією вивчали в пацієнтів із вертеброгенними радикулопатіями (ВР) С.Г. Гусейнова та співавт. в умовах НДІ медичної реабілітації Міністерства охорони здоров’я Республіки Азербайджан.
Чому важливим напрямом у лікуванні захворювань периферичної нервової системи стає застосування фізіологічних ПН?
Виникненню дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта сприяють генетична схильність з наявністю дисрафічних ознак у будові хребців, механічне навантаження на хребет, інтоксикації, порушення метаболізму хребців тощо. Під впливом цих факторів у сегменті ураженого диска виникає низка патогенетичних конфліктів (дискорадикулярний, дисковаскулярний, дискомедулярний, дисковенозний, дисколікворний, дисковегетативний), що спричиняють виникнення неврологічних проявів (Kinkade S., 2007; Чистик Т., 2013). Патологічні процеси обумовлюють рефлекторні зміни в спазмованих м’язах, зниження порога збудливості аферентної ланки та формування больового тригера, що згодом зумовлює вираженіші зміни периферичних нервів, їхню демієлінізацію та аксонопатію із формуванням хибного кола з постійним больовим синдромом.
Через складність патогенезу дискогенних радикулопатій і розвиток структурних змін у здавлених корінцях (за типом аксонопатії та мієлінопатії) традиційні методи лікування не є достатньо ефективними. У хворих спостерігаються тривалий біль і залишкові явища у вигляді сенсорних, вегетативних і моторних порушень.
На сьогодні відомо небагато активних компонентів, що діють на рівні периферичних нервів і корінців зі сприянням їхній фізіологічній регенерації. Як свідчать дослідження останніх років, при ураженні периферичних нервів спостерігається зростання потреби в ПН (Дзяк Л.А. та співавт., 2015). Так, застосування нуклеотидів уридину трифосфату та цитидину монофосфату значно прискорює регенерацію нервових шляхів після травматичного руйнування тканини (Монтеро Дж. і співавт., 2015), впливає на синтез нуклеїнової кислоти в мієлінових оболонках і метаболічні шляхи, що продукують енергію. Нервові клітини не здатні синтезувати ці нуклеотиди внаслідок нестачі запасів ферментів, тому залежать від екзогенного їх надходження, особливо в періоди підвищеної потреби. У клінічних дослідженнях показано, що застосування Нуклео ЦМФ форте, який є одним із препаратів, що містять ПН, при лікуванні пацієнтів із периферичною нейропатією дозволяє зменшити використання аналгетиків і нестероїдних протизапальних засобів, скоротити період непрацездатності. Спостерігалися позитивний вплив ПН на больовий синдром та інші прояви захворювання при дегенеративно-дистрофічних змінах хребта, а також люмбальному і цервікальному синдромах (Мусаев А.В. и соавт., 2008; Дзяк Л.А., 2015).
Наскільки ефективним є комбіноване застосування Нуклео ЦМФ форте та інтерференцтерапії (ІТ) при лікуванні ВР?
У лікуванні захворювань периферичної нервової системи поряд із фармакотерапією важливе місце посідають методи фізіотерапії, зокрема імпульсні струми (Паньків В.І., 2006), як-от інтерференційні струми. Провідна роль у механізмі їхньої лікувальної дії належить поліпшенню периферичного кровообігу.
Учасниками дослідження були пацієнти віком 29-56 років із ВР на тлі остеохондрозу хребта. Тривалість захворювання становила 1-3 тиж. У всіх хворих виявлено корінцеві синдроми у вигляді монорадикулярного синдрому (LV або SI) і бірадикулярного синдрому (LV та SI).
Пацієнтів було розподілено на 2 групи. Хворі 1-ї групи отримували процедури ІТ у комплексі з внутрішньом’язовою ін’єкцією Нуклео ЦМФ форте протягом 15 днів, згодом вони приймали капсули цього ж препарату перорально (по 1 капсулі 2 р/день) протягом 1 міс. Хворі 2-ї групи отримували лише процедури ІТ паравертебрально на поперековий відділ хребта, відповідну нижню кінцівку протягом 15 днів.
Результати проведеного дослідження показали, що загалом лікування сприяло зниженню ступеня вираженості больового синдрому та регресу неврологічних симптомів у всіх хворих. Вираженість болю, оціненого за візуально-аналоговою шкалою, знизилася в обох групах, але статистично значуще лише в 1-й групі – з 4,65 до 1,90 см (p<0,001), у 2-й – з 4,70 до 2,75 см. Найвираженіше зменшення болю було в пацієнтів 1-ї групи, в яких спостерігалося значне зниження індексу болю як після I (з 18,4 до 9,4 бала), так і після II (з 9,4 до 5,25 бала) етапу лікування. Водночас відзначалися звуження ділянки іррадіації болю, зменшення його тривалості, що сприяло поліпшенню трудової активності хворих. Завдяки послабленню болю також зменшувалися статико-динамічні порушення, сколіоз, м’язова ригідність, збільшувався обсяг рухів у поперековому відділі хребта, поліпшувалася хода, скоротилися зони гіпестезії. Слід зазначити, що ці зміни були найвираженішими в 1-й групі хворих, особливо після II етапу лікування. Також після лікування спостерігалося зниження вираженості симптому Ласега; кут появи болю становив у 1-й групі 65,9±2,1°, у 2-й групі – 74,5±1,9°.
Регрес больового синдрому сприяв покращенню якості життя (ЯЖ), а найвираженіша позитивна динаміка спостерігалася в показниках побутової та фізичної активності хворих. Високодостовірне покращення оцінки ЯЖ спостерігалося в пацієнтів 1-ї групи (переважно після II етапу лікування).
У хворих з ушкодженням як LV-, так і SI-корінців перед початком терапії було виявлено зниження показника Нmax/Мmax (співвідношення амплітуди рефлекторної м’язової відповіді (Н-рефлекс) та амплітуди прямої викликаної м’язової відповіді (М-відповідь)). Повторні електронейроміографії свідчили про позитивну динаміку досліджуваних показників під впливом проведеної терапії.
У результаті лікування значущих змін у показниках тривалості й амплітуди М-відповіді не виявлено. У 1-й групі хворих з ураженням LV-корінця достовірне наростання швидкості проведення імпульсу еферентними волокнами (ШПІеф) малогомілкового та великогомілкового нервів (p<0,05) виявлялося лише після II етапу лікування. В цій самій групі хворих з ураженням на рівні SI уже після I етапу лікування виявлено наростання ШПІеф малогомілкового нерва від 52,0 до 54,4 м/с (p<0,05). У пацієнтів, які отримували курс ІТ у комплексі з препаратом Нуклео ЦМФ форте, до кінця II етапу лікування спостерігалося достовірне підвищення ШПІеф малогомілкового та великогомілкового нервів (p<0,05 і p<0,01 відповідно); натомість у хворих 2-ї групи значущих змін із боку ШПІ не виявлено.
У дослідженні спостерігався сприятливий вплив комплексного лікування на аферентну ланку нейромоторного апарату, про що свідчило достовірне зростання ШПІ аферентними волокнами литкового нерва (p<0,05) у хворих з ушкодженням LV- і SI-корінців. Вплив ІТ як монотерапії на провідну функцію чутливого литкового нерва був несуттєвим.
На особливий інтерес заслуговує динаміка показників моносинаптичного Н-рефлексу під впливом проведеного лікування. Виражені позитивні зміни спостерігалися в пацієнтів, які отримували Нуклео ЦМФ форте в комплексі з ІТ: підвищення амплітуди Н-рефлексу та М-потенціалу (p<0,05), а також співвідношення Нmax/Мmax (p<0,05), що було вираженішим у хворих із радикулопатіями LV-корінця.
Яке практичне значення отриманих результатів?
Застосування Нуклео ЦМФ форте в комплексі з ІТ у хворих на ВР позитивно впливає на клінічний перебіг хвороби, чинить виражену аналгетичну дію, сприяє регресу клінічних проявів і поліпшенню ЯЖ. Динаміка нейрофізіологічних показників свідчить про те, що основою лікувальної дії комплексного застосування Нуклео ЦМФ форте й ІТ є поліпшення аферентної та еферентної ланок нейромоторного апарату, а також функціонального стану спінальних α-мотонейронів, обумовлене прискоренням регенеративних процесів.
Застосування Нуклео ЦМФ форте й ІТ у хворих на ВР сприяє посиленню і прискоренню регенеративних процесів у мієліновій оболонці й аксонах периферичних нервів. Цей ефект може також пов’язуватися з відновленням деяких морфологічних елементів нервової системи, що виникає під впливом Нуклео ЦМФ форте, з нормалізацією синтезу складних ліпідів, які беруть участь у клітинному метаболізмі, а також синтезі речовин для структурного відновлення периферичних нервів.
Отже, можна вважати, що застосування нейротропної фармакотерапії у комплексі з фізіотерапією сприяє оптимізації лікувальної тактики в пацієнтів із ВР, крім того, воно спрямоване на поліпшення якості проведеного лікування, зменшення кількості застосовуваних нестероїдних протизапальних засобів, частоти рецидивів захворювання, а також на підвищення ЯЖ хворих. Можна вважати доцільним включення препарату Нуклео ЦМФ форте до схеми терапії пацієнтів із ВР на всіх етапах лікування.
Підготувала Ірина Михайлова
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 23-24 (585-586), 2024 р
