Когнітивні порушення
Когнітивні розлади у похилому віці: від легкого когнітивного порушення до деменції
Як відомо, з віком змінюється розмір головного мозку людини, його васкуляризація та когнітивні функції [12]. Такі процеси відбуваються і на молекулярному, і на морфологічному рівнях. Об’єм головного мозку та його вага знижується приблизно на 5 % кожні 10 років, починаючи із 40-річного віку і до 70 років, при нормальному старінні мієлінові оболонки пошкоджуються у 40 років [10]. Лобова частка (одна з чотирьох великих часток кори головного мозку) найбільш чутлива до ураження білої речовини, проте не всі науковці схильні так вважати.
Деменція – пріоритетний напрям галузі охорони здоров’я
Майже в кожній країні світу частка людей віком старше 60 років зростає швидше порівняно з будь-якою іншою віковою групою як у результаті підвищення очікуваної тривалості життя, так і через зниження коефіцієнтів народжуваності. З одного боку, старіння населення можна вважати успіхом політики охорони здоров’я і соціально-економічного розвитку, а з іншого — перед суспільством постають складні завдання адаптації, щоб максимально зміцнити здоров’я і розширити функціональні можливості літніх людей, а також їхнє соціальне функціонування та безпеку.
Постінсультні когнітивні порушення та деменція як ускладнення цереброваскулярної недостатності
Як правило, під постінсультними когнітивними порушеннями (ПІКП) розуміють будь-які когнітивні розлади, що мають тимчасовий зв’язок з інсультом, тобто виявляються в перші три місяці після гострого порушення мозкового кровообігу (ГПМК), що спричинює ушкодження тканин мозку і розлади його функцій (ранні ПІКП) або в більш пізні терміни, але зазвичай не пізніше року після інсульту (пізні ПІКП). Тримісячний інтервал, введений у разі судинної деменції (СД), є одним із доказів
Особливості когнітивної дисфункції у пацієнтів із депресивним розладом на фоні цереброваскулярної патології
У людей, які страждають на психічні розлади, спостерігається значне зниження життєздатності та непропорційне збільшення смертності. Депресія за останні роки є одним із найпоширеніших психічних захворювань серед населення. Вона асоційована з підвищеним ризиком самогубства, зниженням функціонування і якості життя. Актуальність дослідження депресивних розладів в осіб похилого віку пов’язана з невпинним зростанням кількості людей
Епілептологія
Актуальные вопросы эпилепсии у лиц пожилого возраста
На Международной конференции по инсульту (ISG, 2017) был представлен доклад M. A. Mercuri et al. «Association Between Epilepsy and the Risk of Ischemic Stroke or Myocardial Infarction», опубликованный в журнале Stroke (2017; 48: A140). Авторы рассматривали гипотезу о том, что эпилептические припадки могут повышать риск развития ишемического инсульта или инфаркта. Для подтверждения либо опровержения данной гипотезы изучались данные о госпитализации
Застосування протиепілептичних препаратів для лікування епілепсії в Україні за даними електронного регістру
В Україні 2014 р. прийнято Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги при епілепсії [1]. Попри це, проблема уніфікації антиепілептичної фармакотерапії залишається актуальною, і, звісно, це не може не позначатись на ефективності лікування епілепсії, її поширеності серед населення України, якості та тривалості життя таких хворих, а також на прямих та опосередкованих фінансових втратах.
Клінічні дослідження та настанови
Зміни регіональної церебральної перфузії після лікування ніцерголіном хворих із ранньою стадією хвороби Альцгеймера
Хвороба Альцгеймера є найпоширенішою формою деменції і клінічно характеризується вираженим дефіцитом когнітивних функцій. Крім того, для пацієнтів із вказаною нозологією характерне суттєве погіршення церебральної перфузії. До вашої уваги наведено огляд статті J. Im. Jooyeon et al. «Changes in Regional Cerebral Perfusion after Nicergoline Treatment in Early Alzheimer’s Disease: A Pilot Study», що була опублікована в Dement Neurocogn Disord (2017;16(4):104–109), у якій автори
Європейські настанови з діагностики та лікування безсоння
Симптоми безсоння відмічаються приблизно у 33–50 % популяції дорослих осіб. Ризик виникнення порушення сну зростає серед людей старшого віку, особливо в жінок, які мають коморбідну патологію, а також серед осіб із низьким соціально-економічним статусом. Вказані розлади можуть проявлятися різними специфічними скаргами та іншими взаємопов’язаними проблемами, що потребують додаткового часу від лікаря для оцінювання стану пацієнта та організації відповідної допомоги.
Міждисциплінарні проблеми
Болезнь Паркинсона и проблема боли
Болезнь Паркинсона (БП) традиционно рассматривалась как заболевание, преимущественно поражающее моторную сферу. Известно, что классические двигательные проявления БП — гипокинезия, ригидность, тремор покоя — вызваны дегенерацией дофаминергических нейронов компактной части черной субстанции вследствие дефицита дофамина в стриатуме [2, 4]. Помимо моторных симптомов, в клинической картине указанной нозологии существуют и немоторные проявления, которые по мере прогрессирования
Роль психотерапії в покращенні якості життя і задоволеності медичною допомогою у пацієнтів похилого віку з психічними розладами і поліморбідністю
Стан поліморбідності майже півстоліття привертає увагу багатьох дослідників, оскільки одночасна наявність у пацієнта декількох захворювань, почасти не пов’язаних між собою патогенетичними механізмами, значно ускладнює процес курації та збільшує тягар хвороби для пацієнта, його родини і системи охорони здоров’я загалом [1]. Наявність поліморбідності змушує хворих звертатися
Аутоиммунная природа неврологических и нейропсихиатрических расстройств
В последнее время появляется все больше данных об аутоиммунной природе некоторых неврологических и нейропсихиатрических расстройств. Задача представленного обзора – рассмотреть в разделе двигательных расстройств палитру аутоиммунных энцефалитов (или энцефалопатий), пусковым фактором которых являются инфекционные агенты, опухоли или другие причины, провоцирующие синтез аутоантител к различным структурам мозга, в том числе его многообразным рецепторам. Основная канва
Я занадто зайнята, щоб померти
Хедда Болгар — відомий американський психоаналітик, яка все своє життя присвятила улюбленій справі. Прожила вона 103 роки і до останнього дня консультувала пацієнтів, вражаючи оточуючих власною життєрадісністю та невгамовною енергією. Її вчителі — психоаналітики «Віденського гуртка», найближчі послідовники Зиґмунда Фрейда. А стаж роботи в галузі психологічного здоров’ям налічує понад 75 років. Відомий психоаналітик допомагала пацієнтам позбутися страху смерті, самотності та страждань. Секретом власної молодості вважала саме вміння